СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

Сушарки для насіння соняшнику

Для сушіння насіння соняшнику використовують сушарки шахтного і барабанного типу, якщо вологість насіння перевищує 16%. Насіння середньої сухості підсушують, застосовуючи різне об­ладнання, яке дозволяє знизити вологість насіння шляхом вен­тилювання.

Для сушіння насіння досить широко використовуються шахтні сушарки СЄШ-8, СЄШ-18 і СЄШ-16Р, СЄШ-16А. Основними вузлами шахтної сушарки є топка, дифузори сушильної камери, розвантажу­вальні механізми, охолоджуючі колонки та вентилятори. Витрати палива регулюються зміною тиску, під яким подається паливо.

Сушарки, встановлені на підлозі, використовують для сушіння відносно невеликих партій насіння, яке характеризується високою вологістю і вимагає багаторазового пропущення через сушарку. Такі сушарки мають істотну перевагу при сушінні культур, із насіння яких утруднене виділення вологи.

Сушарка такого типу складається з тепловентиляційного агре­гата, який подає необхідну кількість повітря до сушильної камери, на решітчасту основу насипається шар насіння висотою до 0,8-1,0 м.

Кращий режим роботи в сушарках забезпечується при наяв­ності двох камер. Двокамерні сушарки виготовляють із дерева або цегли. Оптимальний розмір сушарки при використанні повітро­нагрівачів ВПТ-400 - 50-55 м8 і ВПТ-600 - 60-70 м8. Бажано, щоб співвідношення довжини до ширини становило 2:1, тому що в ка­мерах квадратної форми можуть утворюватися зони, які слабо бу­дуть вентилюватися. Висота стін сушарки повинна бути в межах 100-140 см. Всередині камери влаштовують міцну повітреорозділь - ну решітку, здатну витримувати тиск завантаженого автомобіля, із допомогою якого завантажується сушарка. Нагріте повітря надхо­дить у простір під решіткою і потім проникає в масу насіння, забез­печуючи пошарове висушування насіння.

Товщина шару насіння в сушарках цього типу залежить від вихідної вологості. При високій вологості насіння товщина шару не повинна перевищувати 50 см. Завантаження і вивантаження насіння здійснюється за допомогою шнекових або скребкових транс­портерів.

Для сушіння насіння селекційних і первинних насінницьких розсадників використовують сушарки періодичної дії для сушіння шаром до 0,6 м висотою з підігрівом повітря до 45‘С. Такі сушар­ки в найбільшій мірі задовольняють потреби первинного насінниц­тва, тому що камера легко контролюється зовні і самоочищується. В цих сушарках здійснюється м’який режим сушіння насіння, не допускається його перегрівання. Сушарки легко очищуються, що виключає можливість перемішування насіння різних партій.

У виробничих умовах можливе застосування сонячно-повітря­ного сушіння насіння соняшнику.

Зберігання насіння

Насіння, що закладається на зберігання, має відзначатися висо­кою життєздатністю і високими посівними якостями. Насіння по­шкоджене, некондиційне, погано очищене, заражене патогенною мікрофлорою, зберігається погано.

Здорове насіння з непошкодженою оболонкою містить мікро­флору тільки на своїх поверхні. При вологості вище критичної, спостерігається розвиток шкідливої мікрофлори, відбувається її про­никнення у внутрішні тканини, що призводить до руйнування на­сіння і зародка. При вологості вище критичної може спостерігати­ся, особливо на свіжозібраному насінні, в’яле пліснявіння.

Для тривалого зберігання закладається насіння з вологістю, меншою від критичної на 2-3%. Насіння соняшнику може зберіга­тися тривалий строк тільки при сприятливих умовах, основні з яких це - температура насіння і вологість. Чим нижча температура, яка уповільнює процес дихання та проходження інших фізіологічних процесів, і чим менша вологість, тим триваліший строк насіння .може зберігатися без істотних змін.

Найкраще зберігається таке насіння, яке містить воду лише в сполуках, мало доступну для діяльності мікрофлори і активізації ферментної системи насіння.

Зберігання насіння соняшника, як і більшості олійних куль­тур, веде до поступового зниження схожості та життєздатності. Це пов’язане з тим, що під час зберігання проходять процеси дихання і окислення жирних кислот, які входять до складу олії. В резуль­таті відбуваються незворотні зміни і заласні поживні речовини пе­ретворюються в непридатні для живлення проростків. Різниця у показниках схожості насіння в залежності від типу пакувального матеріалу може становити до 20%. Найбільш оптимальні умови для збереження показників схожості насіння складаються при збе­ріганні в пцльнозакритій тарі при пониженій температурі [51].

Основне призначення охолодження насіння — це тимчасова консервація вологого насіння на період надходження його на су­шіння. Основний спосіб охолодження насіння ~ активне вентилю­вання зовнішнім повітрям. Менш ефективним способом охолод­ження є пропускання насіння через зерноочисні машини або за до­помогою шнекових чи скребкових завантажувачів. Охолодження доцільно проводити і для сухого зерна. Сухе і охолоджене насіння найдовше зберігається. Насіння вважається охолодженим, якщо його температура знижується до +10-0*С. Охолодження до мінусових температур не рекомендується, хоча і прямої небезпеки таке охо­лодження не викликає.

