Уривки із книги Юрія Мороза "На шляху до метабизнесу" і небагато "відсебенькки" Підприємець - це людин, що може впровадити винахід й умудритися одержати від цього доход Для цього йому потрібно: 1. Придумати або використати чужу геніальну ідею. 2. Переконати кого-небудь неї застосувати. 3. Розділити прибуток по справедливості По труднощам ці завдання розподіляються у зворотному порядку. І відповідно увага до них повинне бути пропорційним труднощі. Почнемо з кінця. З одержання своєї частки прибутку. Для того щоб зрозуміти, наскільки важке завдання одержати своє, подивитеся на дружні дії законодавців, уряду, податковій інспекції й податковій поліції плюс спецслужб і МВС. І чесно говорячи, при такому обсязі фінансування цієї діяльності, таких правах і кількості людей у цій справі, успішної її не назвеш. Саме важке в цій справі - це розділити по справедливості. Від цього всі проблеми. Якщо партнери домовляться про те, як будуть ділити (і звичайно, підпишуть відповідні документи), але потім хтось вирішить, що це несправедливо, то це неминуче приведе до конфліктів або навіть до загибелі справи. Якщо ця справа належить підприємцеві на 100 відсотків, то там однаково є заступники, співробітники, ефективність роботи яких залежить від того, чи вважають вони справедливої оплату праці. От приклад від Харви Маккея: Коли я побачив, як ефективно Білл Джейкобс управляє фірмою "Маккей Энвилоуп", я не став чекати, поки він увійде в мій кабінет із проханням. Я сам запропонував йому частку в підприємстві, причому значно більшу, ніж 1%. Відтоді багато хто з моїх великих конкурентів намагалися його переманити, але він не йде. Адже він тепер співвласник. Тому що підприємець дістає прибуток завдяки впровадженню сильного рішення (винаходу), те отут є ще одна небезпека, що має пряме відношення до справедливості. Даг Хол говорить: Нововведення завжди просто. Це критерій сильного рішення. Нововведення повинне бути таким, щоб про нього можна було сказати: "Дивитеся як все просто! Чому ж я до цього не додумався?" Але що ж відбувається, коли це рішення з'являється на світло? Після того, як я почув від Євгенія Бурякова цю історію, народився термін "транзисторний ефект". Один раз фахівець з Тризу був запрошений на завод з виробництва електронних приладів. У заводу була проблема. В одного із приладів не один рік постійно виходив з ладу той самий транзистор, і внаслідок претензій споживачів завод зазнавав збитків у мільйони доларів. Головний інженер зустрів Тризовца на прохідний і вони разом пройшли в цех. Коли вони пройшли по технологічному ланцюжку з'ясувалося, що робітник на конвеєрі діставав цей транзистор із цебра, де вони лежали купою. Це здалося фахівцеві із Тризу дивного й він запропонував відразу пройти головному інженерові заводу на склад, звідки транзистори надходили на зборку. Як негайно з'ясувалося, на завод від постачальника вони надходили в спеціальному впакуванні, де в кожного транзистора був свій осередок, а на складі вони висипалися в цебро й у такому виді подавалися на зборку. Після того як транзистори стали подаватися на зборку в упакуванні постачальника кількість виходів їх з ладу знизилася практично до нуля. Як ви думаєте, що заробив Тризовец за те, що знайшов рішення, що заощадило заводу мільйони доларів? Правильно: Велике Спасибі! Саме цікаве в цій історії інше. Це той самий транзисторний ефект. Уявіть собі стан головного інженера. Сказати що він почував себе дурнем, це нічого не сказати, він почував себе дебілом, олігофреном. Більше сильної образи нанести фахівцеві неможливо. А коли людей ображають, вони не хочуть за це платити Ще одна історія, що чудом закінчилася благополучно. Один раз Уатта запросили знайти несправність у великій паровій машині. Тому що хазяї через простій зазнавали більших збитків, і інші інженери зробити нічого не змогли, вони запросили самого винахідника парової машини й обіцяли заплатити 1 000 доларів, величезні гроші по тимі часам Уатт тричі