Квасоля
Біологічні особливості. Квасоля — теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння 8—10 °С, а оптимальна 20—24°С. Сходи дуже чутливі до весняних приморозків і гинуть при зниженні температури нижче 0 °С. Але е сорти, насіння яких починає проростати при більш низьких температурах, і сорти, що переносять приморозки до 2 °С. Вегетаційний період районованих сортів 80—120 днів.
Найкраще росте і розвішається па чорноземах, темно-сірих та сірих лісових грунтах середнього механічного складу.
Місце в сівозміні. Квасолю розміщують після озимих та просапних культур. Не можна її висівати після соняшника, бо в них є спільні хвороби.
Обробіток грунту такий самий, як і під інші бобові культури.
Удобрення. Квасоля добре використовує післядію органічних добрив. Урожай її значно підвищується і від безпосереднього внесения під зяблеву оранку 15—25 т/га гною залежно від родючості грунту та кількості опадів. Позитивно реагує й на застосування мінеральних добрив. Необхідно вносити фосфорно-калійні добрива у нормі 40—60 кг/га, а па малородючих грунтах і азотні — ЗО—45 кг/га поживної речовини.
Сівба. Насіння протруюють ТМТД або фентіурамом з розрахунку З—4 кг/т, а в день сівби обробляють нітрагіном. В умовах республіки квасолю сіють у першій декаді травня. [Спосіб сівби — широкорядний з міжряддями 45—60 см. Норма висіву 0,25—0,4 млн./га схожих насінин. Глибина загортання — 3—5 см.
Догляд за посівами складається з боронування грунту до з’явлення сходів, а при потребі — після них та обробітку грунту в міжряддях.
Урожай збирають при пожовтінні більшої частини бобів. Рослини скошують жатками у валки, а потім обмолочують зерновими комбайнами із зменшеною частотою обертання барабана (до 400—500 об/хв).
