РОСЛИННИЦТВО

Створення та раціональне використання культурних пасовищ

Значення пасовищ і пасовищного корму для тварин. Зелений пасовищний корм є основним кормом при літньому утриманні більшості видів сільськогосподарських тварин. Частка його в літньому раціоні великої рогатої худоби, залежно від зони, становить 60-80%. Пасовищний період на Поліссі триває 150-160 днів, в Лісостепу - 160-180 і в Степу - до 200 днів. За пасовищний період господарства одержують понад 60% річного надою молока і найбільший приріст живої маси.

Пасовищний корм збалансований за важливими поживними речовинами і зольними елементами і найповніше задовольняє фізіологічні потреби тварин. В ньому міститься майже в 10 разів більше каротину ніж в сіні. В 100 кг сухої речовини трави злаково-бобових пасовищ міститься до 100 кормових одиниць, а в сіні лише - 50-60 кормових одиниць. На одну кормову одиницю пасовищного корму припадає 145 г перетравного протеїну, 9 г кальцію та 5,2 г фосфору.

Випасання на культурних пасовищах сприяє оздоровленню тварин, їх організм стає більш стійким до захворювань, особливо туберкульозу, створюються умови для одержання повноцінного приплоду і розвитку молодняку, зумовлюється збільшення його приросту на 25-30%.

Використання пасовищ має високу економічну ефективність. Так, за даними наукових установ, собівартість кормової одиниці пасовищного корму майже в три рази нижча собівартості кормової одиниці сіна і в два рази - зеленого корму.

Культурні пасовища мають також велике агротехнічне значення: їх створення на схилах зменшує вітрову і водну ерозію та сприяє відновленню структури ґрунту.

Типи культурних пасовищ. За строками використання пасовища поділяють на багаторічні, короткострокові та однорічні.

Багаторічні пасовища створюють переважно поза сівозміною і використовують без перезалуження протягом 6-10 і більше років. Травостій їх складається із низових злаків і конюшини повзучої, а при внесенні азотних добрив - лише із злаків з перевагою грясниці збірної.

Короткострокові пасовища створюють у сівозмінах або поза ними і використовують до п’яти років. Травостій їх складається з 2-3-ох верхових злаків і бобових трав. Ці пасовища можуть бути постійними і перемінними, на яких періодично проводять повторне перезалуження.

Однорічні пасовища - це кормові угіддя з однорічних трав, що використовуються переважно для одноразового випасання. Вони доповнюють багаторічні і короткострокові пасовища, які дають нерівномірний вихід пасовищного корму протягом пасовищного періоду.

За призначенням пасовища створюють для корів, нетелів, відгодівельного молодняку і телят віком до одного року великої рогатої худоби, овець, коней, свиней та птиці.

Культурні пасовища можна створювати у всіх ґрунтово-кліматичних зонах. Для цього необхідно: 1) створити оптимальні умови для росту і розвитку рослин (обробіток дернини, підтримувати оптимальну вологість ґрунту, систематичне внесення добрив); 2) створити штучний травостій із високоврожайних злакових і бобових трав, пристосованих до місцевих екологічних умов; 3) організація загінної системи випасання з такою умовою, щоб на кожному загоні випасання тварин проводилося не більше 5 днів.

Підбір трав і травосумішок для пасовищ. Здебільшого пасовища залужують злаково-бобовими травосумішками. При застосуванні азотних добрив на пасовищах, а також на луках тривалого затоплення, висівають сумішки лише із злакових трав.

Для забезпечення продуктивного довголіття пасовища, травостій створюють з 2-3-ох злакових і 1 -2-ох видів бобових трав, включаючи трави з різними типами кущіння, висотою і облистяністю, а саме: один - два

нещільнокущових, один-два кореневищних злаки і один-два види бобових трав. В травосумішки 10-12 річного використання пасовищ включають такі злакові трави, як тонконіг лучний, костриця червона, грясниця збірна, костриця тростинна та стоколос безостий і такі бобові трави: конюшина повзуча і лядвенець рогатий. Доцільно також в травосумішки включати верхові і низові злаки, які забезпечують стійкість травостою проти витоптування худобою. За масою насіння в таких травосумішках потрібно мати верхових злаків 50-60%, низових - 20-22% і бобових трав - 20-30%.

