СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

СІВБА ТА ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

Способи посіву. В сучасних умовах соняшник в усіх зонах висівають пунктирним способом, в основному, за допомогою сіва­лок СІІЧ-6 та СУПН-8 із шириною міжрядь - 70 см. Технологія вирощування соняшнику пунктирним способом знайшла широке поширення тому, що має суттєві переваги перед квадратно-гніздо­вим способом, який у свій час був досить поширений, та звичайним рядковим. Переваги полягають у простоті здійснення цього спосо­бу сівби та можливості при менших витратах сформувати необхід­ну густоту стояння рослин, а також у забезпеченні більш доскона­лого технологічного догляду посівів під час вегетації. При пунк­тирному способі сівби насіння висівається через рівні проміжки в рядку, але потім ця відстань може збільшуватись внаслідок непов­ної схожості висіяного насіння та пошкодження рослин під час догляду та шкідниками. Для сівби пунктирним способом насіння обов’язково повинне бути прокаліброване, висіваючий апарат має бути відрегульованим шляхом підбору відповідних висіваючих дисків та шестерень.

При сівбі пунктирним способом створюються сприятливі умо­ви для знищення бур’янів у рядках. Пунктирний спосіб сівби доз­воляє легко сформувати необхідну густоту стояння. Для забезпе­чення якісного догляду за рослинами необхідно забезпечити куль - тиваторні агрегати прополювальними борінками чи голчастими дис­ками та дисковими або полицевими загортачами.

При пунктирному способі сівби ручна праця виключається на всіх етапах вегетації рослин, тому що бур’яни знищуються під час догляду не лише в міжряддях, а й у рядках.

Глибина загортання насіння відіграє істотну роль при форму­ванні продуктивності рослин соняшника. При різній глибині за­гортання насіння складаються неоднорідні умови для проходжен­ня процесу набубнявіння та постачання насіння киснем. Різна гли­бина розташування насіння в ґрунті впливає на параметри форму­вання кореневої системи рослин.

Глибина загортання має бути не лише оптимальною, але й од­наковою для всього висіяного насіння. У протилежному випадку сходи з’являться в різний час і це викличе формування рослин неповноцінних за інтенсивністю розвитку, що призведе до строка­тості стеблостою.

Особливості розвитку рослин у залежності від глибини загор­тання насіння показують, що цей елемент технології має велике значення в процесі формування рослин. З ростом культури земле­робства рекомендації щодо глибини загортання насіння необхідно переглядати у відповідності з біологічними вимогами тієї чи іншої культури. Глибоке й нерівномірне загортання насіння пов’язане з недосконалою сучасною посівною технікою, неякісною підготовкою насіннєвого ложа, порушенням нормативів технологічних операцій. Все це веде до зниження польової схожості насіння, посилення ди­ференціації рослин в посіві за ступенем розвитку, формування ма­лопродуктивних форм із зниженою життєздатністю і в кінцевому результаті - до зниження врожайності.

В лабораторних умовах насіння соняшнику може проростати через шар піску до 15-20 см. На практиці глибина загортання на­сіння коливається в межах 4,5 - 10 см і залежить від значення таких показників як вологість ґрунту, його температура та механі­чний склад. Перші два параметри у свою чергу тісно пов’язані із строками сівби.

В дослідах, проведених у Сумському ДАУ [80], отримані ре­зультати, які в цілому можуть характеризувати рівень впливу фак­торів глибини загортання та строків посіву соняшника на його про­дуктивність (таблЛ4).

Таблиця 14

Вплив строків та глибини загортання насіння соняшнику на параметри продуктивності (норма висіву - 50 тис/га, лабораторна схожість 96%)

За дату першого строку сівби було взяте стійке прогрівання 10 см шару ґрунту до +6-8°С.

Зниження польової схожості при глибині загортання 4-5 см при всіх строках сівби було результатом пересихання посівного шару ґрунту. При максимальній глибині загортання простежував­ся негативний вплив факторів зниження температури, відсутності кисню, ураження проростків патогенами. У всіх варіантах відхи­лення від оптимальної для зони глибини загортання викликали зрідженість та як результат цього - підвищену строкатість посіву, що зберігалась до закінчення вегетації.

