Поняття про екосистеми
Екосистема - основна одиниця біосфери. Це просторова система, яка охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов’язаних між собою трофічними зв’язками, та неживих компонентів їх існування, які включаються в процеси обміну речовин та енергії. У кожній екосистемі відбуваються кругообіг речовин та обмінні енергетичні процеси.
Агроекосистеми, на відміну від природних екосистем, що працюють на енергії сонячного світла, організуються і керуються таким чином, щоб найбільш повно спрямовувати сонячну енергію на виробництво рослинницької продукції. Це досягається шляхом використання допоміжної енергії, яка надходить в агроекосистему при внесенні добрив, пестицидів, обробітку ґрунту, селекції рослин з метою одержання оптимальної кількості продукції.
Кожна екосистема, як і агросистема, складається з біотипу та біоценозу. Біотип - це ділянка поверхні землі з порівняно однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом та ін.).
Біоценоз - це історично сформована сукупність рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяє біотип. Відповідно до цього кожний біоценоз складається з фітоценозу (угрупування рослин), зооценозу (угрупування тварин) та мікробіоценозу (угрупування мікроорганізмів).
У кожній екосистемі є два основних компоненти: з одного боку, організми, з іншого - фактори неживої природи. Таку сукупність організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) називають біотою (від лат. віо - життя) екосистеми, а шляхи взаємодії різних категорій мікроорганізмів - це її біотична структура. Неживі (хімічні, фізичні) фактори навколишнього середовища називають абіотичними.
Біотичні фактори визначають форми впливу живих організмів один на одного, основою яких є харчові зв’язки. На базі цих зв’язків формуються складні трофічні ланцюги. Крім харчових в угрупуваннях рослинних і тваринних організмів створюються просторові зв’язки. На основі цього формуються біотичні комплекси з різними формами біотичних відносин - від дуже сприятливих, до дуже негативних.
Абіотичні фактори зумовлюються дією неживої природи і поділяються на кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер та ін), ландшафтні (рельєф, схил, експозиція) та геологічні. Серед них особливе значення має група кліматичних факторів. Дія багатьох абіотичних факторів (рельєф, вітер, тип ґрунту) виявляється опосередковано через температуру і вологість. Температуру і вологість (кількість опадів) визначають розташування основних природно-кліматичних зон. Один і той же фактор щодо різних організмів може відігравати різноманітну роль. Для рослин світло, наприклад, є джерелом енергії при фотосинтезі, для наземних тварин воно є одним із основних життєвих факторів. Часто екологічні фактори впливають на живі організми опосередковано, через проміжні ланки. Так, поєднання високої температури з низькою вологістю і відсутністю опадів призводить до посухи і загибелі рослин і тварин.
Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить високопродуктивні сорти рослин, породи тварин, створює нові екосистеми (агроекосистеми). Проте вплив людини на природу часто набуває різко негативного, іноді катастрофічного характеру.
