СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

ФОРМУВАННЯ НАСІННЄВИХ ПОСІВІВ

Посіви для одержання високоякісного насіння повинні розмі­щуватися на полях з високим рівнем забезпеченості поживними речовинами. При вирощуванні соняшнику на насіння необхідне чітке виконання всіх технологічних операцій. Слід зауважити, що основний і допосівний обробіток ґрунту не відрізняється від того, який рекомендують для вирощування соняшнику в даній агроеко­логічній зоні. Досить часто застосовується покращений зяб, тобто лущення попередника слідом за збиранням, подальша поверхнева обробка і глибока зяблева оранка плугами з передплужниками з жовтні. В тому випадку, коли спостерігається інтенсивне пророс­тання бур’янів, можна застосувати гербіцид з групи 2,4 Д або інший. Під оранку вносять мінеральні добрива з розрахунку на запланова­ний врожай.

Насіннєві посіви розміщують на полях після кращих поперед­ників (озима пшениця, кукурудза) на фоні Nw Р60К60 (Лісостеп), де соняшник не вирощували останні 8-10 років, з обов’язковим дот­риманням просторової ізоляції не менш, ніж 1000 метрів від інших посівів соняшнику. Сіють пунктирним способом сівалками СЇГЧ - 6М, СПЧ-6, СУПН-8 з міжряддями 70 см.

Для сівби сортів на насіннєвих ділянках використовується насіння крупної фракції з масою 1000 штук не менше 80 г. Проте з цього приводу існують і інші думки. Наприклад, в результаті дослідів, проведених А. В.Мельником [76], було встановлено, що при висіванні крупної і дрібної фракцій насіння різниця в урожай­ності була мінімальна. Досліди, проведені Д. Н.Белевцевим [9], по­казали, що врожайні властивості соняшнику визначаються не за крупністю, а за хімічним складом. Виявилось, що кращим за вро­жайними властивостями є насіння, багате на елементи мінерально­го живлення: чим більше фосфору припадає на одиницю азоту, тим більшою продуктивністю відзначаються рослини, одержані з тако­го насіння.

Для суперелітного та елітного насіння соняшнику існують особ­ливо жорсткі вимоги: насіння має відповідати тим вимогам, які ставляться до оригінального насіння, тобто мати схожість не ниж­че 95%, енергію проростання не нижче 90%, вологість - не вище 10%, чистоту - не нижче 99%. Насіннєві посіви, де вирощується насіння першої репродукції, щорічно засіваються елітним насінням. Ці посіви з метою запобігання перезапиленню повинні розміщува­тися з дотриманням просторової ізоляції на відстані не менше од­ного кілометра від інших посівів соняшнику, а при наявності добре розвинених лісосмуг - не менше 500 метрів. Можливе занесення пилку комахами чи вітром може призвести до втрати типовості, а також до появи інших небажаних ознак, що сприятиме втраті сор­тових якостей насіння соняшнику.

Сівба соняшника на насіннєвих ділянках розпочинається, коли ґрунт на глибині загортання прогрівається до 8-10'С. Сівба соняш­нику в ранні строки може призвести до зрідження посівів, такі ж наслідки можуть виникнути і при різних строках сівби. В першо­му випадку зрідження посівів відбувається через недостатнє про­грівання ґрунту, що уповільнює проростання насіння і воно досить часто уражається ґрунтовою мікрофлорою; в другому випадку відбу­вається швидке пересихання верхнього шару ґрунту, що теж вик­ликає затримку появи сходів і в кінцевому результаті зрідження посіву. Найкращий строк сівби насіння соняшнику високих репро­дукцій - через тиждень після сівби ранніх колосових культур. Різни­ця в урожайності, в залежності від строків сівби, може коливатись в межах 1-3 ц/га [80].

Сівбу бажано проводити в напрямку з півдня на північ, як рекомендують Д. І.Нікітчин та А. Н.Рябота [90]. Відомо, що обер­тання кошиків за сонцем припиняється на початку цвітіння і до періоду збирання кошики, в основному, орієнтовані на схід. В тому випадку, коли рядки розміщені з півдня на північ, кошики будуть повернені в бік міжрядь, при цьому створюються умови меншого їх затінення, посів буде краще провітрюватись, що сприятиме меншо­му розповсюдженню хвороб і більш швидкому достиганню. Крім того, під час збирання робочі органи комбайна будуть бити по ко­шику збоку, що зменшить ступінь осипання і втрати врожаю.

