Cправочник агронома

Реконструкція саду

Складається з таких заходів: ущільнення насадження, перещеплення дерев, викорчування порід-домішок, а також дерев, дуже пошкоджених морозами, шкідниками, хворобами, старих і малопродуктивних.

Ущільнення. Якщо плодоносні насадження дуже зріджені (на 25 % і більше) або дерева розвинуті слабо і висаджені на значній відстані одне від одного, замість ремонту доцільно провести ущільнення. Для цього в одному із напрямків рядів плодоносного саду (краще з півдня, на північ) у рядах між плодоносними висаджують молоді дерева. При цьому в одному напрямку вони будуть висаджені густіше, а в другому — рідше. Ущільнення таким способом дасть можливість значно (на 30— 40 %) підвищити врожайність зріджених садів і збільшити їх довго-- вічність.

Яблуневі сади ущільнюють яблунею, а грушеві — грушею, літні сор­ти—літніми сортами, осінні — осінніми та зимовими, а зимові — зимови­ми. Плодоносні сади, висаджені 10X10 м; 10X8; 9X9 м, ущільнюють до 25—30-річного віку.

Крім плодоносних, ущільнюють і молоді зерняткові сади, висаджені з площею живлення 8X8 м, але лише до п’ятирічного віку. Якщо дерева невеликі, ущільнювати можна і в пізніші строки.

Щоб створити сприятливі грунтові умови для розвитку підсаджених дерев, ями для них краще копати діаметром 1 м і завглибшки 0,6 м на дерново-підзолистих грунтах та 0,7 м на чорноземах. Висаджуючи яблу­ню і грушу на Поліссі, в Лісостепу і в Степу в умовах зрошення у кож­ну яму вносять 10—15 кг перегною в суміші із грунтом верхнього родю­чого шару. Дерева після садіння поливають, приштамбові круги муль­чують гноєм, соломою або торфом.

Якщо у грунті є личинки хрущів, ями перед садінням обов’язково за­труюють так, як це описано в розділі «Садіння плодових дерев», с. 286.

Щорічно в приштамбових смугах 4—5 разів за вегетаційний період виполюють бур’яни. Восени (щороку або принаймні через рік) під зябле­ву оранку приштамбових смуг вносять гній з розрахунку по 20—25 кг на дерево. У міру росту молодих дерев норми добрив збільшують до 40—50 кг. Підсаджені дерева треба щорічно обрізувати, а штамби па зиму обв’язувати очеретом чи іншим захисним матеріалом, щоб їх не пошкоджували зайці.

Дуже зріджені сади (на всій площі або на окремих ділянках), які втратили господарську цінність внаслідок низької врожайності або погір­шення якості плодів, викорчовують і через 2—3 роки на цій площі закла­дають новий сад або вирощують інші культури.

Сади з домішками різних порід і сортів також потребують рекон­струкції: менш цінні сорти перещеплюють більш цінними, породи-доміш - ки викорчовують і па їхнє місце садять молоді дерева основної породи.

Якщо велика площа зайнята одним або кількома сортами, що не за­безпечують взаємного запилення, частішу дерев (через одне-два) пере­щеплюють з таким розрахунком, щоб один ряд соргу-запилювача при­падав па чотири ряди запилюваного сорту. Одночасно з перещепленням дерев, при якому набагато зменшується обсяг крони, можна провадити і ущільнення. При цьому, крім поліпшення сортового складу, підвищує­ться врожайність усього насадження в результаті збільшення кількості дерев на одиниці площі. Наприклад, дерева віком до 8—10 років, по­саджені 8X8 м, можна одночасно перещепити і ущільнити. Сади старшо­го віку не ущільнюють, бо крони дерев швидко зімкнуться. Плодоносні сади, посаджені рідко (10x10; 10X8; 9X9; 8X8 м), можна перещеплю­вати і одночасно ущільнювати в старшому віці.

Перещеплення. Дерева зерняткових порід можна перещеплювати до 20—25-річного, а кісточкових — до 6—8-річного віку. Перещеплюють мо­лоді й плодоносні дерева, які мають здорові стовбури та основні скелет­ні гілки.