У травосумішки для короткострокових пасовищ включають менш довгорічні види: два види верхових злаків (костриця лучна, тимофіївка лучна), один низовий (пажитниця багаторічна) і одну бобову траву (конюшина лучна або люцерна лучна).

На пасовищах у заплавах річок слід висівати види трав, які витримують весняне затоплення протягом 20-30 днів.

Для забезпечення належної отавності необхідно підбирати травосумішки з трав різних строків пасовищної стиглості: ранні, середні і пізні. Так, грясницю збірну, лисохвіст лучний, пажитницю багаторічну, конюшину повзучу та люцерну посівну, які швидко відростають з весни і після спасування, включають у ранні травосумішки. Кострицю лучну та стоколос безостий, конюшину лучну та лядвенець рогатий, що відростають пізніше, включають до середньостиглих сумішок.

Тимофіївку лучну, мітлицю велетенську, пирій безкореневищний та конюшину лучну, що повільно відростають навесні і пізно цвітуть, використовують у пізніх травосумішках. Ранні і пізні сумішки мають становити в травостої не більше 25-30%, середні - 45-50%.

Використання пасовищ. Для правильного використання пасовищ необхідно стравлювати травостій в такому стані, який забезпечує продуктивне довголіття і належний стан травостою. Система раціонального використання пасовищ включає: визначення оптимальних строків, висоти і кількості випасань; вибір способів використання протягом пасовищного періоду і по роках; визначення техніки стравлювання травостою; обладнання пасовищної території; догляд за пасовищем.

Вплив випасання на травостій. Випасання худоби має великий вплив на травостій. Тварини пошкоджують, вибивають, витоптують травостій, ущільнюють ґрунт, в результаті чого погіршуються його водно-повітряний і поживний режим та фізичні властивості. Під впливом тривалого безсистемного випасання з травостою випадають нестійкі до випасання види, з'являються малоцінні і низькопродуктивні трави і різнотрав’я, що значно знижує врожай і погіршує якість корму.

В зв’язку з цим на пасовищах необхідно застосовувати правильну загінну систему випасання і догляду за травостоєм. При раціональному використанні пасовищ якість травостою поліпшується, зменшується кількість бур’янів, мохів і малоцінних трав. Екскременти, які залишають тварини на пасовищах активізують життєдіяльність мікрофлори і підсилюють біологічні процеси ґрунту, сприяють збільшенню дощових черв'яків, які поліпшують структуру ґрунту.

При використанні пасовищ важливе значення мають строки, висота і кількість випасань та навантаження на пасовища.

Строки, висота і кількість випасань. Строки початку випасання пасовищ залежать від кліматичних, метеорологічних умов і стану травостою. Найбільш доцільно визначати пасовищну стиглість травостою за його висотою. Так, якщо в травостої переважають низові трави (тонконіг лучний, костриця червона та ін.), випасання починають при висоті рослин 13-15 см, а травостій в якому більше верхових трав (грястиця збірна, стоколос безостий, тимофіївка лучна) починають випасати при висоті рослин 15-20 см.

На луках Полісся випасання починають при висоті трав 12-18 см, в Лісостепу - 12-15, В Степу - 10-12 см. Такий стан травостою на Поліссі і в Лісостепу буває в кінці травня - на початку липня, В Степу - в середині квітня. Мають значення також строки закінчення випасання. Для того, щоб трави змогли добре перезимувати, випасання на луках слід закінчувати не пізніше, ніж за 25-30 днів до закінчення вегетації рослин.