На насіннєвих ділянках площа живлення має бути в межах 2000 см2, що відповідає густоті стояння рослин 50 тис. на одному гектарі. В окремих випадках можливе формування посівів з перед­збиральною щільністю в 30-40 тис. на гектар.

Існує багато експериментальних даних відносно густоти стоян­ня рослин на насінницьких посівах. В свій час така густота обме­жувалася 20 тисячами рослин на гектар. Такі посіви легше контро­люються при проведенні сортопрочисток, а завдяки тому, що розрі­джені посіви краще продуваються вітром, створюються несприят­ливі умови для розвитку хвороб. При великих плоіцах живлення внутрішньовидова конкуренція практично відсутня, і за таких умов краще проявляються індивідуальні особливості рослин. Разом з тим при значному розрідженні помітно подовжується вегетацій­ний період, формуються надто крупні кошики, які ускладнюють процес обмолочування, і тому в умовах Лісостепу та Полісся густо­ту стояння рослин на посівах супереліти краще обмежити ЗО тися­чами, а еліти - 40.

За період до початку цвітіння необхідно провести негативні прочистки, при яких видаляються нетипові рослини з ознаками захворювання, недорозвиненості, гіллясті тощо. Таких прочисток може бути декілька, в залежності від стану посіву. Так, у фазі 3-4 пар справжніх листків треба видалити всі рослини, уражені несправ - . жньою борошнистою росою і іншими хворобами. Перед цвітінням соняшнику ретельно видаляють хворі, гіллясті та високорослі, які перевищують середню висоту рослин масиву на 50 і більше санти­метрів. З цією роботою не можна запізнюватися, щоб уникнути не­бажаного перезапилення з нетиповими або хворими рослинами, що негативно вплине на наступний врожай та олійність насіння.

Остання прочистка проводиться за 7-10 днів до збирання, пе­ред проведенням апробації. Під час цієї прочистки видаляються рослини, уражені склеротинією та вовчком.

Дуже важливе значення на насінницьких посівах має бджоло­запилення. Воно зменшує пустозерність, сприяє утворенню більшої кількості повноцінного насіння, підвищує його врожайність на 2-3 ц/га. При цьому під час калібрування підвищується вихід повноцінного насіння з підвищеними врожайними властивостями.

У відповідності з державними стандартами на насіннєві якості насіння соняшнику повинно відповідати вимогам стандарту за ти­повістю та панцирністю. Ці показники визначаються під час про­ведення апробації посівів (табл. 5).

У тому випадку, коли показники типовості та панцирності при проведенні апробації виявляються меншими і це не передбачено стандартом, посіви визнаються непридатними для використання на насіннєві цілі.

Ступінь стерильності материнської форми гібридів - 98% для оригінального, не нижче 95% - для елітного насіння та насіня репродукцій.

Щоб одержати та зберегти насіннєвий матеріал соняшника, важливо своєчасно і якісно його зібрати, очистити та провести ви­сушування. Виконати все це набагато складніше, ніж при роботі з зерновими культурами тому, що строки і вологість насіння жорст­ко лімітовані.

Оптимальні строки збирання насіннєвого матеріалу соняшни­ка на практиці визначають по-різному: за зовнішнім станом маси­ву і кількістю кошиків, що мають стан повної стиглості, за кількістю днів від початку масового цвітіння, за вологістю насіння в пере­дзбиральний період. Всі ці показники тісно пов’язані між собою, але в різних природних умовах проявляються неоднаково. Дослі­дами встановлено, що вже через два тижні після запліднення зав’язі повністю закінчується формування зародку і насіння в та­кому віці здатне до проростання. Про якість насіння протягом його достигання можна скласти уявлення, виходячи з даних, наведених у таблиці 6.

Насіння, яке утворилося через 36 днів після цвітіння, здатне забезпечити таку ж врожайність, як і насіння більш пізніх строків збирання. Але в цей період насіння має високу вологість, до 30% . Беручи до уваги цю обставину, потрібно вибирати такий строк зби­рання, який би забезпечив високий рівень зберігання насіннєвого соняшнику, і тому оптимальним строком вважається 35-40 днів після масового цвітіння.

Насіннєвий соняшник збирається прямим комбайнуванням з застосуванням передзбиральної десикації. Зібране насіння соняш­ника дуже вимогливе до умов зберігання. Рівень критичної воло­гості не повинен перевищувати 7%. Насіння з більш високою воло­гістю здатне до саморозігрівання, що спричиняє його псування.

