СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування
ЕКОЛОГІЧНІ АДАПТАЦІЇ РОДУ HELIANTHUS
Еволюція соняшника як культурної рослини мала місце й на теренах колишнього СРСР. Екологічно культурний соняшник є степовим видом. Здатність утворювати придаткові корені з гіпоко - тіля є пристосуванням для перенесення степових посух і стійкості до степових вітрів. Становлення соняшника як олійної культури відбувалося в умовах континентального клімату степу Європи. На сьогодні соняшник сформувався як екологічно пластична рослина (вид) степової та лісостепової зон: світлолюбна, факультативно ко - роткоденна, придатна до перенесення ґрунтової посухи. В той же час соняшник потерпає від високої вологості і грибкових хвороб у районах, де випадає багато опадів.
Культурний Н. annuus звичайно вважають короткоденним видом. Проте ще М. І. Вавілов доводив, що Н. annuus походить з досить північних широт (з Канади), де він зростав разом з Н. lenticularis, потім розповсюдився на південь, у прерії США. Синсь- ка Є. М. [107] експериментально показала, що давні форми Н. annuus є рослинами довгого дня. Гризові сорти Н. annuus більш давні, і саме вони виявились довгоденними.
В період вегетативного росту оптимальними для соняшника температурами є 18-20“С, а в період цвітіння та наливу насіння - 20-22‘С. Загальна потреба соняшника в теплі від початку росту до дозрівання складає для сортів різних груп стиглості від 1800 до 2400°С [75].
Для районів, кліматичні умови яких відповідають потребам олійного соняшника до тепла і вологи, характерні, в основному, родючі грунти. Відома широка пристосованість соняшника до різних грунтів. Проте умови грунту можуть мати значний вплив на рівень його врожайності, який знижується на 20-30% на слабозмитих грунтах, на 50-60% - на середньозмитих і на 70-70% - на сильнозмитих. Спостерігається також коливання врожаю до + 6,5 ц/га в залежності від місцезнаходження на схилах при пересіченому рельєфі.