Значний вплив на стан пасовищних трав і забезпечення високої продуктивності пасовища має висота стравлювання рослин. Враховуючи біологію росту і розвитку трав, а також кліматичні умови, на Поліссі і в Північному Лісостепу доцільно стравлювати травостій не нижче 4-5 см, а в Степу - 3-4 см. Трави дуже чутливі до надмірного випасу. Кількість циклів їх використання залежить від біологічних особливостей трав. Більше їх може бути при наявності в травостої низових злаків порівняно з верховими. Кількість циклів стравлювання залежить також від строку першого використання пасовища, виду трав, типу угідь, агротехніки, режиму використання тощо. Азотні добрива і зрошення дають можливість збільшити їх у посушливих умовах. На зрошуваних пасовищах травостій стравлюють 5-6 разів, а на незрошуваних на Поліссі - 3-4, в Лісостепу - 3, в Степу - 2-3 рази.

Пасовищне використання новостворених травостоїв доцільно починати навесні на другий рік після сівби, а при зрошені - навіть у рік сівби. За таких умов використання пасовищ у травостої зберігаються всі висіяні види трав, вони швидше формують зімкнутий покрив і пружну, стійку проти вибивання дернину. На пасовищах недостатньо розкладених осушених торфовищ худобу можна випасати лише на другий рік життя травостою.

Система використання пасовищ. Застосовуються дві системи використання пасовищ: пригінна і вигульна. Пригінну систему застосовують, якщо пасовище знаходиться на відстані до 2 км від тваринницьких ферм і худобу приганяють на доїння і ночівлю на ферму. Якщо ж пасовища розташовані на відстані понад 2 км від ферми, на пасовищі споруджують літній табір, де худоба знаходиться протягом всього пасовищного періоду. Така система утримання худоби називається вигульною, або системою літньо - табірного утримання, яка сприяє кращому забезпеченню тварин кормами, їх оздоровленню, зменшенню затрат на утримання.

У посушливих степових районах поширений відгін худоби на тривалий час на сезонні пасовища. При використанні сезонних пасовищ особлива увага приділяється забезпеченню тварин питною водою, правильному використанню пасовищ і техніці випасання.

Розрізняють два способи використання пасовищ: безсистемне

(нерегульоване ) і загінне (регульоване).

За безсистемного випасання худоба вільно пасеться на одній ділянці без обмеження в часі. При такій системі випасання деградується рослинний і ґрунтовий покрив, на пасовищах утворюються купини, вибиваються цінні трави, погіршується ботанічний склад травостою тощо.

Загінне випасання худоби навіть при досить інтенсивному використанні пасовищ дає можливість підтримувати їх високу продуктивність без погіршення складу травостою. Короткочасне (одно - дводенне інтенсивне випасання у загоні) чергують з подовженим періодом відростання трав до пасовищної стиглості, що дає можливість регулювати періоди спасування, щільність поголів’я і полегшує догляд за травостоєм. При загінному використанні пасовищ трави спасують у фазах кущіння і виходу в трубку, тобто в період, коли вони містять найбільше протеїну та інших поживних речовин. При загінному випасанні врожай корму збільшується на 22-24% порівняно з безсистемним, поїдання травостою зростає на 14%, збір білка збільшується на 50-54%, кормових одиниць - на 30-35%, а приріст живої маси молодняку великої рогатої худоби підвищується на 32-34%.

Більш ефективним способом використання пасовищ є загінно-порційний. При цьому способі пасовище поділяють на ділянки (порції) за допомогою переносної електроогорожі на кожні дві-три години випасання. Перевага цього способу полягає в тому, що кількість пасовищного корму і площу для випасання на протязі кожного дня можна планувати залежно від їх потреби з урахуванням урожайності травостою. При порційному способі поїдання корму худобою становить 95%, або на 7-10% більше ніж при загінному.

