Малина
Кращими для малини є рівнинні ділянки або невеликі схили з добре аерованими грунтами. В гірських і передгірних районах Карпат її можна вирощувати на схилах до 8—10°. Добре вдається вона на чорноземних, сірих лісових і дерново-підзолистих грунтах, придатні для, неї також дернові супіщані добре забезпечені вологою й меліоровані торфо-болотні грунти.
Грунти з глибоким гумусовим горизонтом орють на глибину 35— 40 см, а з неглибоким — на повну глибину орного шару. В паровому полі механізмами і гербіцидами знищують бур’яни так, як це робиться при підготовці грунту під суниці. Під оранку вносять органічні й мінеральні добрива в такій кількості, як і перед закладанням плантації суниць (с. 318). На кислих грунтах Полісся і Карпат ефективне внесення вапна з розрахунку одна норма за гідролітичною кислотністю.
Закладають промислові насадження малини однорічними стандартними кореневими паростками. Висаджують їх восени саджалкою СШН-3 на глибину кореневої шийки. Можна садити й під плуг. Висаджують рядами, відстань між якими 2,5—3, міжі рослинами в ряду — 0,5 м. Після садіння стебла малини зрізують на рівні поверхні грунту, виносять з плантації і спалюють. Якщо садіння провадили восени, то весною плантацію суцільно боронують, після чого грунт у міжряддях розпушують на глибину 10—12 см. Протягом вегетації розпушують міжряддя 6—8 разів і 3—4 рази прополюють в рядах вручну. Для боротьби з бур’янами використовують гербіциди симазин у нормі 2—4 кг/га за д. р. залежно від віку рослин. Препарат вносять рано весною на прикущові смуги або на всю площу.
159. Орієнтовні норми внесення добрив під малину, кг/га поживної речовини
|
В перші два роки після садіння малину підживлюють тільки азотними добривами з розрахунку Neo. Норми внесення азоту уточнюють з урахуванням вмісту його в листках рослин (див. табл. 158). Починаючи з третього року після садіння, щорічно вносять повне і один раз у 2—3 роки органічне добриво — 25—ЗО т/га. Азотні добрива вносять щорічно під перший обробіток грунту по N90, а фосфорні й калійні щорічно восени. Норми калію і фосфору залежно від рівня забезпеченості ними грунту наведені в табл. 159.
Малина вимоглива до вологи. Під час цвітіння і плодоношення вологість грунту на глибині 50 см підтримують в межах 70—80 % НВ, а в післязбиральний період — 60—70 % НВ. На півдні республіки малину
поливають 6—8 разів, на Поліссі і в Лісостепу кількість поливів зменшують в 1,5—2 рази.
Насадження малини треба формувати. Для цього в перші два роки з сильних пагонів створюють смугу ряду. В період вегетації на рівні грунту зрізують слабкі, а також дуже пошкоджені паростки.
У смузі ряду залишають лише добре розвинуті, які мають бути на відстані 8—12 см один від одного. Влітку після збирання врожаю пагони, що відплодоносили, вирізують, не залишаючи пеньків, виносять з плантації і спалюють. Запізнюватися із цією роботою не слід, інакше може знизитись урожай в наступному році. Ранньої весни плодоносні пагони підв’язують до горизонтально натягнутого дроту. Якщо в господарстві немає можливості культивувати малину на шпалері, тоді в ранньовесняний період до розпускання бруньок зрізують верхівки пагонів на висоті 160 см.
Тривалість експлуатації промислових насаджень малини 10—12 років.