Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
Навколишнє середовище включає комплекс природних, антропогенних та соціальних факторів життя людини. Під терміном середовище життя розуміють усе оточення, в якому відбувається розвиток живої речовини з неживої матерії. При цьому мається на увазі вся сукупність абіотичних, біотичних та антропогенних факторів, в яких знаходиться особина, популяція вид чи екосистема, а також соціальні компоненти.
Зв’язки між елементами середовища досить динамічні і стійкі. Проте людина в процесі своєї діяльності часто розриває ці зв’язки і завдає шкоду навколишньому середовищу. Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою, які виникли внаслідок техногенного типу розвитку суспільства, особливо наприкінці ХХ століття, спричинило екологічну небезпеку, яка ставить під загрозу здоров'я людей, стан природних об’єктів та господарську діяльність. Значна роль в деградації біосфери належить сільському господарству. При однобічній техногенній інтенсифікації рослинництва значної шкоди зазнає в першу чергу родючість ґрунту. Недиференційоване використання сучасної техніки призводить до погіршення фізичних, хімічних та біологічних властивостей ґрунту: ущільнення орного шару, руйнування структури, до погіршення аерації, в результаті чого підсилюються втрати гумусу, погіршуються мікробіологічні процеси, зменшується родючість, посилюються ерозійні процеси.
За останні десятиріччя кількість гумусу в ґрунтах України зменшилась в середньому в шість разів. Щорічно ґрунти України втрачають за рахунок мінералізації 14 млн. т гумусу, за рахунок ерозії - 19 млн. т.
Дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації сільського господарства. Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив ґрунт забруднюється шкідливими баластними речовинами, значна кількість добрив втрачається внаслідок вимивання і зв’язування в важкорозчинні форми.
Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів, знищують корисні мікроорганізми, дощових черв'яків. При застосуванні пестицидів гинуть корисні комахи - запилювачі, від чого знижується врожайність перехреснозапильних культур. Багато пестицидів, особливо із хлормістких сполук, в значних кількостях нагромаджуються в зовнішньому середовищі. Так, з використаних в минулому 1,5 млн. т ДДТ до цього часу в природі зберігається біля 70%. Всі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії і тому, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають великої шкоди здоров'ю людей. Слід також враховувати високу здатність пестицидів переноситись на значні віддалі (до 10 км від місця застосування) з повітрям, водою, живими організмами, накопичуватись в ґрунті, рослинах, тваринах. Багато пестицидів характеризуються мутагенною здатністю.
Велика кількість ґрунтів втрачається внаслідок активних ерозійних процесів, які зростають внаслідок інтенсивного механічного обробітку, насиченості сівозмін просапними культурами, використання для їх вирощування земель схильних до ерозії. Темпи ерозійних процесів ґрунтів підвищуються при переході до монокультури. Деградація ґрунту пов'язана також з неправильно проведеною меліорацією: ґрунт або надмірно
висушується при осушенні боліт, або перезволожується у районах дії зрошувальних земель. За двадцять років площа перезволожених земель на Україні збільшилась на 1 млн. га. . Відбувається засолення ґрунтів, заболочування.
Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює склад рослинності, призводить до значних втрат корисних рослин.
Деградаційну дію інтенсивного сільського господарства супроводжує різке погіршення якості сільськогосподарської продукції, що викликає занепокоєння широких мас населення.
