СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

ВІДНОШЕННЯ СОНЯШНИКА ДО ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ СЕРЕДОВИЩА

На сьогодні культура соняшнику існує у формі сортів та гібридів, які можуть мати досить суттєві відмінності у нормах реакції на чин­ники зовнішнього середовища. Разом з тим культура зберігає за­гальні характеристики щодо основних чинників.

• Температура та світло

Початок проростання насіння починається при температурі +4-6’С. Для появи сходів необхідна сума активних температур - 140-160°С. На ранніх стадіях розвитку у соняшника добре вира­жена морозостійкість. Насіння, що набубнявіло, не втрачає життє­здатності при температурі -13”С, сходи витримують короткочасні заморозки до -5'С. Морозостійкість рослин повністю втрачається в передгенеративній та генеративній стадіях розвитку.

Рівні оптимальних для формування врожаю соняшника темпе­ратур у значній мірі змінюються в залежності від умов зовнішнього середовища. Оптимальною температурою для проходження процесу фотосинтезу є +25°С. При природних змінах температури, сонячної радіації та не лімітованого водопостачання соняшника виявляється така закономірність: в міру підвищення інтенсивності радіації мак­симальні величини чистої продуктивності фотосинтезу досягаються при зростанні температури. Проте в умовах дефіциту вологи рівні оптимальної температури знижуються [155]. Асиміляція вуглекис­лого газу припиняється з досягненням температури 45-46°С при ос­вітленості 30000 лк і близько 33"С при освітленості 3000 лк. При 35- 45°С фотосинтез значно гальмується у рослин, які вирощують в умо­вах дефіциту фосфору. У високопродуктивних генотипів соняшника виявлена більш висока здатність до адаптації фотосинтезу при підви­щенні або зниженні температури.

• Волога

Внаслідок тривалого періоду вегетації і неефективного проди­хового регулювання транспірації соняшник витрачає дуже багато води. Його посухостійкість обумовлена тим, що рослина може ви­користовувати запаси вологи з глибоких горизонтів ґрунту. Транс­піраційний коефіцієнт для соняшника - 470-570. Одна рослина за вегетаційний період витрачає більше 200 літрів води. На початку вегетації соняшник використовує вологу з верхніх шарів, а після утворення корзинки - з нижніх шарів грунту (рис. 2).

За вегетаційний період соняшник витрачає значно більше во­логи, ніж кількість опадів за цей же період. В умовах півдня лісо­степової та степової зон ця кількість більша, ніж середньорічна кількість опадів. Тому при вирощуванні соняшнику в цих районах важливе значення має запас ґрунтової вологи.

Волого,

мм

* Вимоги до ґрунту

Оптимальною для розвитку рослин соняшнику є pH 6,0-7,8. Непридатними для вирощування культури є важкі глинисті, а та­кож піщані ґрунти. Найкраще культура вдається на добре окуль­турених чорноземах. Оптимальною для продуктивності соняшни­ка є щільність чорноземів 1,2-1.4 г/см3. Нестача кисню в грунті при його переущільненні або підтопленні пригнічує поглинання води, ріст коренів та пагонів, знижує продуктивність рослин.

Для соняшника характерний середній ступінь солестійкості. Свій життєвий цикл він може завершити при вмістові в шарові грунту 1- 40 см 1,6-1,8% хлоридно-сульфатних солей [4]. Дуже зменшується продуктивність соняшника при зниженні вмісту кальцію. Сорти та гібриди соняшнику суттєво відрізняються за здатністю адаптувати­ся до кислотності ґрунту та високого вмісту алюмінію.