РОСЛИННИЦТВО

Кукурудза

Значення. Кукурудза є однією із основних культур сучасного світового землеробства. Це культура одна з найбільш високопродуктивних, різнобічного універсального використання. Її вирощують для продовольчих, кормових і технічних потреб. В нашій країні кукурудза, в першу чергу, є основною кормовою культурою. На продовольчі цілі і технічну переробку використовують лише 35-40% зерна кукурудзи, а дві третини - на корм.

цьому, воно є добрим концентрованим кормом для всіх сільськогосподарських тварин. Зерно має високу кормову поживність. В одному кілограмі зерна міститься 1,34 корм. од і 78 г перетравного протеїну. Борошно із зерна і висівки є важливим компонентом комбікормів.

Ще більше кормове значення кукурудза має як силосна культура. Силос із стебел, листя і качанів кукурудзи, зібраної в молочно-восковій стиглості зерна, - високопоживний корм для великої рогатої худоби. В 100 кг такого силосу міститься 18-22 корм. од. і 1,3 кг перетравного протеїну. Для силосування використовують також сухі стебла в суміші з подрібненими кормовими кавунами, гарбузами, буряковою гичкою та ін. В останні роки широко використовують на силос і зелений корм сумісні і ущільнені посіви кукурудзи з бобовими культурами (соєю, бобами, люпином та ін.). Поживність такого корму поліпшується за рахунок збагачення його перетравним протеїном.

Подрібнені сухі стебла кукурудзи, здобрені кормовою мелясою і сіллю, використовують як цінний грубий корм. Розмелені стрижні качанів використовують як домішку до комбікормів.

Кукурудзу, зібрану до викидання волотей, використовують на зелений корм. 100 кг зеленого корму відповідає 16 кормовим одиницям.

За поживністю корму з 1 га посіву при середній урожайності кукурудза забезпечує вихід до 6 тис. кормових одиниць і до 300 кг перетравного протеїну, що значно перевищує кормову цінність інших зернових культур. В той же час вона поступається іншим культурам за кількістю перетравного протеїну. При нормі 100-110 г перетравного протеїну на кормову одиницю, в кукурудзяному силосі міститься тільки 60-65 г, а в зерні - 75-78 г. Разом з тим, протеїн кормів із кукурудзи збіднений на такі важливі незамінні амінокислоти, як лізин, метіонін і триптофан. Для збалансування раціону протеїном, необхідно корми із кукурудзи збагачувати бобовими культурами, в яких на 1 корм. од. припадає 130-250 г перетравного протеїну з достатньою кількістю незамінних амінокислот.

Цінна кукурудза і як продовольча культура. Із зерна виготовляють пластівці, повітряну кукурудзу, декілька видів круп. Борошно із кукурудзи використовують для виготовлення бісквітів, печива, запіканок, паштетів та ін. Кукурудзяне борошно, внаслідок недостатньої кількості клейковини, для хлібопечення в чистому вигляді не придатне.

Зерно кукурудзи використовують як сировину для переробної промисловості. Із нього виробляють крохмаль, патоку, пиво, спирт, сироп, гліцерин, органічні кислоти та ін. Зародки, в яких міститься близько 30% жиру, переробляються на цінну харчову олію. Із стебел і стрижнів початків виготовляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт, штучну смолу, лінолеум, клей, пластмасу та ін. Підраховано, що із кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів.

Як просапна культура кукурудза є добрим попередником в сівозміні, сприяє очищенню полів від бур’янів, майже не має спільних з іншими зерновими культурами шкідників і хвороб. При збиранні на зерно вона є одним з кращих попередників ярих зернових культур, а при збиранні на силос - озимої пшениці. При вирощуванні на зелений корм - добра парозаймаюча культура. Кукурудза широко використовується в післяукісних і післяжнивних посівах.

Походження та поширення. Кукурудза походить із Центральної і Південної Америки (Мексика, Перу, Болівія). Тут її вирощували за 5 тис. років до н. е. В кінці XV ст. вона потрапила в Китай, Індію, Африку та інші країни. В Україні кукурудзу вирощують з кінця XVII ст.