У південних районах республіки, де не буває великих морозів, крони дерев усіх порід перещеплюють за один рік, у північних і південно - східних районах у морозостійких сортів — за один, а в недостатньо моро­зостійких — за два роки. Останнє пов’язане з тим, що перещеплені дере­ва внаслідок затяжного росту можуть підмерзати.

Із способів щеплення залежно від віку дерев застосовують окуліров - Ку, копуліровку та щеплення за кору.

Перещеплення дерев у перші роки після садіння. Дво-, трирічні дерева зерняткових і кісточкових порід перещеплюють спо­собом окуліровки на одно - або дворічному прирості основних гілок пер - шого й другого порядків та центрального провідника. Бічні гілки, які від­ходять від стовбура під тупішим кутом, окулірують з верхнього боку, а ті, що відходять під гострим кутом,— з нижнього. Центральний провідник окулірують з північного боку, а коли він має нахил, вічко розміщують з протилежного йому боку, щоб вирівняти провідник. Місце окуліровки обв’язують ликом або поліетиленовою стрічкою.

Окулірувати краще в другій половині липня або на початку серпня, коли кора добре відокремлюється від деревини.

Приблизно через півтора тижні перевіряють приживлюваність заоку­лірованих вічок і там, де вони не прижилися, дещо нижче роблять повторне окулірування.

У дерев, перещеплених способом окуліровки, на другий рік рано на­весні всі заокуліровані гілки, де прижилися вічка, зрізують на шип вище місця окуліровки на 20 см з одночасним зрізуванням на шип усіх бру­ньок, щоб не було порослі. Після того як окулянти досягнуть довжини 15 см, їх підв’язують до шипиків. Вдруге їх підв’язують до верхньої ча­стини шипиків тоді, коли вони мають довжину ЗО—40 см. Шипики зрі­зують навесні наступного року. Якщо на деяких гілках вічка не прижи­лись, їх знову окулірують влітку або щеплять навесні.

Способи щеплення зображені на рисунку 11. Місця щеплення обв’я­зують ликом або поліетиленовою стрічкою і замазують садовим варом.

Перещеплення молодих і плодоносних дерев. Дере­ва зерняткових і кісточкових порід віком старше трьох років та плодо­носні дерева перещеплюють живцем за кору. Роблять це навесні, коли у дерев добре відокремлюється кора, приблизно за тиждень до початку цвітіння, продовжують весь період цвітіння і протягом 6—8 днів після його закінчення. Перещеплюють центральний провідник і скелетні гілки першого і другого порядків.

На молодих деревах перед щепленням зрізують основні бічні гілки на відстані 40—50 см від місця розгалуження, але з таким розрахунком, щоб після обрізування дерева збереглася властива йому форма крони, а зрізи були не більше 3—4 см у діаметрі. У дорослих дерев старшого віку перед щепленням ретельно проріджують крону, потім основні гілки першого і другого порядків та центральний провідник укорочують так, щоб зрізи мали не більше 5—8 см у діаметрі.

Місця зрізів, зроблених садовою пилочкою, старанно зачищають го­стрим садовим ножем. Збоку торця вкороченої гліки ножем для щеплен­ня роблять поздовжній надріз кори завдовжки 1,5—2 см і в цьому місці під кору вставляють живець. Останній підготовляють так, щоб він мав

2— 3 бруньки, а в нижній частині навкісний зріз завдовжки 3—3,5 см. Якщо зріз гілок має діаметр до 2 см, щеплять один живець, 3—3,5 см — два, а понад 4 см—три живці, розміщуючи їх рівномірно навколо зрізу. Місце щеплення обв’язують ликом або поліетиленовою стрічкою. Якщо зрізи гілки в місці щеплення мають діаметр понад 5 см, для обв’язування краще користуватися шпагатом. Верхній зріз гілки та місце, де встановле­но живець, замазують садовим варом.

