СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

ВИКОРИСТАННЯ ГЕТЕРОЗИСУ У СЕЛЕКЦІЇ СОНЯШНИКУ

Використання ефекту гетерозису в селекції соняшника досить перспективне, оскільки не тільки збільшує врожайність цієї куль­тури, але й відкриває більш широкі можливості селекції на стійкість до хвороб і шкідників. Гетерозисне гібридне потомство соняшника перевищує батьківські форми за урожаєм насіння, вирівняністю вегетативних органів, стійкістю до несприятливих умов середови­ща. Оскільки гетерозис проявляється лише в першому поколінні, у виробництві можна використовувати тільки гібридне насіння цьо­го покоління (рис. 4).

Гетерозис соняшника має велике значення. Вирівняність гібрид­них посівів, одночасне достигання дає можливість прискорити зби­рання врожаю і зменшити втрати. Часто якість насіння при своє­часному збиранні вища, тобто покращується і якість олії, що вироб­ляється з нього. Найбільшу перспективу мають гібриди від міжлінійних схрещувань, менш ефективні - гібриди від сортолі- нійних схрещувань [2].

Специфіка соняшника як олійної культури ставить певні ви­моги до самозапилених ліній по відношенню до багатьох показ ників, насамперед олійності ядер та лушпинності. Важливе значен­ня в селекції інцухт-ліній займають такі показники, як комбіна­ційна здатність та стійкість до хвороб.

Для прогнозування ефекту гетерозису пропонують проводити оцінку генетичної різноманітності за ізоферментними системами [61]. Після розрахунку генетичних відстаней, проведення кластерного та кореляційного аналізів визначається рівень гетерозису в гібридних комбінаціях по відношенню до кращої батьківської форми.

'Вихідний матеріал^ сорти синтетики міжвидові гібриди міжлінійні гібриди _ .мутанти

Самозапилення та відбір ліній за елементами продуктивності

|CTSi-S4Rf і

Створення ЦЧС - аналогів;

-о-

Розмноження І ЦЧС - аналогів!

; Виробниче! Конкурсне

■' випробовування! випробовування

—

Державне

випробовування

Рис. 4. Схема створення міжяінійних гібридів соняшнику

Відомо, що при інцухтуванні різко знижується врожай насіння, олійність і збільшується лушпинність. Найбільш чутлива до інцухт - депресії така ознака, як олійність насіння. За даними А. М.Ряботи [104], перше інцухт-покоління може мати олійність на 2-3% нижче, ніж у вихідного сорту.

Для одержання гібридів соняшника як батьківські форми мож­на використовувати самозапилені лінії, прості міжлінійні гібриди і сорти. В залежності від того, які форми беруть для схрещування і яким способом його проводять, розрізняють такі типи гібридів соняшника.

Міжлінійні:

- прості - від схрещування двох самозапилених ліній;

-трилінійні - від запилення простого міжлінійного гібрида

пилком самозапиленої лінії;

- подвійні - від схрещування двох простих міжлінійних гібридів;

- складні міжлінійні гібриди, які одержують за участю більше чотирьох самозапилених ліній.

Сортолінійні:

- прості - від запилення сорту пилком лінії;

- складні - від запилення сорту пилком простого міжлінійно­го гібрида.

Лінійносортові - від запилення простого гібрида пилком сорту.

Міжсортові - від схрещування двох сортів.

Гібридні популяції одержують в результаті змішування насіння простих гібридів і інших компонентів та їх вільного перезапилен­ня [34].

Найбільш високу прибавку врожаю дають гібриди, які одер­жують за участю самозапилених ліній. При добиранні батьківсь­ких пар необхідно не тільки передбачати можливість гетерозису, але й передбачити бажане успадкування гібридами найважливі­ших господарських ознак і властивостей [18]. При наступній пе­ревірці ефекту гетерозису слід також враховувати вплив на ступінь його прояву умов схрещування гібридних рослин.