Досить суттєва різниця урожайності у варіантах дослідів гово­рить про перевагу ранніх строків сівби на глибину, яка забезпечує стійкий рівень вологозабезпеченості та не викликає затримки у появі сходів.

Норми висіву. Враховуючи погодні умови навесні, запас воло­ги в ґрунті, важливо точно встановити норму висіву. Густоту стоян­ня рослин на період збирання рекомендують встановлювати в за­лежності від зони вирощування. В Лісостеповій зоні кількість рос­лин на гектарі може коливатись в межах 50-55 тисяч, в Поліссі - 55-60 тисяч.

Визначення норми висіву соняшника -- справа досить склад­на, оскільки необхідно враховувати цілу низку чинників, таких як енергія проростання та схожість насіння, кількість рослин, які можуть випадати після обробітку ґрунту в міжряддях та досходо - вого й післясходового боронування, рівень зволоженості ґрунту, забур’яненість поля.

При визначенні норми висіву насіння соняшнику потрібно заздалегідь брати до уваги агрокліматичні умови, фітосанітарний стан поля та технологію вирощування. Польова схожість досить тісно корелює з енергією проростання, але на польову схожість мо­жуть впливати й інші чинники, такі як температура й вологість ґрунту, строки сівби, якість підготовки ґрунту. Польова схожість може відхилятися від лабораторної на 10-15%. При задовільних умовах проведення сівби й відповідності оптимальним умовам інших чинників польова схожість може становити 80-82%.

Догляд за посівами. Пунктирні посіви соняшнику борону­ються середніми боронами двічі: до появи сходів та після появи. Міжрядний обробіток посіву виконується тричі. Під час першого і другого обробітку міжрядь бур’яни в захисних зонах знищуються прополювальними борінками, під час третього - дисками-загорта - чами, що забезпечує присипання їх ґрунтом.

Суцільне боронування посіву соняшнику до і після сходів за­безпечує добре вирівнювання поля, а це сприяє кращому збережен­ню вологи в ґрунті. При обробітку міжрядь прополювальні борін­ки та дискові загортачі присипають землею бур’яни і недорозви­нені рослини соняшнику, що сприяє вирівнюванню посіву за фаза­ми розвитку.

При проведенні догляду за рослинами соняшнику (боронуван­ня, обробіток міжрядь) знищується і частина рослин соняшнику разом із бур’янами. У зв’язку з цим необхідно виконувати ці опе­рації з таким розрахунком, щоб кількість знищених рослин була зведена до мінімуму. А це залежить, в першу чергу, від правиль­ності комплектування агрегатів, швидкості їх руху під час обробіт­ку поля, а також від фази розвитку рослин у посіві. Під час прове­дення досходового й післясходового боронування випадає до 20- 25% рослин. Під час обробітку ґрунту в захисних зонах рядка ро­таційними дисками чи прополювальними борінками теж пошкод­жується інколи до 10% рослин соняшнику. Під час присипання бур’янів у рядках теж гине деяка частка рослин (до 3%). Таким чином, для формування потрібної густоти стояння рослин при за­безпеченні механізованого догляду за посівом необхідно врахову­вати всі вищевикладені моменти і розраховувати норму висіву, ви­ходячи з можливого зрідження посіву. Крім того, слід мати на увазі, що частина рослин може випасти в результаті пошкодження шкідниками. Для визначення норми висіву насіння розроблена спец­іальна формула [38]:

Н = N • М/ПП,

де Н - норма висіві/, штук:

N - норма висіву в млн. шт/га;

М - маса 100 штук насіння, г;

ПП - посівна придатність.

Посівна придатність визначається за формулою:

ПП = Ч ■ С/100,

де ПП - посівна придатність:

Ч - чистота насіння, %;

С - лабораторна схожість насіння, %.

До проведення сівби соняшнику висуваються відповідні вимоги:

- необхідно забезпечити постійну швидкість та прямолінійність руху посівного агрегату;

- забезпечити включення і виключення висіваючих апаратів у межах поворотних смуг;

- забезпечити рівномірність завантаження банок сівалки на­сінням, стежити за рівномірністю висіву й наявністю насіння в бан­ках;

- необхідно стежити за правильністю роботи сошників і в разі необхідності проводити їх очищення.

