Cправочник агронома

Горох

Біологічні особливості. У посівах поширені два види гороху — посів­ний, або звичайнії#, та польовий, чи пелюшка. Основним є посівний, а польовий вирощують як кормову культуру.

Горох маловибагливий до тепла. Насіння зернових сортів починає проростати при температурі грунту 1—2 °С, а мозкових і цукрових —

4— 8 °С. Сходи при 4—6 °С з’являються через 12—20 днів. Вони витримують короткочасне зниження температури до мінус 7 °С. Найменше пошкод­жуються приморозками пізньостиглі сорти.

Оптимальна температура в період формування вегетативних орга­нів 12—16 °С, генеративних 16—20, розвитку бобів і наливання зерна 16—22 °С.

За нормальних умов цвітіння у ранніх сортів починається через ЗО— 45 днів після сходів, середньостиглих — 45—55, пізньостиглих — через 55 днів. Тривалість вегетаційного періоду ранньостиглих сортів становить 60—75, середньостиглих — 76—100 днів.

До вологи горох дуже вибагливий. Для проростання насіння сортів зернової групи необхідно 105—110%, а для цукрової—150—155 % води від його маси. Оптимальна вологість грунту знаходиться в межах 70— 80 % НВ. Критичним до вологи вважається період бутонізація — наливан­ня зерна. При надмірному зволоженні й низьких температурах зерно до­стигає пізніше, а в посушливі роки скорочується вегетаційний період. Близьке залягання підгрунтових вод переносить погано. Коефіцієнт тран­спірації залежно від умов вирощування й сорту 400—600.

Найбільш придатні для гороху середньозв’язні за механічним скла­дом грунти — чорноземи й суглинки, які добре забезпечені основними елементами живлення, а малопридатні — солонцюваті грунти.

Місце в сівозміні. Горох розміщують після озимих зернових, куку­рудзи на зелений корм і силос, картоплі, льону, а в зоні достатнього зво­ложення — і після цукрових буряків. При виборі попередника необхідно враховувати й те, що горох вимагає чистих від бур’янів полів і дуже зни­жує урожай при сильному забур’яненні. Він погано переносить беззмін­не Еирощування. Не можна сіяти його після інших бобових культур, бо вони мають спільних шкідників.

Обробіток грунту під горох майже такий самий, як і під інші ранні ярі культури. При розміщенні його після стерньових попередників гли­бина зяблевої оранки повинна становити 25—27 см. Після цукрових буряків її можна зменшувати до 20—22 см.

Навесні при підсиханні гребенів поле боронують важкими або серед­німи боронами в 1—2 сліди по. діагоналі. Особливу увагу звертають на вирівнювання поверхні поля, бо від цього залежать якість сівби і зби­рання врожаю. Добрі результати дає застосування в одному агрегаті шлейфів і борін. Якщо поверхня брилиста, в першому ряду ставлять шлейфи, в другому — борони, а коли грунт заплив і ущільнився,— навпа­ки. Крім шлейфів, використовують волокуші-вирівнювачі, які виготовля­ють у господарствах.

З найменшим розривом у часі після боронування і вирівнювання про­вадять передпосівну культивацію на глибину 10—12 см. При поганій роз­робці грунту поле культивують двічі. Глибина першої культивації по­винна бути меншою — 5—6 см.

Удобрення. З мінеральних добрив під горох на чорноземах суглинко­вих вносять Р45—60К45-60, а на чорноземах вплутуваних, дерново-підзо­листих і опідзолених грунтах — Рво-мКво-м. У рядки при сівбі дають Рм-зС'Кіо-зо або Р20-40.

Вапнування кислих грунтів має важливе значення для підвищення врожаю зерна. Вносять 1,5—2 т/га сиромеленого вапняку або 2—3 т/га дефекату.

Сівба. За місяць до сівби насіння обробляють ТМТД (3—4 кг/т), а безпосередньо перед сівбою — гороховим ризоторфіном. Роблять це в закритому приміщенні або на критому току, куди не проникають згубні для бульбочкових бактерій прямі сонячні промені. Одночасно насіння обробляють мікроелементами і в цей же день висівають. Сіють у перші дні весняних польових робіт.

Спосіб сівби звичайний рядковий та вузькорядний. Норма висіву в Лісостепу і на Поліссі 1,3—1,5 млн./га, в Степу—1—1,2 млн./га схожих насінин.

Оптимальна глибина загортання насіння 6—8 см, на важких запли­ваючих грунтах — 5—6, а на легких і при недостатньому зволоженні верхнього шару — 8—10 см.

Догляд за посівами. Після сівби поле коткують легкими кільчастими котками, створюючи кращі умови для проростання насіння і роботи зби­ральних машин. Перший раз грунт боронують середніми боронами через

4— 5 днів після сівби, коли довжина паростків насіння не перевищує 0,5—1 см. Щоб менше пошкоджувались посіви, їх боронують у фазі З— 4 листків легкими сітчастими або зубовими боронами у другій половині дня, коли рослини втрачають тургор.

Збирання врожаю. Горох збирають двофазним способом при пожов­тінні 75—80 % бобів, а на великих площах — починають при пожовтінні 50 %. При вологості маси 16—18 % частота обертання молотильного бара­бана повинна становити 500—550, а при більшій вологості — 650 — 700 об/хв. Обмолочене зерно негайно очищають і просушують до пологості 14—15 %.