У світовому землеробстві кукурудза займає близько 130 млн. га. Близько 50 млн. га її зосереджено в країнах Американського континенту. В США кукурудза вирощується на площі більш 30 млн. га, в Бразилії - до 12 млн. га, Індії - до 6 млн. га, Румунії - 3 млн. га. В Україні кукурудзу вирощують на площі 4,7-5,9 млн. га, в тому числі на зерно - 1,2 млн. га, на силос і зелений корм - 3,5-4,6 млн. га. За останні роки площі посіву на силос і зелений корм скоротились. Так, в 2002 р. кукурудза на силос і зелений корм вирощувалась на площі 1,5 млн. га. Основні посіви кукурудзи на зерно в нашій країні зосереджені в Степу і Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах.

Кукурудза є найбільш урожайною зерновою культурою. За середньою врожайністю зерна (34,4 ц/га в 1986-1990 рр.) вона лише поступається пшениці (40,2 ц/га) і рису (47,4 ц/га). В 2002 році урожайність зерна склала 35,2 ц/га.

Високі врожаї зерна кукурудзи одержують господарства, які вирощують її за інтенсивною технологією (60-65 ц/га). Кукурудза спроможна сформувати урожай силосної маси 500-700 ц/га.

Біологічні особливості. Кукурудза, як і всі хліба другої групи, є теплолюбною рослиною. Насіння проростає при температурі 8-100С, а сходи з’являються при температурі 10-120С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає повільно, сходи бувають зрідженими внаслідок ураження набубнявілого насіння хворобами і втратою схожості. Заморозки до мінус 2-30С сходи кукурудзи витримують задовільно. Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж осінні (мінус 2-30С). Оптимальна середньодобова температура для росту і розвитку рослин в другу половину вегетації - 23-250С. При температурі нижче 150С ріст рослин затримується, а при зниженні її до біологічного мінімуму (100С) припиняється. Максимальна температура, при якій припиняється ріст, 45-470С. Якщо в період викидання волотей температура перевищує 30-350С, порушується нормальний процес цвітіння і запліднення рослин, внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-20000С, середньостиглих - 2300-26000С, пізньостиглих -3000-32000С.

Кукурудза економніше, ніж хліба першої групи, використовує вологу, вона достатньо посухостійка і поступається в цьому відношенні тільки сорго і просу. Транспіраційний коефіцієнт її в середньому 246 (174-406). На початку

-5

вегетації кукурудза витрачає в середньому за добу 30-40 м /га води. З появою волоті і до початку молочної стиглості потреби у воді різко зростають.

-5

Середньодобова витрата води в цей період досягає до 80-100 м /га, тобто використовується близько 70% вологи від загальної потреби за вегетацію. Повітряна і ґрунтова посуха в цей період на протязі 2-3 днів знижує урожайність на 20%, а на протязі 6-7 днів - до 50%. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75-80% НВ. Разом з тим кукурудза не переносить перезволоження і на ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод погано росте і розвивається.

Кукурудза - світлолюбна рослина короткого дня. Вона швидше зацвітає і закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8-10 год. Вегетація подовжується при тривалості дня 12-14 год. Кукурудза вимагає інтенсивного освітлення у всі фази росту і особливо в першій половині вегетації. При інтенсивному освітленні утворюється оптимальна листкова поверхня та нагромаджується достатня кількість органічних речовин. Затінення посівів, яке виникає внаслідок їх загущення і забур'янення, зменшує поглинання рослинами азоту, фосфору і калію і особливо магнію, в результаті чого уповільнюється формування органів плодоношення.

На відміну від багатьох культур кукурудза не дуже вимоглива до родючості ґрунту. Високі врожаї зерна і зеленої маси вона здатна давати на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще кукурудза росте і розвивається на аерованих ґрунтах з глибоким гумусовим шаром, які добре утримують вологу, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або слабокислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5-7). Кращими ґрунтами для неї є чорноземи, каштанові, темно-сірі, а також ґрунти річкових заплав. При достатньому удобренні і вапнуванні кукурудза добре росте на дерново-підзолистих, легких супіщаних ґрунтах і на осушених торфових, якщо ґрунтові води знаходяться не дуже близько від поверхні. Кислі ґрунти, важкі запливаючі і засолені для кукурудзи малопридатні без попередньої меліорації.

