Cправочник агронома

Шкідники і хвороби цукрових буряків

Шкідники

Звичайний буряковий довгоносик розмножується переважно на посі­вах цукрових буряків, а після збирання їх залишається зимувати на цих самих полях. Для знищення жуків, починаючи з весни, бурячища об­копують крайовими канавками завширшки 14 і завглибшки 20—32 см. Через кожні 5—10 м у канавці висвердлюють колодязі завглибшки 35 см. Дно і стінки канавки обпилюють 12 %-ним дустом ГХЦГ (7 г отрути на 1 м канавки). Якщо жуків небагато, затруюють тільки колодязі (2 г от­рути на кожний).

На посівах цукрових буряків у районах масового розмноження зви­чайного бурякового довгоносика, де за даними осіннього обстеження кіль­кість шкідника становить 0,5 і більше жуків на 1 м2, одночасно з сівбою необхідно поля обкопати такими самими канавками.

В зоні постійного і масового розмноження бурякового довгоносика при кількості шкідників понад 0,2—0,3 екз./м2 посіви буряків 2—3 рази

обприскують інсектицидами. Перший раз — на початку з’явлення сходів, другий—через 10—12 діб, третій — перед змиканням листків рослин у рядках.

Ці заходи ефективні також проти сірого довгоносика, який місяця­ми може розмножуватися у значній кількості.

Бурякові блішки пошкоджують посіви цукрових буряків, починаючи зразу від фази з’явлення сходів. Особливо небезпечні в посушливу погоду.

Бурякова крихітка. Жук близько 1,5 мм завдовжки. Жуки пошкод­жують листки, а личинки — підземні частини сходів цукрових буряків, що затримує їхній розвиток, а при значному пошкодженні призводить до загибелі. Буряки, пошкоджені крихіткою, дуже уражуються коренеїдом.

Дротяники і несправжні дротяники, личинки травневого та інших хру­щів. Пошкоджують сходи цукрових буряків у грунті. У боротьбі з ними основна роль належить агротехнічним заходам, зокрема дотриманню сівозмін, а також хімічним засобам.

Озима та інші підгризаючі совки. Цукровим бурякам шкоди завдають переважно гусениці озимої совки. Щоб запобігти цьому, під час льоту метеликів совок і відкладання ними яєць на посіви випускають трихо­граму (два рази по 20—ЗО тис./га).

Із інших листогризучих совок найбільш поширені капустяна, коню­шинова совка-гамма, совка с-чорне. Проти них також випускають трихо­граму (два рази по 10—15 тис./га у період відкладання яєць мете­ликами) .

Велике профілактичне значення у боротьбі з листогризучими совками має зяблева оранка та знищення у післязбиральний період бур’янів, на яких живляться і розвиваються гусениці. При значній кількості шкідни­ків застосовують хімічні засоби.

Лучний метелик. Небезпечний шкідник, який здатний давати спалахи масового розмноження. Метелики живляться на квітучих рослинах, від­кладають яйця на лободу, щирицю, березку польову та інші бур’яни, тому їх своєчасно треба виполювати, а на неорних землях — скошувати. У разі потреби з цією ж метою застосовують гербіциди.

При з’явленні гусениць молодшого віку обприскують препаратами контактно-кишкової дії.

Бурякова листкова попелиця розмножується на посівах буряків, по­чинаючи з травня. Знищити її можна отрутохімікатами контактної чи системної дії.

Оскільки посіви цукрових буряків та їхні насінники заселяються по­пелицею з країв, то саме тут і треба починати боротьбу з цим шкідником. Пізніше при потребі обробляють увесь посів.

Бурякова коренева попелиця значно поширена у бурякосійних районах УРСР, особливо центральних, південних і східних областях республіки.

Виявити її на посівах можна за наявністю в грунті світло-сірих, ніби вкритих пилом, решток шкірок попелиць, що залишаються після їх линяння. У боротьбі з попелицею важлива роль належить знищенню бур’янів не тільки на посівах буряків, але й на полях, що відводяться, під цю культуру, у період від збирання попередника до пізньої осені.

Коренеплоди, пошкоджені кореневими попелицями, треба здавати на цукрові заводи в першу чергу для негайної переробки.

Маточні коренеплоди перед кагатуванням необхідно ретельно пере­бирати, видаляючи пошкоджені та прив’ялені.

Бурякова мінуюча муха. Личинки мухи виїдають м’якоть листків буряків, залишаючи тільки верхню й нижню шкірочки. Особливо вели­кої шкоди завдають молодим рослинам у фазі першої — п’ятої пари листків.

Хвороби

Коренеїд. Хвороба сходів, спричинювана комплексом грибів і бакте­рій. Корінець і підсім’ядольне коліно чорніють і стоншуються, рослини вилягають. Призводить до зрідження сходів, зменшення врожаю на 10— ЗО ц/га, а також зниження цукристості коренеплодів. Уражує буряки від початку проростання насіння до утворення трьох-чотирьох справжніх листків. Найчастіше розвивається на важких, глеюватих безструктурних грунтах у дощову погоду при утворенні грунтової кірки.

Церкоспороз (плямистість листків). Грибна хвороба. На листках утво­рюються дрібні округлі плями попелястого кольору з червоно-бурим обідком. У вологу погоду на поверхні цих плям з’являється сірувато - білий наліт. Ознаки захворювання проявляються у червні, а найбіль­ше — у серпні. Розвиток хвороби посилюється за теплої вологої погоди, що чергується з жаркими днями.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Грибна хвороба, що розпивається на молодих листках буряків і стеблах висадків. Уражені листки набувають салатного кольору і скручуються, при цьому з нижнього боку їх з’являється сірий наліт. Згодом ці листки відмирають, внаслідок чого рослина виснажується, а врожай знижується на ЗО—70 %. При знач­ному ураженні висадки не утворюють насіння зовсім.

Розвиток пероиоспорозу посилюється за вологої помірно теплої пого­ди. Щоб запобігти його поширенню, маточні й фабричні буряки треба вирощувати з дотриманням просторової ізоляції не менше 1000 м.

Важливе значення має також впровадження стійких проти цієї хво­роби сортів, зокрема, таких як Уладівський 752 поліпшений.

Борошниста роса. Уражені листки буряків і висадків, а також насін­ня вкриваються білим борошнистим нальотом. Хвороба поширюється з липня до кінця вегетації, особливо в посушливу жарку погоду.

Найбільш ефективним заходом боротьби є впровадження стійких про­ти борошнистої роси сортів, зокрема, таких як Ялтушківський одионасіи - нийі Білоцерківський полігібрид 1 та Білоцерківський полігібрид 2.

Вірусні хвороби (мозаїка та жовтяниця). При ураженні мозаїкою здебільшого на молодих листках з’являються водянисті пре юрі плями, при ураженні жовтяницею листки середнього та нижнього ярусів стають жовтими, потовщеними і крихкими; пожовтіння починається з верхівки й поступово охоплює весь листок, зеленими лишаються лише тканини вздовж жилок. За інтенсивного розвитку хвороби урожай коренеплодів і насі-Пня може знижуватися на 50 % і більше. Спричиняють захворюван­ня віруси, які проникають у сік рослин. Поширюють їх сисні комахи, головним чином попелиці.

Система заходів боротьби з шкідниками і хворобами цукрових буря­ків наведена в таблиці 254.