* Прості міжлінійні гібриди (АхБ). Вони найбільш врожайні. х використовують для товарних посівів і як батьківські форми для одержання подвійних міжлінійних, трилінійних і деяких сор - толінійних гібридів.

З метою усунення низької врожайності батьківських форм товарних простих гібридів використовують також метод сестринсь­ких схрещувань за схемою

(А х А,) х (В х В,).

Одержаний гібрид має таку ж врожайність, як і від одноразового (АхВ або AjXB,) схрещування. Проте врожайність гібридів АхА( та BxBj значно вища, ніж вихідних ліній A, At, В і Вг Сестринська лінія А, має однакову комбінаційну здатність з лінією А, не знижує вро­жайності гібридів в подвійному схрещуванні, але в той же час дозво­ляє підвищити врожайність його батьківських форм. Це також сто­сується ліній В, і В. Підвищену продуктивність сестринських гібридів по відношенню до батьківської лінії прийнято виражати через гете­розисний коефіцієнт, який може досягати у деяких гібридів більше двох. Чим більший цей коефіцієнт, тим нижча собівартість насіння простого гібрида і ефективність його насінництва.

• Подвійні міжлінійні гібриди. Одержують у два етапи. В пер­ший рік попарно схрещують чотири лінії (АхБ та ВхГ) і одержу­ють два простих гібриди, а на наступний рік проводять заключне схрещування між ними (АхБ та ВхГ).

• Трилінійні гібриди. Також створюють у два етапи: в пер­ший рік одержують простий гібрид (АхБ), а на наступний рік його схрещують з третьою лінією (АхБ)хВ. В заключному схрещуванні третю лінію використовують як батьківську форму.

■ Сортолінійні і лінійносортові гібриди. Відрізняються один від одного тим, що у перших материнською формою є сорт, а у дру­гих його використовують як батьківський компонент. Проте ця різниця накладає певну специфіку на організацію насінництва.

Сортолінійні гібриди бувають двох типів. Перший одержують схрещуванням сорту з лінією (сортхА), а другий - у два етапи: спочатку одержують гібрид, який використовують як батьківську форму (сорт х (АхБ)).

• Лінійносортові гібриди ((АхВ)хсорт) за урожайністю та со­бівартістю насіння стоять приблизно на одному рівні із складними сортолінійними гібридами.

• Гібридні популяції (синтетичні сорти). Підбирають певне сполучення ліній, гібридів і сортів, що дозволяє при пересівах цієї суміші зберегти високу врожайність протягом ряду років за раху­нок підтримання гетерозису в результаті повторного сприятливого перекомбінування генів у потомства, яке розщеплюється в наступ­них поколіннях. Подібні вирівняні гібридні популяції називають синтетичними сортами або синтетиками.

Синтетичні сорти одним з перших запропонував Патт [143,144] на початку 1960-х років як альтернативу гібридним сортам. Він випробовував синтетичні сорти, одержані з чотирьох інбредних ліній, і прийшов до висновку, що у соняшника, де відсоток гібридною насіння, яке отримують в блоці для схрещування, невисокий і мінли­вий, прості гібриди з успіхом можна замінити синтетичними сор­тами. Вартість насіння синтетичного сорту була вдвічі нижчою за вартість насіння простих гібридів. Було також встановлено, що саме чотири інбредних лінії є оптимальним числом для синтетичного сорту, який би відзначався показниками врожайності та вмісту олії в насінні.

Кінмен одержав інбредну лінію соняшника шляхом самоза­пилення великої кількості рослин, залишаючи тільки ті, що утво­рювали мало насіння [95]. Таким чином, він проводив добір проти рослин, які проявляли високу здатність до самозапилення. В по­дальшому інбредна лінія була використана як материнська форма при виведенні гібридного сорту, одержаного в результаті одного схрещування. Саме в цьому випадку було важливо, щоб ця лінія зберегла високий рівень самостерильності. Коли самофертильні форми використовували як материнські в простому схрещуванні, більшість насіння, що утворювалась на них, була результатом само­запилення, а не схрещування з батьківскою формою.