Сівалка СУПН-8 для проведення пунктирного способу сівби оснащена приладами контролю та сигналізації. До неї додається комплект дисків з отворами в 3 мм. Норма висіву насіння регу­люється дисками з необхідною кількістю отворів та зміною швид­кості обертання за допомогою редуктора. В тому випадку, коли кількість отворів у дискові, наприклад, відповідає 14, число зубців на зірочці приводу висіваючого апарату повинне дорівнювати числу з таблиці 15.

При сівбі соняшнику використовуються також сівалки СПЧ-6 різних модифікацій. Для встановлення норми висіву підбирають диски з необхідною кількістю отворів і змінні зірочки на валу ве­дучого колеса і на валу висіваючого апарату з визначеним числом зубців (габл. 16).

Наведені величини враховують десятипроценту поправку на пробуксовування коліс при швидкості руху агрегату 6 км/год.

Високий врожай соняшнику можна одержати при оптимальній густоті стояння рослин на площі, тобто врожайність соняшнику в значній мірі залежить від площі живлення, яка припадає на кожну рослину окремо.

В умовах достатнього зволоження оптимальна площа жив­лення рослин знаходиться в межах 1800-2000 см2. Біологічні особ­ливості соняшнику полягають в тому, що він витрачає велику кількість вологи на утворення вегетативної маси і взв’язку з дим він досить гостро реагує на площу живлення й вологість ґрунту.

В зв’язку з тим, що густота стояння рослин в значній мірі залежить від вологозабезпеченості, а дей фактор зовнішнього сере­довища має схильність коливатися в широких межах у просторі і в часі, то і кількість рослин на одиницю площі повинна бути різною в окремі роки і на окремих полях. Прогнозувати, яка кількість води надійде до ґрунту за рахунок опадів під час вегетаційного періоду, досить важко, можна лише керуватися багаторічними да­ними агрометеослужби та польових дослідів.

На підставі багаторічних даних ряду дослідників було запро­поновано диференціювати площу живлення в залежності від за-

пасів вологи в ґрунті перед проведенням сівби. Амплітуда такої диференціації лежить у межах середніх величин (табл. 17). Тільки в роки з великим відхиленням від норми випадання опадів густо­та може виходити за межі 50 тисяч рослин на гектар.

Для визначення величини диференціації площ живлення було запропоновано декілька методів, але найбільше практичне значен­ня мають два з них:

- за запасами вологи у відсотках, або кубічних метрах;

- за глибиною зволоження ґрунту в сантиметрах.

Другий метод значно простіший і досить точний. Не завжди весняні запаси вологи в ґрунті визначають величину врожайності, і диференціація площ живлення може бути не завжди ефективна. Диференціація площ живлення повинна знаходитися в межах норм, рекомендованих наукою. Необхідно враховувати, що на вро­жайність впливає не лише наявність води в глибоких горизонтах ґрунту (особливо в період цвітіння-наливання насіння), а також і рівень температури в цей період. Навіть при умові значних за­пасів вологи, непомірне загущення буде шкідливе для формуван­ня високої врожайності.

Висока врожайність соняшнику залежить від високого рівня агротехніки. В основу механізованої технології догляду за посіва­ми соняшнику покладено принцип, у відповідності з яким певні операції виконуються своєчасно, коли бур’яни знаходяться в по­чатковій фазі розвитку і їх у цей період легше знищити.

Боронування посівів зубовими боронами досить ефективна операція в боротьбі з бур’янами. Боронування посівів необхідно проводити в строки, коли бур’яни знаходяться на початковій стадії розвитку: у фазі одного-двох листочків, або у фазі білої ниточки. В цей період можна знищити до 80-90% сходів бур’янів. Запізнення з боронуванням веде до зниження ефективності цього заходу.

Боронування проводиться впоперек рядків посіву соняшнику. Агрегат для боронування складається із гусеничного трактора і се­редніх зубових борін ЗБЗС-1 та зчіпки СГ-21, до якої приєднується сім комплектів зубових борін. В тому випадку, коли насіння со­няшнику загорнуте на велику глибину, а грунт ущільнений та гли­нистий, - можна застосувати і важкі борони. При застосуванні важ­ких борін можливе значне зрідження посіву соняшнику.