обійшов навколо машини, потім попросив більшу кувалду. Йому принесли кувалду, він примірився й ударив по кожусі машини. "Тепер запускайте", - сказав він. Машина заробила. Після цього починається саме цікаве. Хазяям стало шкода платити 1 000 доларів за один удар кувалдою, вони почували себе обдуреними. Тоді вони вирішили схитрувати й запропонували Уатту написати рахунок, щоб потім його спробувати заперечити. Уатт взяв аркуш паперу й написав наступне. За удар кувалдою - 1 долар, за знання, куди вдарити - 999 доларів. Хазяї була змушена виплатити гонорар повністю. Уатту повезло. По-перше, в інших інженерів нічого не вийшло й вони відмовилися, а могли б, наприклад, почати машину розбирати, по-друге, машина стояла, а не працював погано, по-третє, гонорар назвали хазяї, а не він. У четвертих, він зумів експромтом знайти ще одне сильне рішення: що написати в рахунку. Хоча б одна умова не була виконана - і не видать Уатту своїх грошей. У цій історії самою легенею було знайти несправність. І сам важким одержати гроші, як це звичайно й буває От приклад, як депутат за одну хвилину вирішив проблему з якої зіштовхуються всі, бажаючі займатися політикою В 1992 році на Україні стався цікавий випадок. Демократові з Львова під час зустрічі заявили: "Народ бідує, а ваші кишені, як говорять, набиті грішми, будинок товарами". Всі виправдання депутата заглушав обурений рокіт голосів. Тоді скривджений народний обранець скинув правий башмак, зняв носок і просунув у дірку цього носка палець. Аргумент виявився переконливим. Тепер уявіть собі, що депутат надяг дірявий носок заздалегідь, знаючи які обвинувачення його очікують, наскільки це рішення стає тоді сильніше. Энтони Рибо президент французької компанії "БСН", що продає йогурт в Америці, смог перетворити її з компанії производившей листове скло у фірму, що випускає споживчі товари. Він радить менеджерам і цілком серйозно приймати ванну. "Що ви робите, коли приймаєте ванну? По-перше, ви миєтеся. Але, по-друге, ви думаєте. ВИ ДУМАЄТЕ". Це проблема для сучасних керівників: занадто багато хто приймають душ і занадто деякі ванну. Ніколи думати" Запропонуєте оцінити ідею, наприклад по десятибальній системі, випадковим людям. Якщо ідея одержує, в основному, низькі й високі оцінки, і практично немає середніх, ви володієте чимсь досить коштовним. Тобто якщо одні говорять, що це повна ахінея, а інші що геніально, значить швидше за все ідея сильна. Якщо більшість оцінює вашу ідею як непогану, значить вона слабка Приведу приклад, що я знайшов в И. Викеньтьева, наскільки бувають прості дуже ефективні рішення: У США в 30 роки жорстко конкурували дві фірми торгуючими товарами ширвжитку по каталогах. У родинах на журнальних столиках вони звичайно лежали друг на другу. Тоді власник однієї з фірм випустив і став поширювати свій каталог меншим форматом. І його конкурент прогорів. Чому? Любою нормальна людина кладе книжку меншого формату на більшу... Варто зупинитися на відомій різниці між підприємцем і бізнесменом. Бізнесмен це людина який експлуатує вже існуючий бізнес, управляє ім. Підприємець створює новий бізнес із нуля (не маючи початкового капіталу). Це істотно різні види діяльності й люди, які створюють бизнесы і які експлуатують їх мають істотно різний набір навичок і переваг Якщо методологів почати запитувати про те, як стати успішним підприємцем, то вони як й економісти будуть відповідати не тому що знають, а тому що в них це запитують. А самі чесні з них будуть схожі на папу з нижченаведеної історії В автобусі їхали хлопчик зі своїм папою. Коли вони проїжджали по 34-й вулицею, хлопчик показав на "Эмпайр стейтс билдинг" і запитав: "Папа, що це?" Папа знизав плечима й буркнув: "Не знаю". Коли автобус під'їхав до нью-йоркської суспільної бібліотеки, хлопчик знову запитав: "Папа, а це що?" І знову папа промурмотав: "Не знаю". Те ж саме повторилося коли вони проїжджали будинок "Рэйдио сіті", собор святого Патрика й центральний парк. І щораз відповідь була той самий: "Не знаю". Зрештою хлопчик запитав у батька: "Папа, а тебе не дратує, що я задаю тобі так багато питань?" - "Ні, - відповів батько. - Чому мене це повинне дратувати? Якщо ти не будеш задавати питань, то ти взагалі нічого не довідаєшся". Е.