Сухе насіння можна зберігати в сховищах різних конструкцій, якщо вони відповідають технічним вимогам. Слід пам’ятати, що при зберіганні сухого насіння не завжди існує повна гарантія його неушкодженості. В сухому насінні можливий активний розвиток небезпечних шкідників. Надійне зберігання насіння можна забез­печити лише в тому випадку, коли здійснюється регулярний конт­роль за процесом зберігання. Щоб запобігти виникненню можли­вих небажаних процесів в насіннєвій масі, сховище має бути облад­наним технічними засобами: установками активної вентиляції, механізмами для швидкого завантаження і вивантаження насіння, а також приладами для проведення контролю за насінням, що збе­рігається.

Насіннєвий матеріал соняшнику зберігають в мішках. При такому зберіганні слід дотримуватись таких правил:

- в сховищах, де підлога з асфальту чи бетону, мішки склада­ють на піддони, відстань яких від підлоги 15-20 см;

- при укладанні по 2 мішки перший ряд кладуть по два пара­лельно на ребро з невеликим проміжком, наступний ряд перпенди­кулярно до першого;

• при укладанні по 3 мішки перші два мішки кладуть пара­лельно, а третій - перпедикулярно до них, наступний ряд кладуть таким чином, щоб третій мішок лягав на два паралельних.

Висота штабеля - 6-7 мішків. Відстань штабеля від стін і про­міжки між штабелями становить 70 см.

Контроль за якістю зберігання насіння

З метою зберігання якості насіння необхідно організувати си­стематичне спостереження за температурою, вологістю, органолеп­тичними показниками насіння, заселеністю шкідниками та схожі­стю. Спостереження ведуть за кожним штабелем окремо.

Регулярність визначення температури залежить від стану на­сіння і періоду його зберігання. При тимчасовому зберіганні тем­пературу насіння контролюють через 2-3 дні, а при тимчасовій кон­сервації - щодня. При стаціонарному зберіганні в перші три місяці температуру перевіряють через кожні три дні, а в наступний період, коли температура насіння вище 10'С - через кожні 10 днів. Коли температура нижча - перевірку здійснюють двічі на місяць.

Вологість насіння перевіряють двічі на місяць, одночасно пе­ревіряють насіння і на заселеність шкідниками, досліджуючи виї­мки насіння, а також органолептичні показники - колір і запах.

Результати перевірки заносять до спеціального журналу, а та­кож до штабельних ярликів.

Сучасні зерносховища - це спеціалізована будівля, здатна за­безпечити тривале зберігання насіння. Враховуючи те, що насіння найкраще зберігається в сухому і охолодженому стані, зерносхови­ща повинні відповідати таким вимогам:

- мати добру ізоляцію від ґрунтових вод;

- мати добрий захист від гризунів і шкідливих комах;

-забезпечувати легкий контроль за всіма необхідними пара­метрами насіння, що зберігається;

- регулярне проведення профілактичних дій — активне венти­лювання, дезинсекція тощо;

- забезпечення можливості для швидкого завантаження і ви­вантаження насіння.

В процесі здійснення контролю за якістю насіння не обмежу­ються лише визначенням рівня температури та вологості насіння, проводяться також і інші аналізи, передбачені державними стан­дартами. При відборі і формуванні середнього зразка для того, щоб визначити посівні якості насіння, перш за все визначають органо­лептичні якості: колір, запах і смак. Колір насіння характеризує свіжість насіння і є одним з важливих показників якості. Свіже насіння має гладеньку поверхню, природний блиск і колір.

Запах визначають у непошкодженому, здоровому насінні. Здо­рове насіння не повинне мати сторонніх запахів (пліснявіння, гнит­тя, затхлості)

Для визначення смаку беруть двограмову наважку розмелено­го насіння і визначають смак. Насіння не повинне мати ні гіркого, ні солодкого, ні солоного, ні кислого смаку.

Спеціальним аналізом визначають ступінь заселеності насіння шкідниками (довгоносиками, кліщами).

Визначають також присутність металевих домішок, які трап­ляються в результаті проходження насіння через насіннєочисні та сушильні установки, і присутність яких в продуктах переробки не допустима.

Визначають також наявність сміттєвих та олійних домішок. Все те, що проходить через решето з діаметром отворів в 3 мм, вважається сміттям, а насіння, зіпсоване під час сушіння, таке, що обвуглилося, підсмажене, запліснявіле, зі зміненим кольором, таке, що проросло, - належить до олійних домішок.

Для визначення товарних якостей насіння визначають про­цент лушпинності і вміст олії у насінні. Лушпинність визначають шляхом зважування окремо ядер і плодових оболонок, заздалегідь розділивши ці компоненти за допомогою пінцета або скальпеля. Для визначення вмісту олії використовують два методи:

1. Попередньо визначають вміст олії за допомогою рефракто­метра.

2. Для точного визначення застосовують екстрактивний метод.

За допомогою етилового спирту в апараті Сокслета проводять

екстракцію жирів і за співвідношенням зважувань до екстракції і після її закінчення визначають вміст олії.

Одним з основних показників якості насіння при зберіганні є кислотне число, яке показує, скільки міліграмів їдкого калію необ­хідно для нейтралізації вільних жирних кислот, які містяться в і г олії. Визначення рівня кислотності допомагає визначити придатність олії для харчових потреб. Крім того, для визначення якості на­сіння визначають панцирність, йодне число, чистоту, енергію проро­стання, схожість тощо.