Організація процвітаючого бізнесу організаційні підходи до ведення бізнесу успіх у справі від чого він залежить мотивація кадрів кадрова політика ідеї керування

Стаття-жарт

- Детишки: Хочете, я розповім Вам казку?
- Так, дяденька:
- Ну так слухайте: Жився-був людин, щоМ працюва на робот і клика ц людин - Раб:.

Так починається більшість сучасних казок про те, як погано працювати. У чому суть будь-який <страшилки>, яку можна віднімати в Інтернеті? "Ти працюєш - виходить, ти раб. Хазяїн тільки й хоче, як на тобі, бедном, нажитися, і ніколи ти не будеш щасливим, поки ти будеш працювати:":-)))

Але це все слабенькі казки. А хочете, я розповім Вам дійсну <страшилку>? Дуже жахливу казку? Це просто <книга мертвих>... І волосся будуть стояти на голові у Вас сторчма:J)).

<Великий Брат> в офісі все розповість босові.
Життя працівників сучасних офісів, і без того нелегка, незабаром може стати ще більш напруженої через постійний контроль спеціальних датчиків і комп'ютерних програм. Проект американських учених за назвою Mentor/Pal дозволить створити такі умови в офісі, що комп'ютер буде повідомляти працівникам про те, що вони занадто багато розмовляють або п'ють кава, або ж занадто погано спали вночі. Природно, ті ж повідомлення будуть дублюватися босам компаній.

У проекті Mentor/Pal, що є дітищем учених національної лабораторія Sandia, передбачено два напрямки - створення системи датчиків і передавальних пристроїв Personal Assistance Link (Pal) і комп'ютерної програми Mentor, що дозволяє вести обробку інформації від кожного користувача, що перебуває під контролем системи Pal.

Cистема Pal розроблена спеціально для працівників урядових центрів керування, відповідальних за національну безпеку. Однак координатор проекту професор Питер Меркле (Peter Merkle) уважає, що вона цілком придатна для будь-якої ситуації, де потрібне співробітництво груп фахівців для ухвалення рішення в складній обстановці.

Датчики системи Pal відслідковують частоту подиху й серцебиття, аналізують висоту голосу, вираження особи й рух голови. Дані передаються програмі Mentor, що безупинно становить карту основних жестів даного користувача й порівнює неї зі своєрідним еталоном для цієї людини.

Результатом роботи програми є спливаючі на екрані повідомлення, де дається рада - скажемо, припинити розмову. Іншим варіантом може бути повідомлення з радою керівникові колективу про те, щоб відсторонити від роботи того або іншого співробітника через його недостатню працездатність.

Професор Меркле вважає, що ця розробка - важливий етап на шляху створення своєрідного симбіозу людини й машини, у якому спілкування між ними буде здійснюватися за допомогою жестів, голосу й навіть електричних сигналів, що виникають при передачі нервових імпульсів.
Pasted from

Ну, як ужастик? До речі, якщо хочете знайти ще що-небудь страшне, візьміть книгу дійсних майстрів футуристичної фантастики. Того ж Айзека Айзимова або Роберта Шекли. Я Вас запевняю, Ви знайдете в них набагато більше страшилок, чим Вам розповідають в Інтернеті. Просто якщо читати фантастику, те вуж читати професійних фантастів, а не починаючих аматорів:-).

Наприклад, добре і яскраво написані книги про Настасію сприймаються багатьма людьми як книга про дійсне життя. А Ви не пробували їх прочитати так, як Ви читаєте фантастичні добутки?

Спробуйте, і Ви усвідомлюєте, що це все може бути просто яскравим, барвистим, цікавим, що вистачає за живе, але, фантастичним романом, що стилізований під <правду життя>.

Мені Настасія теж подобається, і я навіть мав досвід спілкування з нею, але варто пам'ятати, що наша уява має здатність створювати яскраві ілюзії схожі на правду. Як довідатися, що в нашій свідомості правда, а що ілюзія?

На мій погляд, краще й набагато продуктивніше будь-яку, навіть саму цікаву й логічну ідею сприймати через призму <може бути й так: А як ще це може бути?>.

Таке питання, заданий самому собі, дозволить Вам насоздавать масу своїх ідей, що набагато корисніше, ніж користуватися ідеями інших Авторів.

Адже бути Автором свого життя краще, ніж дозволяти, щоб Автором Вашого життя був інший Автор (стать-жарт на цю тему прочитайте тут: http://www.gennadij.pavlenko.name/best-you/all-life-game)

Реальне життя набагато богаче будь-який, навіть самою яркою ідеї. А для повноти картини я пропоную ще одну ідею:

Любою бізнес зацікавлений у максимальній ефективності своїх партнерів-співробітників. Методи мотивації <ВІД>, тобто штрафами, покараннями й погрозами звільнити - не працюють, тому що роботи багато, і якщо фірма не дорожить тобою, те завжди можна знайти ще більш кращу роботу. Це факт.

Тому бізнес поступово приходить до ідеї, що краща мотивація, це мотивація <ДО>, тобто, різні форми подяки за гарну роботу. Це може виражатися й у додаткових преміях, і в різних інших <приятностях>.

На мій погляд, розвиток ідеї про мотивації через <добре> буде наступним: бізнес стане співтовариством людей, зацікавлених однією метою.

Тобто, фірма перетвориться в співтовариство людей, об'єднаних однією ідеєю, зацікавлених у її найкращому втіленні й одержанні максимального прибутку як для бізнесу в загальному (тобто, для його власника), так і для кожного конкретного партнера зокрема.