Для своєчасного проведення боронування посівів сівбу слід здійснювати на полі, наприклад в 100 га, в два строки, із розривом у 2-3 дні. Перше досходове боронування проводять на швидкості 6-7 км/год. Якщо перше боронування не забезпечило бажаного ефекту, проводять повторне досходове боронування, але не пізніше, ніж за 2-3 дні до появи сходів. Друге боронування проводять під кутом до першого. Повторне боронування проводять на невеликій швидкості (не більше 4-4,5 км/год.).

Друге післясходове боронування проводять, коли соняшник знаходиться у фазі двох листочків. Стосовно цього заходу існують різні точки зору. Замість післясходового боронування можна про­водити міжрядну культивацію у випадку, якщо поле характери­зується невеликим ступенем засміченості, а також у тому випадку, коли с погроза додаткового зрідження посіву при недостатній його густоті.

Для того, щоб мати повне уявлення про зрідження посівів у результаті проведеного боронування, перевіряють густоту сходів до і після цієї операції. Для цього визначають ділянки в кількох місцях поля розміром 10 х 4,2 м і на них підраховують кількість рослин до боронування. Якщо виявилося, що загальна кількість складає 210 рослин, то після проведення математичної операції поділу 210:60=3,5 (60 - загальна довжина всіх 6 рядків на визначеній ділянці, метрів). Таким чином, на одному погонному метрі кількість рослин становить 3,5. Потім здійснюємо ще одну операцію:

3,5 х 143000 — 50000 тис. рослин на га (14300 метрів - загаль­на довжина всіх рядків соняшника на одному гектарі при ширині міжрядь 70 см).

Після проходу агрегату при боронуванні часто важко визначи­ти, які рослини залишились неушкодженими, а які загинули. В цьому випадку слід вважати кожну не присипану землею рослину живою. Підрахунок густоти стояння рослин найкраще проводити на другий день після боронування, коли можливо досить точно виз­начити кількість неушкоджених рослин. Методика підрахунку гу­стоти така ж, як і у випадку до проведення боронування. Підра­хунок здійснюється на 5-6 ділянках по діагоналі поля.

Для повного уявлення про причини пошкодження чи знищен­ня рослин соняшнику були проведені спеціальні досліди, результа­ти яких наведені в таблиці 18.

Наведені дані свідчать про залежність швидкості руху агрега­ту і відсоток загибелі рослин соняшнику: чим більша швидкість, тим більше рослин гине. Найбільш оптимальною є швидкість агре­гату, яка не перевищує 3,5-4,0 км/год.

Застосування легких борін при боронуванні соняшнику не зав­жди забезпечує необхідні результати. На пухких ґрунтах легкі бо­рони, що мають короткі зубці, заглиблюються в ґрунт до рами і горнуть ґрунт, завдаючи великої шкоди посівам. Тому шкода від застосування середніх борін менша і вони забезпечують більш ви­соку якість при боронуванні.

Якщо після проведення кожної операції догляду за рослина­ми здійснювати підрахунки густоти стояння рослин, то в кінці ве­гетації можна отримати необхідну кількість рослин за рахунок коригування швидкості руху агрегату і його робочих органів. Післяс - ходове боронування слід розпочинати в 3 0-11 годин дня, коли тур­гор рослин зменшується і вони перестають бути ламкими.

В системі догляду за посівами важливе місце займає міжрядний обробіток ґрунту і пов’язані з ним суміщені і самостійні операції. Мета міжрядних обробок полягає в повному знищенні бур’янів, що проростають, та тих, які вже зійшли, утриманні верхнього шару ґрунту в достатньо вирівняному і оптимальному за щільністю стані при мінімальних пошкодженнях надземних і підземних частин рослин соняшнику. Інакше кажучи, міжрядні обробітки дають змогу підтри­мувати ґрунт поля в пухкому і чистому від бур’янів стані.

При проведенні догляду за соняшником поряд з обробітком міжрядь проводиться і обробіток захисних смуг (зон), а тому, коли затримуються всі строки щодо міжрядного обробітку, то можна здійснювати не обробіток міжрядь, а лише суцільний обробіток, якщо враховувати і присипання бур’яну в рядках.

