ПУЛЬТ КЕРУВАННЯ СРС-1
Удосконалення керування супроводжувалося (або диктувалося) вдосконаленням конструкції машин. Найскладнішим аспектом керування друкарською машиною, мабуть, є регулювання подачі фарби у процесі друкування, і перші комп’ютерні пристрої керування були розроблені стосовно ФА друкарських машин.
У традиційних друкарських секціях фарба з фарбового ящика виводиться в розкочувальну систему через зазор між дукторними циліндром
І фарбовим ножем. Кількість фарби, що подається на відбиток, в установленому режимі друку визначається профілем товщини шару фарби на дукгорному циліндрі і шириною смужки контакту дукторного циліндра з передавальним валиком у розрахунку на один друкарський цикл. В ідеальному випадку всі ДЕф мають бути покриті рівномірним за товщиною шаром фарби. Тому кількість фарби, що подається на форму в кожній зоні, має бути пропорційною площі ДЕф.
Для правильного налагодження зональної подачі фарби необхідно враховувати особливості її виходу з фарбоживильної системи та проходження через розкочувальну систему ФА. Одна з таких особливостей
— взаємовплив регулювань подачі фарби в сусідніх зонах при суцільному фарбовому ножі: переміщення кромки ножа відносно дукторного циліндра в одній фарбовій зоні призводить до зміни зазору не тільки в цій зоні, а й у двох-трьох сусідніх праворуч і ліворуч від неї. Чим товстіший ніж і ширша його консольна частина, тим помітнішим стає цей ефект. Для його усунення необхідно зробити ніж тоншим і звузити його консольну частину.
Конструктори фірми «Heidelberg» запропонували кардинальне рішення, змінивши сам механізм зонального регулювального органу. Замість суцільного ножа вони встановили ряд циліндриків з ексцентричними виїмками, а для попередження протікання фарби між циліндриками покрили їх міцною і легко замінною силіконовою плівкою.
Така конструкція усунула ефект важкопередбачуваної взаємодії регулювань у сусідніх зонах і забезпечила можливість точно дозувати зональну подачу фарби. Крім того, стало реальним дистанційне налагодження всіх фарбових секцій однієї машини з єдиного пульта керування. Для цього кожний орган зонального регулювання був оснащений ідив- ідуальним електродвигуном і потенціометричним датчиком зворотного зв’язку, а кнопки керування та індексація зональної подачі фарби були виведені на лицьову панель пульта керування СРС-1.
Пульт СРС-1 — це стіл з нормалізованим люмінесцентним освітленням. На ньому розміщують тиражний відбиток, а контрольний (підписний) відбиток за допомогою магнітів закріплюють на вертикальному планшеті за столом. Друкар візуально оцінює ці два відбитки і при відхиленнях у кольоропередачі коректує подачу фарби в будь-якій зоні, натискуючи на відповідні клавіші «+»/«-», розміщені в рядок під тиражним відбитком.
На світловому табло відображається змінений реальний профіль фарби. Крім того, є можливість користуватися світловим олівцем, який встановлюють на відповідній позначці світлодіодного табло, після чого контур керування автоматично відпрацьовує подану команду у відповідній фарбовій зоні друкарської секції.
У наш час використовують досконаліші модифікації пультів керування, що охоплюють нові компоненти СРС такі, як СРС-20, СРС-30, СРС-40.
Ще більш широкий спектр функцій виконують пульти керування «СРТтопіс» і СРС-2000. Для розуміння принципів дії всіх цих пультів необхідно розглянути роботу пристроїв СРС-20, СРС-30 та СРС-40 (цифрами при абревіатурі позначається типажний ряд пристроїв: 20 — пристрої контролю якості відбитків; ЗО — пристрої визначення площі ДЕф у фарбових зонах; 40 — пристрої контролю несуміщення фарб на відбитку).