Офсетний друк

Причини забруднення відбитків і способи його усунення

При забрудненні частина фарбового шару, що не висохла, переходить зі свіжонадрукованих відбитків на наступні внаслідок тиску відбитків, які лежать на приймальному стапелі зверху.

Основними причинами забруднення є: надмірна подача фарби;

Погана всмоктувальна здатність ЗМ, зумовлена або високим ступенем його сатинування, або занадто тонким шаром крейди на його поверхні;

Високий ступінь емульгування фарби. Наявність вологи у фарбі при значенні рН < 5 знижує швидкість висихання свіжонадрукованих від­битків;

Введення домішок у фарбу, які негативно впливають на швидкість висихання та закріплення фарбового шару;

Взаємне витирання відбитків на приймальному стапелі; значне бічне зміщення їх при роботі механізму, що зіштовхує аркуші;

Недостатня кількість проти забруднювального порошку, який нано­ситься на відбитки в процесі друкування, неправильний вибір дисперс­ності порошку, забруднення або неправильне регулювання форсунок протизабруднювального апарата;

Занадто швидке виведення відбитків на приймальний стапель, вна­слідок чого не встигає утворитися повітряна подушка між відбитками, яка сприяє їх висиханню;

Виведення відбитків на високий стапель. Тиск на відбитки в нижній частині стапеля в цьому разі занадто високий, і тому повітря між ними витісняється. В процесі висихання фарби генерується теплота, яка роз­м’якшує фарбовий шар, що може призвести навіть до склеювання від­битків;

Перехід фарби зі свіжонадрукованих ділянок на дерев’яні клини, які вставляють для забезпечення рівного стапеля на приймальному пристрої, і забруднення інших відбитків цими клинами;

Забруднення фарби при багатоколірному друці за один прогін при зміщенні аркушів один відносно одного в момент бічного поштовху і в процесі заміни стапеля;

Зміщення один відносно одного хвостових країв відбитків, що закру­чуються, через погано відрегульоване викладання їх на приймальний стапель, коли на краях відбитка є зображення;

Щільне злипання свіжонадрукованих відбитків внаслідок виник­нення статичної електрики, яка заважає утворенню повітряної подушки між відбитками;

Необережна перевірка друкарями свіжонадрукованих відбитків на стапелі, що призводить до зсуву аркушів один відносно одного;

Контакт свіжонадрукованих відбитків (при значній товщині шару фарби) з різними транспортувальними елементами друкарських машин;

Задруковування зворотного боку відбитка, який ще не встиг висохнути. При цьому відбувається забруднення фарбою з лицьового боку відбитка ДЦ, що передається на наступні відбитки;

Задруковування відбитків з кольоровими плашками, що утворюють щільний шар на поверхні; в цих місцях фарба при наступних прогонах не всмоктується ЗМ і забруднює їх;

Збіг кольорових плашок на зворотному боці відбитка з кольоро-вими плашками на його лицьовому боці. При цьому може відбіуватися не тільки забруднення, а й склеювання відбитків у стапелі на ділянках плашок, що збігаються.

Рекомендації щодо запобігання забрудненню відбитків: обмежити кількість фарби, яка подається на кожний відбиток, засто­сувавши інтенсивні високопігментовані фарби;

Орієнтуватися на рекомендовані при денситометричних вимірюван­нях значення оптичної густини фарб. Забруднення фарби трапляється, головним чином, при більших значеннях густини, ніж рекомендовані технологічними інструкціями;

Використовувати швидковсмоктувальні фарби. Виведення відбитків на стелаж здійснювати малими стопами. Відрегулювати кількість протизабруднювального порошку, що наноситься на відбиток. Знизити швидкість друку;

При сильному емульгуванні фарби треба часто змивати її з фарбових валиків; замінити фарбу у фарбовому ящику, якщо вона сприйняла значну кількість ЗР; зменшити подачу ЗР; додати до фарби сикатив;

При першому прогоні вводити у фарбу сикативи; обробляти ДЦ гідрофільними розчинами, які несприйнятливі до фарби;

По можливості друкувати нерозбавленими фарбами, додавати відповідні домішки тільки в заданій кількості, яку вказано в техноло­гічних інструкціях або на етикетках допоміжних засобів; вводити домішки до фарб тільки перед початком приладження, коли друкарська машина ще не «розігріта»;

Забезпечити правильне функціонування елементів аркушеприй - мальної системи машини, що є обов’язковою умовою для нормального виведення відбитків. Відбиток, який підійшов до приймального при­строю, має бути розміщений посередині двох механізмів, що зіштовхують з боків, а в центрі залишатися нерухомим. Один із двох зіштовхувальних пристроїв може залишатися нерухомим (бути зафіксованим), а інший має зміщуватися. При цьому не можна допускати занадто сильного стиску відбитків зіштовхувальними пристроями (рис. 3.31). Решта рухомих упорів мають бути зафіксовані;

/

Виявити можливість появи забруднення, готовність протизабруц - нювального апарата і правильне розміщення форсунок. При друкуванні на матеріалі масою 1 м2 до 150 г слід використовувати протизабруд - нювальний порошок із розміром зерна 15 мкм. Для ЗМ, маса 1 м2 якого перевищує 150 г, треба використовувати порошок із розміром зерна до 30 або 40 мкм;

Відрегулювати подачу повітря так, щоб відбитки, які виводяться на приймальний стіл, могли розміщуватися на повітряній подушці, якщо це передбачено конструкцією машини, не торкаючись відразу аркушів, що лежать на ньому;

Там, де це можливо, використовувати низькостапельний приймаль­ний пристрій зі зміною стапеля без зупину машини;

При використанні дерев’яних клинів для укладання відбитків на прий­мальному столі в стіс правильної форми вибрати для вставляння їх тільки ті місця відбитків, де не відбувається забруднення фарби;

При заміні стапеля зі свіжонадрукованими відбитками він має висову­ватися без сильної вібрації і бути при цьому зафіксованим з боку.