Перещеплення дерев кісточкових порід. Досвід пока­зує, що до кісточкових порід (абрикос, вишня, черешня), в яких щеп­лення живцем за кору не завжди вдається, краще застосовувати окулі- ровку. Для цього рано навесні дорослі дерева обрізують так, як для щеплення за кору, щоб викликати ріст молодих пагонів, на яких влітку поточного року провадять окуліровку вічком в основі молодої гілки. Якщо гілок багато, їх проріджують.

Догляд за перещепленими деревами. Одночасно з щеп­ленням до кожної гілки прив’язують кілочок завдовжки 60—70 см. Коли пагони, що виростають із щеплених живців, досягнуть довжини 20—

1 — шірмкжід; 2 — за кору; 3 — в бічний зріз; 4 — кли­ном, 5 — врозіцеп; G — зимово щеплення поліпшеною копуліровкою.

ЗО см, їх обов’язково підв’язують ДО КІ­ЛОЧКІВ. Вдруге їх підв’язують, КОЛИ ВОНИ досягнуть довжини 40—50 см.

Одночасно з підв’язуванням пагонів, що розвинулися з бруньок живця, прищипують пагони, які утворилися із сплячих бруньок нижче місця щеплення. Щоб створити кра­щі умови для росту щеплених живців, усі паростки нижче місця щеплення (на від­стані 15—20 см) треба видалити.

Потрібно стежити за тим, щоб обв’язка не врізувалась у тканини і своєчасно її послаблювати.

Наступного року навесні під час обрі­зування видаляють пагони, які виросли на гілках нижче місця щеплення, та вкорочують однорічні пагони, що утворились із бруньок на щеплених живцях. Пагін, який розвинувся з верхньої бруньки живця і має бути про­довженням гілки, вкорочують на третину, а той, що виріс з нижньої брунь­ки,— на половину його довжини.

Якщо на гілці щеплено 2—3 живці, то пагони на тих із них, які не є продовженням гілки, вкорочують до 25—ЗО см. Такі вкорочені пагони видаляють на третій рік після перещеплення.

Зниження великогабаритних крон. Цей захід сприяє значному зменшенню затрат праці на збиранні врожаю та догляді за кроною, а також підвищенню врожайності й поліпшенню якості плодів.

Залежно від розміру і форми крони її знижують на ‘/з—'А частини, тобто в дорослого дерева на 2,5—3 м, щоб залишена частина дерева була схожа на вазу, «стінки» якої не товще 3—3,5 м. У навкісної паль­мети залишають, як правило, два нижніх яруси. Провідник видаляють тільки переведенням на бічну гілку, що стримує з’явлення жирових паго­нів. У садах, де немає приросту і плоди дрібні, одночасно із зниженням крони роблять омолодження дерев, вкорочуючи бічні гілки на 2—3-річну і навіть старшу деревину. Гілки вкорочують над добре розвинутою пло - душкою або слабенькою гілочкою, дотримуючись правила: кожна вище розміщена гілка має бути коротша за нижню на 10—15 см, щоб не заті­няти її. За такої будови всі частини дерева добре освітлюються сонцем і високопродуктивні.

Жирові пагони (вовчки), що з’являються після зниження крони, не ви­даляють, а на другий-третій рік вкорочують на ’/з—‘А довжини для пере­ведення на плодові гілочки; після цвітіння і плодоношення вкорочують над добре розвинутою плодушкою.

Знижувати крони краще в роки інтенсивного цвітіння дерев і обо­в’язково до початку сокоруху. Це усуває появу жировиків, сприяє кра­щому розвитку дерева і підвищенню його врожайності. Необхідно пам’я­тати, що доки дерево не дасть першого високого врожаю, вирізувати про­відник (знижувати крону) не можна, бо це обов’язково призведе до за­гущення, масового з’явлення жирових пагонів або тривалого неплодоно - шення дерева. Тому зниження крон починають на 8—10-й роки після са­діння дерев.

Зниження крони та омолодження дерева — дуже відповідальні опера­ції, для проведення яких потрібні висококваліфіковані кадри. Тому нав­чання людей та встановлення правильних норм виробітку є основними передумовами для доброякісного і своєчасного виконання цих робіт.