Кількість обробітків посівів соняшника протяом вегетації за­лежить від стану забур’яненості поля та ущільненості ґрунту. Най­частіше обмежуються трьома обробітками. Глибина ходу робочих органів під час першого обробітку повинна бути в межах 10-12 см, інколи навіть 14 см.

Надалі при проведенні другого і третього обробітків глибину ходу робочих органів зменшують до 8-10 см.

Для міжрядного обробітку посівів використовують просапні універсальні культиватори КРН-4,2 та КРН-5,6 із робочими органа­ми різних типів: плоскоріжучими односторонніми лапами-бритва - ми, плоскоріжучими стрілчастими лапами, рихлячими долотами. Для розпушування ґрунту і знищення бур’янів в захисних смугах рядка культиватори обладнують додатковими робочими органами: рота­ційними голчастими дисками КРН-28, рядковими прополювальни­ми борінками з пружинними зубцями КЛТ-38 або КРН-38, загорта­чами для присипання бур’янів в міжряддях КЛТ-52 або КРН-52 (праві) і KJIT-53 або КРН-53 (ліві) під час третього обробітку міжрядь.

Перед початком роботи на спеціальних майданчиках установ­люють робочі органи культиватора і регулюють ширину захвату (прорізу), перекриття робочих смуг дії лап, рівномірність, глибину обробітку.

Для першого обробітку робоча секція культиватора складаєть­ся з стрілчастої лапи в центрі і двох односторонніх лап-бритв, які в процесі культивації своїми стояками захищають рослини соняш­нику в рядку від присипання землею і присипають борозенку, яка утворюється стрілчастою лапою.

Для знищення бур’янів і розпушування ґрунту в захисній зоні культиватор обладнують прополювальними борінками КЛТ-38 або КРН-38 чи ротаційними голчатими дисками КРН-28.

Культиватор, обладнаний такими робочими органами, добре роз­пушує ґрунт і знищує бур’яни. Разом з тим поверхня міжряддя має хвилястий вигляд. Для її вирівнювання в міжряддях пускають прополювальні борінки КРН-38, які зменшують грудкуватість ґрунту в міжряддях, хоча пряме призначення прополювальних борінок по­лягає в знищенні'бур’янів у захисних смугах, і тому борінки пуска­ють по рядку. Закріплювати прополювальні борінки потрібно в крон­штейнах секцій, по дві на кожному Т-гіодібному кронштейні. Тоді повздовжня середня лінія окремо взятої борінки збігатиметься не із серединою міжряддя, а з лінією самого рядка рослин, тобто борі­нки рухатимуться по рядках соняшника і знищуватимуть бур’яни в захисних зонах.

Якість культивації залежить від правильності встановлення робочих органів по ширині та від забезпечення заданої глибини обробітку.

Строк проведення другого міжрядного обробітку культивато­рами залежить від конкретних умов, але його проводять не пізніше 8-10 днів після першого. Для другого обробітку культиватор облад­нують стрілчастими лапами і лапами-бритвами, або стрілчастими лапами і ножами-підживлювачами, коли планується провести підживлення і воно не було проведене під час першого міжрядного обробітку. При другому обробітку також ведуть боротьбу з бур’я­нами в захисних смугах за допомогою прополювальних борінок. Під час другої культивації міжрядь рослини соняшнику знаходяться вже в досить розвиненому стані і шкода від роботи борінок незнач­на. В результаті дії прополювальних борінок рослини стають більш вирівняними за розвитком, тому що прополювальні борінки зни­щують також і недорозвинені рослини соняшнику.

Використання голчастих дисків менш сприятливе, ніж пропо­лювальних борінок. Діапазон розвитку рослин, коли їх найменше знищують чи пошкоджують голчасті диски, значно менший, ніж для прополювальних борінок, і знаходиться в межах 10-20 см за висотою рослин, в той час як для прополювальних борінок цей діа­пазон знаходиться в межах 30-35 см. Крім того, голчасті диски за межами вказаного діапазону в першу чергу знищують найбільш розвинені рослини, а також нерівномірно діють, коли голки диска точно збігаються з рядком.

