РОСЛИННИЦТВО

Квасоля

Значення. Квасоля - цінна харчова рослина. На їжу використовують насіння і зелені боби, як в свіжому так і в консервованому вигляді. Страви із насіння мають високі смакові і поживні якості. Його використовують для приготування супів, борщів, вінегретів, пирогів тощо.

В насінні квасолі міститься 28-30% білка, 45-52% вуглеводів, в тому числі 5,2% цукрів, 1,8% жиру, 4% мінеральних речовин і вітаміни А, В1, В2 та ін. В зелених бобах міститься 15,7% білка і до 2% цукру.

На корм майже не використовується. Із-за наявності в недозрілих зелених бобах, зеленій масі і насінні отруйних речовин квасоля тваринами не поїдається. Використовують на корм зелену масу тільки азіатської квасолі (маш).

Агротехнічне значення квасолі визначається її здатністю накопичувати в ґрунті азот і широкорядним посівом. Як просапна зернобобова культура, квасоля добрий попередник кукурудзи, ярих зернових та інших культур.

Квасолю багатоквіткову використовують як декоративну культуру. Нею декорують веранди, балкони, садові альтанки та ін.

Біологічні особливості. В польовій культурі поширена квасоля звичайна (рис.16), яка є найбільш теплолюбною серед зернобобових культур. Насіння її проростає при 100С, а сходи формуються лише при 12-140С і гинуть при заморозках всього мінус 0,5-10С. Лише окремі сорти витримують заморозки ло мінус 20С. Оптимальна температура 22-250С.

Квасоля більш посухостійка ніж горох, сочевиця і боби. Проте для проростання насіння поглинає багато вологи - близько 105% від своєї маси. Добре переносить посуху до цвітіння, а в фази цвітіння і утворення бобів при нестачі вологи припиняється цвітіння і плодоутворення. Найкращою вологістю ґрунту в період вегетації є 70-80% НВ.

До ґрунтів квасоля досить вимоглива. Кращими для неї є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7). Непридатні важкі, заболочені або надто легкі піщані ґрунти.

Квасоля відноситься до південних світлолюбних культур короткого дня. Трапляються нейтральні і довгоденні сорти звичайної квасолі. Тривалість вегетаційного періоду в залежності від стиглості сортів 75-120 днів.

Сорти: Алуна, Бельцька 16, Красноградська 5, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Харківська 6, Харківська штамбова, Ювілейна 250 та ін.

Технологія вирощування. Квасолю в сівозміні висівають в просапному полі сівозміні після озимих і ярих зернових культур, картоплі, цукрових буряків, кукурудзи, льону-довгунця. Квасолю, як і інші бобові культури, слід повертати на попереднє поле не раніше як через 4-5 років. В районах достатнього зволоження квасолю вирощують в змішаних посівах з кукурудзою і картоплею.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників в більшості випадків складається з двох лущень дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15: першого на глибину 6-8, другого - 10-12 см. Площі забур’янені пирієм дискують в двох напрямках на глибину 10-12 см.

При забур’яненні поля осотом спочатку дискують на глибину 6-8 см, а потім, через 13-15 днів, лущать полицевими лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 12-14 см. Пожнивні залишки кукурудзи обробляють важкими дисковими боронами БДТ-10 в двох напрямках. На чистих від бур’янів полях після картоплі і цукрових буряків лущення не проводять.

Зяблеву оранку плугами ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 на всіх попередниках, крім кукурудзи, проводять на глибину 20-22 см, а після кукурудзи на 25-27 см.

Весняний обробіток складається з боронування (БЗТС-1), проміжної культивації культиваторами КПС-4 в агрегаті з боронами на глибину 8-10 см, вирівнювання поля та передпосівної культивації з боронування на глибину загортання насіння.

Удобрення. Квасоля добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, внесених під попередник. Проте внесення невеликих доз гною безпосередньо під квасолю сприяє підвищенню врожаю.

Фосфорно-калійні добрива (45-60 кг/га) вносять під зяблеву оранку, а азотні на бідних ґрунтах Полісся - навесні під культивацію в дозі 20-25 кг/га.

Сівба. Для сівби використовують добре відсортоване насіння зі схожістю 90-95%. Протруювання насіння проводять за 2-3 місяці до посіву фундазолом (3 кг/т), а перед сівбою обробляють ризоторфіном. Для боротьби з квасолевою зернівкою насіння взимку проморожують при температурі мінус 150С протягом двох діб, а при мінус 3-40С - 20-30 діб.

Квасоля - культура пізніх строків сівби. Сіють її, коли мине загроза заморозків, а ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 12-140С. Спосіб сівби - широкорядний з шириною міжрядь 45 см. Цей спосіб сівби забезпечується сівалками ССТ-8, СКОН-4,2, СО-4,2. Норми висіву змінюються залежно від ґрунтово-кліматичних умов. Залежно від крупності насіння висівають 0,3-0,4 млн. схожих насінин на 1 га (від 80 до 120-150 кг/га).

Залежно від типу ґрунту, вологості та інших умов насіння загортають на глибину від 5-6 до 8 см.

Догляд і збирання. Після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6А. Цей захід особливо необхідний при підсиханні верхнього шару ґрунту. Подальший догляд за квасолею складається з досходового і післясходового боронування (перша пара справжніх листків) і 2-3 міжрядних розпушень ґрунту. При вологій погоді і при зрошенні, для уникнення вилягання рослин квасолі, доцільно провести підгортання.

Збирають квасолю при пожовтінні переважної кількості бобів (не менше 75-80%) і затвердінні насіння в них. Спочатку квасолю скошують в рядки жатками ЖБА-3,5А, ЖБР-4,2А, ЖБС-4,2 та ін. Валки після підсихання обмолочують зерновими комбайнами із зменшеною частотою обертів барабана (400-500 об./хв).