Г. Ойхман, Э.В. Попов. Реінжиніринг бізнесу. Дивно, розвідників спеціально й за державний рахунок готовлять, а підприємців? У наш час добре підготовлений підприємець у десятки разів вигідніше для держави талановитого шпигуна Наступні дев'ять пунктів були розроблені для співробітників моєї фірми. Вони можуть бути корисні я думаю многим. Як мені здається, ці пункти можуть підкріплювати потрібне поводження. Або, як мінімум, не підкріплювати те, що підкріплювати не потрібно. 1. Ми ніколи не використаємо посередників для зустрічі з керівниками підприємств і міністерств. 2. Ми завжди дзвонимо прямо першим особам будь-яких організацій. 3. Ми завжди домагаємося особистої зустрічі, уникаючи викладу по телефоні предмета зустрічі.(іноді я по телефоні вирішую питання угоди й заощаджую при цьому багато на чому... rush) 4. Ми вважаємо, що в нашому бізнесі помилка вирішувати по телефоні будь-які питання, крім узгодження часу зустрічі. (теж під сумнівом??? rush) 5. Ми ніколи не направляємо клієнтові замість зустрічі, або перед зустріччю якісь би не були матеріали. Ми воліємо одержувати відмову клієнта особисто, а не в результаті ознайомлення з матеріалами. (эфективно, але іноді займаючись e-mail маркетингом або цілеспрямованим спамом шукаю партнерів із сотень потенційних, розсилаючи матеріали співробітництва й у результаті "вартовий" роботи й мінімальних витрат на інтернет одержую кілька реальних партнерів - навіть якби я зустрічався з одним з потенційних клієнтів й одержав би "добро" на співробітництво, витрати на зустріч не швидко б окупилися... rush) 6. Ми вважаємо, що відмова від зустрічі може бути наслідком тільки нашої некомпетентності. Щодня із цією людиною зустрічаються люди, незнайомі з ним раніше. 7. Ми вважаємо, що відмова нашим пропозиціям означає тільки те, що ми не змогли компетентно донести до партнера його вигоди або не сподобалися йому особисто, як недостатньо компетентний майбутній партнер по спільному бізнесі. 8.Ми вважаємо, що кожен негативний результат корисний тільки в тому випадку, якщо з нього витягнутий урок. Якщо з нього урок не витягнутий, то цей наслідок тільки нашої некомпетентності. 9. Ми вважаємо себе компетентними в нашому бізнесі. Небагато "відсебенькки": Ледарем може бути тільки ХАЗЯЇН і він повинен бути ледарем - інакше знайти найманих трудяг (краще чим він) йому буде дуже важко! Свою "лінь" він може приховувати зустрічами, поїздками за сировиною, заняттям збуту й т.д. - але все це лише фарс, легенда, лише частина істини... вигаданої для найманців... насправді вся ця робота (зустрічі, сировина, збут, фінанси) може їм же бути організована й доручена найманим робітником. Одна із причин, чому він цього не робить - лінь! (адже це, як для нього, найменш трудомістке заняття й у той же час розрада що він не шаровик - хоч чимсь займається...). Ще причиною може бути "острах віддачі каналів у чужі руки" - до речі, отут підприємець часто помиляється - канали в чужих руках можуть не текти без його участі... Гарний найманий ледар - мертвий ледар, а ще краще працюючий у конкурентів!!! Хазяїна, підприємця, можна розпізнати відразу - він п'ятихвилинною роботою (ідеєю) може перекреслити багатоденну (багаторічну) роботу трудоголика-лентяя! Трудоголик серед ІТП (інженерно-технічного персоналу) або там де немає конвеєра - це ще гірше ледаря (у десятки, а те й сотні разів) - адже у відмінності від ледаря, вона може п'ятихвилинну роботу виконувати третя година з усіма наслідками, що випливають звідси, - витратою електроенергії, свого й чужого часу й т.д. А де ж альтернатива? Ініціативний ледар або думаючий ледар (Чому куриш? Чому руки в кишенях, чому нічого не робиш? - Я думаю...) Так де ж альтернатива??? |