На формування 10 ц зерна і відповідну кількість листостеблової маси виноситься з ґрунту 24-30 кг азоту, 10-12 кг фосфору та 25-30 кг калію. Найвищу чутливість до азоту кукурудза проявляє в період цвітіння-утворення зерна. При недостатній кількості азоту в цей період послаблюється ріст рослин і листкової поверхні, порушуються процеси формування генеративних органів. До фосфору кукурудза особливо вибаглива на початку вегетації. При його нестачі затримується ріст рослин, листя набувають фіолетового відтінку, качани деформуються. Дефіцит калію негативно позначається на пересуванні вуглеводів, синтетичній діяльності листя, формуванні кореневої системи.

Протягом вегетаційного періоду кукурудза проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід в трубку (11-13 листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, молочно-воскової, воскової і повної стиглості.

Після сходів і до утворення першого надземного стеблового вузла кукурудза росте дуже повільно. Цей період продовжується 25-30 днів і посіви пригнічуються бур’янами. Після утворення 7-8 листків темпи росту поступово збільшуються, досягаючи максимуму (12-15 см за добу) в період викидання волотей. З початком цвітіння волотей приріст рослин в висоту уповільнюється, а згодом - припиняється.

Кукурудза - однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина, запилюється вітром (рис. 9). Жіночі суцвіття зацвітають на 4-5 днів пізніше волотей. В посушливий період, внаслідок подовження цього періоду, качани запилюються не повністю і на них не утворюється насіння (череззерниця).

За тривалістю вегетаційного періоду гібриди і сорти кукурудзи поділяються на ранньостиглі (90-100 днів), середньоранні (105-115 днів), середньостиглі (115-120 днів), середньопізні (120-130 днів) та пізньостиглі (135-140 днів).

Сорти і гібриди. В Україні кукурудзу, в основному, вирощують з використанням не сортів, а гібридів першого покоління, які за урожайністю зерна і зеленої маси значно перевищують сорти. Це пов’язано з явищем гетерозису, яке проявляється у підвищеній життєздатності гібридних рослин у першому поколінні. За способом одержання розрізняють такі типи гібридів: сортолінійні, прості лінійні, подвійні міжлінійні, трилінійні, п 'ятилінійні.

На Україні найбільш поширені такі гібриди: ранньостиглі - Валентина (№ 410), Дніпровський 177СВ, Колективний 95М, Луч 170МВ, Планета 180, Радіус, Рая, Тетяна (№ 188), Харківський 199МВ та ін.; середньоранні - Авантаж, Галина, Колективний 225МВ, Харківський 290 та ін.; середньостиглі - Борисфен 301МВ, Закарпатський 381МВ, Краснодарський 321СВ, Молдавський 380МВ та ін.; середньопізні - Борисфен 433МВ, ДНОД 453СВ, Одеський 411С та ін.; пізньостиглі - Луч 630МВ, Машук АМВ, Перекоп СВ, Призма та ін.

Технологія вирощування. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи базується на використанні високоврожайних гібридів, високопродуктивних сучасних сільськогосподарських машин і знарядь, ефективних гербіцидів. Вона передбачає розміщення кукурудзи після кращих попередників, високоякісний обробіток ґрунту, внесення добрив на заплановану урожайність, інтегрований захист від хвороб, шкідників, бур’янів та ін.

Попередники. У всіх зонах кращими попередниками для кукурудзи є озимі зернові і зернобобові культури та картопля. В Степу рекомендується сіяти кукурудзу після озимої пшениці, яка вирощувалась по чорному пару або багаторічних травах. В умовах сприятливого зволоження попередником кукурудзи можуть бути поля, на яких вирощувались цукрові буряки. Маючи слабку реакцію на повторні посіви, кукурудзу можна вирощувати на одному полі декілька років (3-4) підряд при умові достатнього удобрення і високої культури землеробства. Не слід сіяти кукурудзу в Степу після суданської трави, соняшнику та цукрових буряків, які сильно висушують ґрунт.