Для повного знищення бур’янів в захисних смугах під час тре­тього обробітку їх присипають ґрунтом загортачами як полицево - го, так і дискового типу. Присипання здійснюють тоді, коли висота бур’янів не перевищує 10-12 см. Проведення цієї операції дозволяє знищити до 90% бур’янів.

З метою кращого збереження рослин соняшнику обробіток ґрун­ту міжрядь здійснюють тоді, коли висота рослин соняшнику досягне 35 см. Рослини майже не пошкоджуються і тоді, коли висота їх становить 50-60 см. Найбільше зрідження рослин соняшнику відбу­вається тоді, коли швидкість агрегату становить 8 км/год., а висота рослин - 30 см. В середньому при таких умовах гине до 3,5% рос­лин. Найменше - близько 1% рослин - гине при швидкості агрегату 4 км/год. і при висоті рослин 40-50 см. У процесі присипання і третього обробітку міжрядь знищуються тільки ті рослини, висота яких не перевищує 25 см. Таким чином, при присипанні бур’янів в рядках виконуються дві операції: знищуються бур’яни і відбуваєть­ся вирівнювання рослин за ступенем розвитку.

Загортачі полицевого типу встановлюються замість лап-бритв таким чином, щоб під час роботи агрегату вони рухалися з обох боків рядка. Найефективніший процес загортання відбувається, коли загортачі працюють під кутом в 30° до напрямку руху агрегату.

Під час міжрядного обробітку проводиться контроль за якістю роботи - глибиною культивації і ефективністю зрізування бур’янів.

Глибину культивації перевіряють декілька разів через 20-30 м проходу культиватора в декількох місцях по довжині гонів і ши­рині захвату агрегату за допомогою металевої лінійки, заглиблюю­чи її до твердого дна міжряддя.

Відхилення від заданої глибини не повинно перевищувати +1см при використанні лап-бритв і не більше ±2 см - при використанні стрілчастих лап.

На підставі досліджень П. Г. Семихненко [106] прийшов до вис­новку, що проведення міжрядних обробітків посівів соняшнику на велику глибину - 10-14 см - не завжди забезпечує очікуваний ефект.

Установлено, що перший обробіток міжрядь слід проводити на глибину 10-12 см, а два наступних - на глибину 6-8 см. При цьому, чим менша глибина борозен, тим буде краще зберігатися волога в ґрунті.

При проведенні міжрядних обробітків підрізування кореневої системи не допускається.

Накопичені експериментальні дані свідчать, що в окремих ви­падках соняшник можна вирощувати без міжрядних обробітків, забезпечуючи знищення бур’янів за допомогою гербіцидів.

Культивація міжрядь соняшнику на чорноземах повинна про­водитись лише з метою знищення бур’янів. На полях чистих, не засмічених бур’янами, можна обмежитися лише однією культива­цією або навіть не проводити її.

Скорочення розпушень міжрядь має значення не лише з еко­номічної точки зору, а і як агротехнічний та організаційний захід: зменшується небезпека механічного пошкодження рослин соняш­нику ґрунтообробними знаряддями, соняшник можна висівати на ерозійно небезпечних полях, схилах. У майбутньому, коли культу­ра землеробства досягне високого рівня, створяться реальні можли­вості для максимального скорочення кількості культивацій при умові застосування гербіцидів, а потім - і без їх застосування.

Слід вважати, що досить важливим заходом по догляду за рослинами соняшнику є запилення рослин бджолами. Для прове­дення ефективного запилення достатньо вивозити пасіку з розра­хунку 1-1,5 вулика на 1 гектар посіву. Завдяки такому заходу вро­жайність соняшника може збільшуватись на 30-50%. При цьому слід мати на увазі, що поля, оброблені гербіцидом, бджоли відвіду­ють досить неохоче, і навіть тоді, коли поле, зайняте іншою куль­турою і оброблене гербіцидом, знаходиться поруч. Це слід врахову­вати при розміщенні соняшнику у сівозміні.

Сучасні агротехнічні розробки, рівень агротехнічного забезпе­чення, правильна організація праці та чітке виконання наукових рекомендацій дозволяють вирощувати високі та сталі врожаї со­няшника в усіх зонах України, в тому числі і на Поліссі.