Cправочник агронома

Ріпак

Ріпак — олійна й кормова культура. На Україні вирощують дві фор­ми— озимий і ярий.

В насінні озимого ріпака вміст олії 45—49,6 %, яка належить до гру­пи напіввисихаючих. Використовують її для гартування сталі, одержання м’яких і пружних гумових виробів, у лакофарбовій, миловарній, тек­стильній та інших галузях промисловості. Після очищення від сірчаних сполук, які падають олії неприємного смаку, вона придатна і для харчу­вання. Озимий ріпак використовують на зелений ранній корм, а в суміш­ці з іншими рослинами й на силос.

Ріпак ярий містить 33—44 % олії, що йде на технічні потреби. Сирою її не споживають через гіркий смак, проте для приготування варених страв вона придатна. Макуха — цінніш концентрований корм для худоби, але згодовують її в обмеженій кількості. Ріпак — цінна медоносна рос­ліша, вирощують його і на зелений корм.

Висота рослин озимого ріпака залежно від сорту буває від 60 до 150 см, ярого значно менша. Корінь добре розвинутий, особливо в ози­мого, проникає в грунт па глибину до І м. Маса 1000 насіннії у круппо - касіїїіінх сортів озимого ріпака - 3,8- 5,5, дрібнонасінних—1,8—2,5, у ярого — 2—3 г.

Озимий ріпак більш вибагливий до температури, вологи, родючості грунту і добрив, ніж зернові культури. Посіви його при морозах більше 16—18 °С, не захищені сніговим покривом, гинуть. Зимостійкість рослин підвищується під впливом добрив, особливо калійних.

Найкращими грунтами для озимого ріпака є чорноземи звичайні, а також сірі й темно-сірі лісові грунти пилувато-ссрсдньосуглинкового механічного складу і зв’язні грунти з слаболужною реакцією. Непридатні для нього кислі, (пізніші, заболочені грунти. Ярпіі ріпак менш вибагливіш до грунтово-кліматичних умов, ніж озимий.

Цвітіння озимого ріпака починається через ЗО—35 днів після відростан­ня весною, а ярого через 45 — 55 днів після сходів. Ріпак ярий па Україні достигає па 10— 15 днів пізніше озимого.

Озимий ріпак вегетацію відновлює рано навесні й швидко росте. За­цвітає на початку травня, а достигає в кінці червня — па початку липня.

Найвищі врожаї озимого ріпака одержують при сівбі по чорному пару. Добрими попередниками є конюшина, однорічні трави, вико-овес на сіно, а в західних областях — озима пшениця, яку вирощували по зайнятому пару.

Обробіток грунту після зайнятих парів та непарових попередників та­кий самий, як і під озиму пшеницю. Під глибоку оранку вносять гній і мінеральні добрива.

Озимий ріпак сіють широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см за 10—15 днів до початку оптимальних строків сівби озимої пше­ниці, а па чистих землях — звичайним рядковим з міжряддям 15 см. Насін­ня загортають па 3—5, а в західних областях — на 2—3 см з обов’язко­вим коткуванням посівів важкими кільчастими котками. Норма висіву насіння при широкорядній сівбі 7—8, а звичайній рядковій 10—12 кг/га. На широкорядних посівах восени і навесні грунт обов’язково розпушують культиваторами.

Урожай озимого ріпака починають збирати у період воскової стигло­сті насіння, коли половина стручків має лимонно-жовтий, а насіння — темпо-коричневий колір. У цей час в рослин починають опадати листки.

Збирають ріпак комбайнами. Найменші втрати бувають при двофаз - ному способі. Скошений у валки ріпак після висихання обмолочують комбайнами, зменшуючи частоту обертання молотильного барабана до 500—600 об/хв.

Після збирання насіння просушують до вологості 10—11 %. Збері­гають його шаром до 1 м.