Обробіток ґрунту. Розвиваючи потужну кореневу систему, кукурудза дуже реагує на глибину оранки. Основний обробіток ґрунту під кукурудзу після стерньових попередників включає лущення і зяблеву оранку. На полях, засмічених однорічними бур’янами проводять лущення лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, а на ущільнених і сухих ґрунтах - дисковою бороною на глибину 6-8 см. При наявності коренепаросткових бур’янів (осот, гірчак, березка) перед зяблевою оранкою поле двічі лущать. Перше лущення проводять дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге - на глибину 10-14 см при з’явленні розеток бур’янів лемішними лущильниками ПЛ-5-25, ППЛ-10-25. Після проростання бур’янів орють на зяб. Поля забур’янені кореневищними бур’янами (пирій) двічі лущать важкими дисковими боронами або лущильниками на глибину залягання кореневищ (10-12 см) і після проростання бур’янів проводять зяблеву оранку. На звичайних і південних чорноземах оранку проводять плугами з передплужниками ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 на глибину 27-30 см; на дерново-підзолистих ґрунтах на 20-22 см з поглибленням орного шару до 35-40 см.

При розміщенні кукурудзи після кукурудзи краще зяблеву оранку проводити двоярусними плугами, які при глибині оранки 27-32 см заорюють післяжнивні рештки без їх подрібнення дисковими лущильниками. Поля після картоплі і цукрових буряків орють без попереднього лущення.

На схилах крутизною більш 30 проводять щілювання ґрунту щілерізами ЩН-2-140, ЩП-3-70 на глибину 40-50 см. Щілювання поліпшує

вологопроникність ґрунту і зменшує руйнівний стік води. В боротьбі з вітровою ерозією ґрунтів проводять плоскорізний обробіток, який включає лущення стерні голчастими боронами (БИГ-3) на 5-6 см, обробіток плоскорізами (КПС-3,8, КПП-2,2) на глибину 12-14 см та глибоке розпушування плоскорізами (ПГ-3,5, КПГ-250, КПГ-2-150) на глибину 25­27 см.

Для знищення осоту перед лемішним лущенням проводять обприскування поля розчином гербіциду 2,4Д амінна сіль (0,4-0,6 кг/га). Проти пирію і інших кореневищних бур’янів вносять раундап (6-8 кг/га).

Весняний обробіток розпочинають з настанням фізичної стиглості ґрунту. Проводять закриття вологи зубовими боронами БЗТС-1,0 та вирівнювання поверхні поля вирівнювачами планувальниками ВПН-5,6, ВП-8 або волокушами ВВ-2,5 під кутом до напрямку оранки. До початку сівби проводять дві культивації: першу на глибину 10-12 см, передпосівну - на глибину загортання насіння культиваторами УСМК-5,4, КПС-4. На важких ґрунтах застосовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-3, РВК-3,6.

Проти однорічних злакових і двосім’ядольних бур’янів під час весняної підготовки ґрунту застосовують гербіциди ґрунтової дії. Це, зокрема, ерадикан (4,5-8 л/га), примекстра (4-5 кг/га), трофосупер (2,5-3,4 л/га), харнес (1,5-3 кг/га). Вносять їх обприскувачами ОШП-1, ОПШ-15 та ін. і через 15-20 хв. загортають дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 на глибину 10-12 см.

Удобрення. Під кукурудзу, як просапну культуру, вносять органічні і мінеральні добрива. При вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією дози добрив розраховують балансовим методом на запланований урожай. При цьому слід враховувати, що з однією тонною гною в ґрунт вноситься 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору і 6 кг калію. Гній і компости вносять під зяблеву оранку із розрахунку 20-25 т/га на чорноземах і каштанових ґрунтах Степу, 30-40 т/га на чорноземах Лісостепу, 40-50 т/га на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся та сірих лісових ґрунтах північно-західних районів Лісостепу.