У глобальному змісті <бізнес одного власника> перетворюється в <бізнес групи однодумців>, де, виходячи із цієї ж ідеї, ділиться й прибуток. Не подобається такий бізнес і така сфера діяльності, іди й знайди (або створи) собі іншу.

Власник бізнесу буде прагнути створити такі умови праці, коли людина йде на роботу не відбувати повинність, щоб заробити на хліб насущний, а для того, щоб насолодитися спілкуванням із цікавими людьми й реалізувати себе через використання своїх талантів щонайкраще.

Іншими словами бізнес стане звичайним життям, де немає рамок умовностей у відносинах <бос-співробітник>, а є лише бажання щонайкраще зробити те, що робити хочеться.

Зрозуміло, що це краще майбутнє наступить не завтра, а, може бути, через роки, у Росії, наприклад. І буде це <добре> не скрізь, а в компаніях, де власник усвідомлює, що тільки бізнес, організований таким чином, де кожний займається тим, що йому по душі, може дозволити йому діставати максимальний прибуток і при цьому бути задоволеним своїм життям.

У перспективі тільки такий бізнес і зможе вижити. Адже фірми, де люди відбувають трудову повинність, просто не витримають конкурентної боротьби за кадри. Хто буде працювати там, де працювати погано?

І, до речі, це не така вуж далека фантастика. З мого досвіду бізнесу-консультування, я знаю принаймні 4 компанії рівня <регіон Росії>, де відносини в колективі будуються саме в такий спосіб.

Якщо Ви працюєте не в такій компанії, це значить лише те, що Вам таку компанію треба знайти й довести, що Ви гідні працювати там. А відбір там твердий. І психологічний, і по проф. придатності. Але пройти його можна, якщо дуже захотіти.

Тому всі домисли й <страшилки> про те, що бізнес тільки висмоктує кров зі своїх <рабів> - це лише міркування людей, які або бізнесу нормального не бачили, або так душевно влаштовані, що тільки такі відносини й можуть собі представити.

Або, що ймовірніше, використають цю ідею для просування яких-небудь своїх цілей у голів Читачів, тобто, у Ваших голів.

Навіщо я все це пишу?

Мені здається дуже небезпечним поділ миру <на червоні й білих>. Попахивает комунізмом:. А ми знаємо, куди комунізм нас завів, точніше ті люди, які його <проводили в життя:>. А тому що боротьба за наші розуми ведеться постійна, те практично ми постійно перебуваємо в поле <ідеологічної боротьби за нашу увагу>.

На мій погляд, важливо мати не менше трьох точок зору на будь-який факт, про яке говорять ідеологи. Якщо вибору ідей ні, його треба створити.

Адже ми, люди, істоти ідейні, і без ідей жити не можемо. Тому доти, поки ми самі не стали виробником ідей для самих себе (про це можете прочитати тут: http://www.gennadij.pavlenko.name/best-life/covert-power), нам потрібно мати не менш трьох ідей про кожнійа з областей життя, щоб мати волю вибору й волю волевиявлення.

Ситуацію же, де спочатку в нас створюють протиріччя, а потім говорять, що єдиний спосіб рішення його - це от така от ідея, варто споконвічно вважати пасткою, де в ролі принади <можливість рішення протиріччя>, а в ролі видобутку - ми.

У своїй багатій на різні події життя, я ще не зустрічав ситуації, коли треба вибирати із двох виборів. Їх завжди не менше десятка. А якщо така ситуація й може виникнути, то від того, що людина сам її створив. Він закостенів у своїх переконаннях й ідеях, і ця закостенілість підвела його.

Мир набагато більше будь-яких наших подань про нього. Чи так варто зупинятися на одній ідеї про життя. Може бути, набрати їх з десяток і подивитися, примірити, спробувати, яка з них дає більше волі й можливостей, чим упиратися й пробувати жити в прокрустовом ложі?

Як Ви думаєте?

Свої міркування можете висловлювати на форумах тут http://www.forum.rezyltat.ru/

З Любов'ю,

Ваш Геннадій Павленко.

Цей стаття-жарт, закінчення циклу статей <Чи не так погано працювати, як про це стало модно говорити>. Перша стаття (зачин) живе тут: http://www.gennadij.pavlenko.name/best-you/rabota-good

Продовження я в розсиланнях не публікував. Прочитайте його тут: http://www.gennadij.pavlenko.name/best-you/rabota-good2

Чому я назвав ці статті <стаття-жарт>? А тому що якщо життя ставати дуже серйозною справою, вона ставати неживою. А я хочу Жити, тобто, гратися. А Ви?

Доповнення до статті Геннадія Павленко від автора сайту:
Більше десяти років займаючись різними видами діяльності я намагаюся навколо кожної справи збирати однодумців-партнерів. У МСД це вийшло, в інших бизнесах(печериці, веб-агенство, інтернет-клуби...) невдалий був підбор кадрів(і відповідно однодумців) - і "бизнесы" ледве тримаються на плаву(і не під моїм керівництвом... але всі таки тримаються - що сьогодні не маловажно!!!) У МСД успіх "співтовариства соратників-однодумців" на особу - не падають темпи росту виробничої компанії, розширюється асортименти продукції... хоча проблеми завжди є й основні - це КАДРИ(у статті Геннадій пише про твердий конкурс у подібних компаніях). Ще одне протиріччя - раз є кадри, значить вони на когось Работают?

Ідеї й устаткування для малого бізнесу

Союз підприємців мастерской звоего дїла

Хочете, я розповім Вам казку?