Однією з найбільш відповідальних операцій післязбирального періоду є сушіння насіння. При виконанні всіх науково-обґрунто - ваних вимог в період сушіння якість насіння може підвищуватись, можуть подовжуватись строки його зберігання, тому що під час су­шіння відбуваються досить складні біохімічні процеси: проходить перетворення низькомолекулярних хімічних сполук у високомоле - кулярні - білки, вуглеводи, жири, які відзначаються стійкістю при зберіганні. Під час сушіння прискорюється процес післязбирально­го дозрівання насіння. Відомо, що насіння соняшнику безпосеред­ньо після збирання характеризується невисокою схожістю, частина його знаходиться в стані спокою. Тільки через місяць після зби­рання насіння набуває повної схожості. Насіння з високою вологі­стю (18-20%) необхідно висушувати обережно, чургуючи періоди активного сушіння з активним вентилюванням, щоб запобігти його псуванню. При такому способі відбувається найактивніше відтік вологи з насіння, волога швидше випаровується.

Сортування та калібрування насіння соняшнику виконується на приставках СПЛ-5 та СП-10 або на двох об’єднаних машинах ОС-4,5 чи інших. Очищене на машинах такого призначення і відка - ліброване насіння затарюють в мішки і навішують етикетки стан­дартного зразка.

Насінництво гібридів має свої особливості. Маточне насіння самозапилених ліній, їх стерильних аналогів, закріплювачів стериль­ності і ліній-відновлювачів фертильності пилку, а також супереліт - не насіння сортів, які є батьківськими формами гібридів, вирощу­ють науково-дослідні установи-оригінатори сорту.

При вирощуванні першого покоління повинна забезпечуватись повна гібридність насіння. В розсаднику гібридизації висіваються дві вихідні форми: батьківська - відновлювач стерильності і мате­ринська форма, яка характеризується максимальною стерильністю чоловічих квіток. Батьківські і материнські форми одержують в окремих розсадниках розмноження. При цьому звертається особ­лива увага на підтримку просторової ізоляції - для розсадників гібридизації не менше 3 км, для розсадників батьківських ліній - не менше 5 км. Якщо материнська та батьківська форми відрізня­ються за часом початку цвітіння, то їх висівають в різні строки.

Під час сівби необхідно виключити найменшу можливість змішування насіння батьківських форм гібридів. На ділянках гібри­дизації та розмноження стерильних форм не допускаються обсіви країв поля з метою запобігання змішуванню насіння батьківських форм. На ділянках розмноження ліній і ділянках гібридизації си­стематично проводяться польові обстеження, сортові прочистки. На всіх посівах проводиться апробація, визначається придатність на­сіння для подальшого використання.

Для забезпечення контролю за дотриманням технології виро­щування насіння гібридів соняшнику першого покоління та батькі­вських форм на ділянках розмноження супереліти та еліти стериль­них аналогів материнських форм та гібридизації гібридів прово­дять польові обстеження. Під час польових обстежень визначають якість сортових прополок та фітосанітарних прочисток і придатність урожаю для використання на насіннєві потреби. Одночасно з польо­вим обстеженням проводять перевірку дотримання господарством правил вирощування насіння високих репродукцій.

За насіннєвими якостями насіння батьківських форм та гібридів першого покоління в залежності від категорії повинно відпо­відати наступним вимогам (табл. 7).

Максимальна вологість для всіх категорій насіння - 10%, а для насіння заготовленого у страхові фонди - 7%. Насіння батькі­вських форм та першого покоління гібридів соняшнику не нор­мується за показником енергії проростання.

Перспективним для оцінки гібридності насіння є метод молеку­лярно-генетичних маркерів, запропонований В. Кириченко та ін. [61]. З цією метою рекомендують використовувати багатолокусні та полі - алельні білкові і ізоферментні системи. Ізоферментні системи можуть бути такого типу: естераза (Est), малатдегідрогеназа (Mdh), лейцина - мінопептидаза (Lap) тощо. При використанні ізоферментних систем необхідно, щоб батьківські лінії відрізнялись за одним з ізоферментів.

Догляд за посівами та збирання урожаю проводяться у відпо­відності з прийнятими для даної зони елементами агротехніки. Насіння збирається лише з материнських ліній при вологості 8-10%. Найкращих врожайних якостей насіння гібридів, як і сортів, набуває через 35-46 днів після цвітіння. Батьківські форми збира­ють на силос після закінчення цвітіння.