Число, розмір і термін використання загонів. Без належної організації території пасовищ неможливо запровадити високоефективне використання та догляд за ними. В Україні широко впроваджується система організації пасовищ, згідно з якою для 200 корів або відповідної кількості інших видів худоби виділяються окремі пасовищні ділянки. При врожаї зеленої маси на зрошуваному пасовищі 350-400 ц/га такому стаду відводять 60-66 га. При такій системі тварини майже повністю забезпечуються пасовищним кормом. Виділені пасовищні ділянки розділяють на 12 загонів по 4,5-5,5 га кожний. У кожному загоні гурт у 200 корів пасуть по 2-2,5 дні. Всю площу спасують за 24-28 днів. За цей період трави відростають для повторного спасування при висоті 20-25 см.

У зв’язку з тим, що в другу половину літа темпи відростання трави сповільнюються, особливо на незрошуваних пасовищах, до визначеної кількості загонів додають 2-3 резервних.

Догляд за пасовищами. У систему заходів догляду за культурними пасовищами входять: підкошування нез’їдених решток трави, підсів трав, розрівнювання екскрементів, внесення добрив та ін.

При випасанні худоби на пасовищі залишається 5-12% решток трави. Їх підкошують 2-3 рази за пасовищний період, Крім того, підкошуються бур’яни в період масового розвитку. Систематичне підкошування залишків трав забезпечує рівномірне надходження зеленої маси за циклами стравлювання і позитивно впливає на її якість корму. При підкошуванні коефіцієнт використання зеленої маси зростає на 33% і більше. Підкошування сприяє знищенню бур’янів, вирівнює травостій, стимулює кущіння і відростання трав. Скошені рештки використовують на підстилку або на сіно.

На пасовищах слід розгрібати екскременти, які залишаються після випасання тварин. На незрошуваних пасовищах їх розгрібають восени після закінчення пасовищного періоду, а на зрошуваних - після другого і останнього випасання. Перший раз розгрібання проводять обов’язково перед поливом. Для цього використовують борони БПШ-3,2, БЛШ-2,4 та БПК-4,2, які працюють за принципом волокуш, не спричиняючи травостою значних пошкоджень.

Ефективним заходом догляду за пасовищами є підживлення їх високими дозами азотних добрив (240-300 кг/га). Їх вносять роздрібним способом навесні та після кожного циклу стравлювання. В підживлення використовують також фосфорно-калійні добрива із розрахунку по 60 кг/га К2О і Р2О5 на 1 га. Травостій, в якому міститься 30-50% бобових трав підживлюють тільки фосфорно-калійними добривами. Після внесення добрив випасання худоби починають не раніше ніж через 14-15 днів.

Одним із важливих заходів догляду за травостоєм пасовищ є підсівання трав. Підсівають трави на зріджених травостоях, де вони випали в результаті інтенсивного безсистемного випасання, пошкодження гризунами, кротами тощо.

Взимку на пасовищах затримують сніг, а навесні проводять боронування і підживлення азотними добривами.

РОСЛИННИЦТВО

Укісне використання травостою

Строки і частота скошування травостоїв значною мірою впливають на довголіття і урожайність природних та сіяних кормових угідь. Багаторазове скошування травостою в ранні строки призводить до зниження життєдіяльності рослин, що негативно …

Система докорінного поліпшення сіножатей і пасовищ

Докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ проводиться тоді, коли поверхневим поліпшенням не досягається необхідний рівень їх продуктивності. Докорінне поліпшення - це система заходів, спрямованих на перетворення низькопродуктивних природних кормових угідь у …

Как с нами связаться:

Украина:
г.Александрия
тел./факс +38 05235  77193 Бухгалтерия
+38 050 512 11 94 — гл. инженер-менеджер (продажи всего оборудования)

+38 050 457 13 30 — Рашид - продажи новинок
e-mail: msd@msd.com.ua
Схема проезда к производственному офису:
Схема проезда к МСД

Партнеры МСД

Контакты для заказов шлакоблочного оборудования:

+38 096 992 9559 Инна (вайбер, вацап, телеграм)
Эл. почта: inna@msd.com.ua