РОСЛИННИЦТВО

Люпин

Значення. Люпин використовують як кормову і сидеральну культуру. На кормові цілі люпин почали вирощувати з 30-х років ХХ ст. після виведення солодких безалкалоїдних сортів, які містять в насінні не більше 0,0025% алкалоїдів (люпиніну, люпаніну, спартеїну та ін.). Обмежене кормове значення мають мало алкалоїдні сорти люпину із вмістом алкалоїдів до 0,1-0,2%.

Кормова цінність люпину визначається хімічним складом насіння і зеленої маси. В насінні міститься 33-50% білка, 25-40% безазотистих екстрактивних речовин, 4,5-9,5% жиру, 3,5-4,2% золи. В 100 кг зерна міститься понад 100 корм. од. і 290-367 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю. За вмістом білка 1 ц зерна люпину прирівнюється до 4,5 ц зерна ячменю або 5-6 ц кукурудзи, що є свідченням високої цінності насіння люпину як компонента при виробництві збалансованих за протеїном концентрованих комбікормів.

речовини, що рівноцінно 45-48 т/га гною. Крім того, маючи добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт, люпин має здатність засвоювати з ґрунту важкорозчинні сполуки елементів живлення, особливо фосфорні.

Використовують люпин і як сировину для переробної промисловості. Із насіння одержують вітаміни і білкові концентрати, які застосовуються для виготовлення штучного волокна, клею, пластмас та ін.

Походження та поширення. Культура люпину відома з глибокої давнини. Білий люпин вирощувався 4-6 тис. років тому в Єгипті, Греції, давньому Римі. Жовтий і синій люпини походять з країн Середземномор’я, але введений в культуру лише в ХІХ ст. В ХІХ ст. введений також і багаторічний люпин, який походить із Північної Америки. У Росії люпин, як сидеральну культуру, почали вирощувати наприкінці ХІХ ст. Пропагував цю культуру на зелене добриво видатний вчений агрохімік Д. М. Прянішніков. З ім’ям Д. М. Прянішнікова пов’язані наукові дослідження по виведенню і впровадженню в виробництво безалкалоїдних і малоалкалоїдних сортів люпинів.

Люпин в Україні в основному вирощується в зоні Полісся. Сорти жовтого кормового та синього вузьколистого люпинів поширені у Чернігівській, Житомирській, Київській, Рівненській та Волинській областях. Білий люпин вирощують в районах Лісостепу і Закарпаття. Посівна площа кормового люпину на зерно становить 55-65 тис. га. Середня врожайність зерна кормових люпинів порівняно невисока: жовтого 8-10, білого 16-18 ц/га. При високій агротехніці, за інтенсивної технології вирощування урожайність зерна може бути 25-28 ц/га та зеленої маси 450-500 ц/га.

Біологічні особливості. В нашій країні вирощується три види однорічного люпину: синій або вузьколистий, жовтий і білий та один вид багаторічного люпину. Вирощуються переважно сорти жовтого та білого кормового люпину (рис.15).

Найменш вибагливий до тепла люпин синій (вузьколистий). Насіння проростає при температурі 2-40С, а сходи витримують заморозки до мінус 6­80С. Значно вищу вимогливість до тепла має люпин білий, насіння якого проростає при температурі 4-60С, а сходи витримують зниження температури до мінус 3-40С. Люпин жовтий за вимогливістю до тепла займає проміжне

положення між синім та білим.

Всі види люпинів вимогливі до вологи, тому і вирощуються в районах достатнього зволоження. Насіння при проростанні поглинає в 2-3 рази більше води, ніж насіння зернових культур. Транспіраційний коефіцієнт, залежно від виду люпину, 600-700. Найбільш вибагливий люпин до вологи від фази бутонізації до зав’язування бобів.

Люпин найменш вимоглива до ґрунтів рослина, здатна засвоювати із ґрунту важкорозчинні мінеральні сполуки. Серед зернових бобових культур люпин має найвищу азотфіксуючу здатність. Добре росте на дерново - підзолистих та інших малородючих ґрунтах. Непридатні для люпину важкі ущільнені глинисті ґрунти схильні до заболочування. Люпини, крім білого, витримують значну кислотність ґрунту (рН 5) і негативно реагують на перевапновані ґрунти. Більш родючих ґрунтів з реакцією близькою до нейтральної вимагає білий люпин.

Люпини - світлолюбні рослини довгого дня. На початку вегетації рослини люпину ростуть повільно і посіви швидко заростають бур’янами. Вегетаційний період залежно від виду, сорту та умов вирощування 120­160 днів.

Сорти. Білий люпин: Володимир, Гарант, Козелецький, Либідь, Синій парус. Жовтий люпин: Академічний 1, Індустріальний, Лідер, Обрій, Промінь. Синій люпин: Сидерат 892, Снайгяй.

Технологія вирощування. В сівозмінах люпин вирощують як основну культуру, а також післяукісно, післяжнивно і в сумішах. Як основну культуру люпин вирощують на зерно, зелений корм та силос. На зелений корм і силос люпин вирощується в паровому полі, яке використовується під посів озимих зернових. На зерно люпин висівають після озимих і ярих зернових культур, та після просапних - картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Не рекомендується висівати люпин після інших бобових культур, а також повертати його на попереднє поле раніше як через 4-5 років.

