ПРОЦЕС ЛАКУВАННЯ ЗАДРУКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЛАКУВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ
Лакування поліграфічної продукції—це процес нанесення прозорих полімерних покриттів на відбиток, папір, картон. Лакування застосовують для оздоблювання суперобкладинок, обкладинок і палітурок книжок, брошур та журналів, плакатів, листівок, проспектів тощо.
У процесі лакування утворюється плівка завдяки фізичному відокремленню органічного розчинника. Чим складніша хімічна будова плівкоутворювача, тим повільніше відбувається ця стадія і тим більше розчинника залишається в шарі покриття. Все це визначається дифузійними процесами в масі полімеру й впливає на адгезій ну міцність сполук.
Якщо покриття формується внаслідок хімічних перетворень, то плівкоутворення відбувається в тонкому шарі полімеру під час хімічних реакцій — процесів полімеризації або поліконденсації.
Властивості різних покриттів визначаються їхнім хімічним складом і залежать від плівкоутворювача, а також структурних ознак, за якими формується покриття внаслідок хімічних перетворень чи без них. Відповідно до призначення покриттів й умов експлуатації їх поділяють на атмосферо-, водо-, хімічно - й теплостійкі, декоративні, імітаційні та спеціальні. За різних кліматичних умов полімерні покриття можуть руйнуватися внаслідок дії сонячної радіації, кисню повітря, перепаду температур або вологи й інших факторів. Це так званий процес «старіння». З урахуванням його застосовують системи покриттів зі стійкими плівкоутво - рювачами.
Вибір складу та способу нанесення покриттів визначається умовами експлуатації виробів і технічними вимогами.
До недавнього часу друкарські відбитки лакували за допомогою спеціальних лакувальних машин після закінчення друкарських процесів, для чого використовували нітроцелюлозні та хімічноотверджувальні лаки. Нині лакування здебільшого здійснюють на друкарських машинах, встановлюючи лакувальні секції в одній лінії з друкарськими.
Раніше для нанесення лаків, особливо дисперсійних, використовували ЗА однієї з друкарських секцій офсетної машини. Останнім часом усе частіше застосовують спеціальні лакувальні засоби в офсетній машині, які розташовують за друкарськими секціями, що дає змогу здобувати надруковані та полаковані відбитки за один прохід аркуша. У цьому разі відносно короткий час виготовлення підвищує конкурентоспроможність полакованого відбитка. В офсетних машинах використовують друкарські лаки, дисперсні та фотоотверджувальні, тобто УФ лаки.
Розрізняють лакування всієї поврхні аркуша або вибіркове лакування певних фрагментів його поверхні (локальне лакування). Для лакування всієї поверхні аркуша часто застосовують ГП із затискними планками для встановлення на лакувальному циліндрі. При вибірковому лакуванні також використовують ГТТ із затискними планками, вирізаючи в потрібних місцях полотна окремі ділянки. Останнім часом для цієї мети застосовують спеціальні висічні плотери, якими керує комп’ютер.
Сьогодні для лакування відбитків використовують флексографічні фотополімерні форми, які порівняно з ГП дають змогу точніше лакувати окремі ділянки. Флексографічні фотополімерні форми для лакування виготовляють такі фірми, як ВАБР, «ІХі Роїй» та ін.
Нині процес лакування можна здійснювати за допомогою:
А) окремих машин для лакування всієї поверхні аркуша або вибірково;
Б) ЗА офсетних машин для лакування як усієї поверхні аркуша, так і його фрагментів;
В) самостійних лакувальних секцій, що знаходяться в офсетних машинах, забезпечуючи вибіркове та суцільне лакування поверхні аркуша.
При лакуванні розрізняють безпосереднє й опосередковане нанесення лаків. У першому випадку лак переноситься з гумового валика, растрового АВ або еластичної форми на ЗМ. У другому випадку лак переноситься з форми, пластини, валика на ЗМ через ГП.