Люпин на зелене добриво вирощують у паровому полі. Післяукісні та післяжнивні посіви на зелений корм та зелене добриво розміщують після збирання озимого жита, ячменю та ін. на зелений корм або на зерно. Все ширше запроваджуються змішані посіви люпину з кукурудзою, ярою викою, вівсом, горохом, які забезпечують вищий і більш якісний урожай зеленої маси.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під люпин такий же, як і під ранні ярі зернові та зернобобові культури. В залежності від забур’янення поля і видового складу бур’янів проводять одне або два лущення та зяблеву оранку плугами з передплужниками ПЛН-5-35, ПЛН-6-35. Дерново-підзолисті ґрунти орють на глибину орного шару, чорноземи (для білого люпину) - на 25-27 см. Рано навесні ґрунт боронують і культивують. Нещільні ґрунти перед сівбою ущільнюють кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6.

Удобрення. Під люпин вносять, як правило, фосфорно-калійні добрива, які сприяють не тільки забезпеченню рослин поживними речовинами, але й підвищують їх стійкість до фузаріозу та активізують азотфіксуючу діяльність бульбочкових бактерій. На дерново-підзолистих ґрунтах при вирощуванні жовтого люпину під зяблеву оранку вносять 60 кг/га фосфору і 90 кг/га калію. Під білий люпин дозу фосфорних добрив збільшують до 90-120 кг/га. Люпин добре засвоює фосфор із важкорозчинних сполук. Тому для нього одним з кращих добрив є фосфоритна мука. При сівбі в рядки вносять по 50 кг/га суперфосфату.

Сівба. Для сівби використовують очищене, відсортоване насіння схожістю не менше 87%, чистотою 97-98%. Проти фузаріозу, антракнозу та інших хвороб насіння завчасно або за два тижні до сівби протруюють фундазолом (3 кг/т) або тигамом (4-6 кг/т). Перед сівбою насіння обробляють ризоторфіном.

Сіють люпин одночасно з посівом ранніх зернових культур звичайним рядковим способом, а на забур’янених полях стрічковим способом за схемою 45+15 см. Норма висіву насіння жовтого люпину близько 1,2-1,3 млн. /га насінин (140-160 кг/га), вузьколистого - 1,1-1,2 млн. /га (180-220 кг/га), білого - 0,9-1 млн./га (230-260 кг/га). За стрічкової сівби норму висіву насіння

зменшують на 50%. За вузькорядної сівби люпину на зелене добриво або зелений корм норму висіву порівняно зі звичайним рядковим способом збільшують на 20-25%.

В зв’язку з тим, що насіння люпину при проростанні насіння виносить на поверхню сім’ядолі, дружні сходи його з’являються при неглибокому загортанні, але у вологий шар ґрунту. Загортають насіння на глибину 3-4 см, а на важких ґрунтах на 2-3 см.

Догляд. Під передпосівну культивацію для боротьби з бур’янами вносять гербіциди трефлан 480 к. е (2,0-5 кг/га) або трифлурекс (4,0-5,0 кг/га) з негайним загортанням.

Після сівби люпину при сухій погоді поле коткують гладкими котками в агрегаті з легкими боронами. Для знищення бур’янів в фазі білої ниточки проводять досходове боронування, яке особливо ефективне в холодну весну, коли поява сходів затягується. В фазі 2-4 справжніх листків, коли рослини добре вкореняться застосовують післясходове боронування в денні години, коли спадає тургор рослин.

На широкорядних і стрічкових посівах 2-3 рази за вегетацію розпушують міжряддя. Перший міжрядний обробіток проводять після післясходового боронування на глибину 10-12 см, другий - через 12-15 днів на глибину 5-6 см, третій - в фазі бутонізації на глибину 6-8 см.

В фазі бутонізації для захисту рослин від кореневих гнилей і люпинового довгоносика посіви люпину обробляють інсектофунгіцидною сумішшю концентрату БІ-58 (6 л/га 40%-ї емульсії) з фундазолом (0,7 кг/га 80%-го порошку).

Збирання. Люпин на зерно дозріває нерівномірно - спочатку на центральних, пізніше на бічних китицях. Боби після дозрівання розтріскуються і можуть бути значні втрати насіння внаслідок його обсипання. Люпин синій обсипається менше, ніж жовтий. Для прискорення достигання на посівах люпину застосовують десикацію, обприскуючи їх під час побуріння бобів на центральних китицях розчином реглон супер (4-5 л/га) або 5%-м розчином радонистого натрію.

Посіви, на яких проводилась десикація збирають прямим комбайнуванням. Роздільним способом збирають забур’янені посіви, на яких не проводилась десикація при побурінні на рослинах 70-75% бобів. Люпин скошують жатками ЖБР-4,2А, ЖБС-5 у валки, після підсихання яких підбирають і обмолочують зерновими комбайнами з частотою обертів барабана 700-800 об./хв при вологості стулок бобів 13-16% і 800-1100 об./хв при вологості їх 16-19%.

Насіння очищають на машинах ОСВ-25, ЗВС-20А, підсушують на зерносушарках при температурі 20-250С до вологості 14-15% і засипають на зберігання в засіки шаром не більше 1,5 м.