Ефективність мінеральних добрив залежить від ґрунтово-кліматичних умов та попередників. За узагальненими даними науково-дослідних установ середні норми мінеральних добрив для одержання врожаю зерна 50-80 ц/га на фоні гною становлять: на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся - ^0Р100К120, чорноземах глибоких правобережного Лісостепу - К90Р80К80, чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових ґрунтах правобережного Лісостепу - К90Р90К90, чорноземах опідзолених, сірих лісових ґрунтах лівобережного Лісостепу - К70Р70К70, чорноземах звичайних Степу - К60Р60Кб0, чорноземах південних - К60Р60К30.

В умовах недостатнього зволоження повне мінеральне добриво вносять під зяблеву оранку, а в районах достатнього зволоження (північний Лісостеп, Полісся), на ґрунтах легкого механічного складу фосфорні і калійні добрива рекомендується вносити під зяблеву оранку, азотні - навесні під культивацію. У рядки, при сівбі кукурудзи, вносять фосфор в формі гранульованого суперфосфату (Р10-15). Підживлення кукурудзи проводять при потребі азотними добривами в фазі 5-6 листків, а на Поліссі - повним мінеральним добривом в дозах ^Р30К30.

Під кукурудзу застосовують тверді, прості, складні і рідкі добрива. Разом з рідкими добривами можна вносити гербіциди і мікроелементи. Широко використовують також безводний аміак (83,3% азоту) і аміачну воду. Для зменшення втрат безводний аміак слід вносити за 6-7 днів до сівби кукурудзи в вологий шар ґрунту на глибину до 10 см.

Важливе значення для кукурудзи мають мікроелементи. Використовують такі мікродобрива: бормагнієві (30-35 кг/га), сульфат цинку (0,7-0,9 кг/га), марганізований суперфосфат (2-3 ц/га), молібденізований суперфосфат (2-3 ц/га), піритний недогарок (3-5 ц/га). На чорноземах ефективні марганцеві добрива, на дерново-підзолистих - борні, на болотистих і торфових ґрунтах - мідні. Кислі ґрунти обов’язково вапнують.

Сівба. Насіння кукурудзи до сівби готують на спеціалізованих заводах, де його висушують до вологості 13-14%, калібрують на фракції, протруюють, інкрустують і затарюють в мішки. Протруюють насіння на машинах Мобітокс, ПС-10, ПСШ-3 вітаваксом (2 кг/т), тигамом (2 кг/т) та ін. Для інкрустації використовують такі плівкоутворювачі: поліхлорвініловий спирт (ПВС-0,5 кг/га) та NаKМ4 (0,5 кг/т). Насіння повинно мати схожість на нижче 87%, чистоту не менше 98%.

Сіють кукурудзу на зерно і силос, коли ґрунт прогріється на глибині 10 см до 10-120С, а холодостійкі гібриди - до 7-90С сівалками СПЧ-6М, СУПН - 8. При сівбі кукурудзи в непрогрітий ґрунт насіння довго не проростає і легко загниває.

Важливою умовою підвищення продуктивності кукурудзи є формування густоти посіву залежно від ґрунтово-кліматичних умов. Відповідно рекомендацій науково-дослідних установ висока продуктивність посівів кукурудзи забезпечується при наступній густоті середньостиглих гібридів: у південних посушливих районах Степу 25-30 тис. рослин на 1 га, у центральних більш вологих степових районах 35-40 тис., в північних 40-45 тис., у Лісостепу та Поліссі 55-60 тис., при зрошенні 70-75 тис. рослин на 1 га. Густоту скоростиглих гібридів збільшують на 20-25%, а високорослих пізньостиглих - зменшують на 15-20% порівняно із середньостиглими. Кукурудзу на силос вирощують з більшою густотою, ніж на зерно, на 15-20%.

При механізованому формуванні густоти, норму висіву підвищують: в Степу на 30%, у Лісостепу на 30-40%, на Поліссі на 40-50%. Норму висіву визначають за формулою:

„ KpA -100

H =-------------- ,

П - Г

де Н - норма висіву, кг/га, Кр - кількість рослин перед збиранням, тис. на 1 га, П - польова схожість насіння, %, Г - загибель рослин під час вегетації, %, А - маса 1000 насінин, кг.

Наприклад, для одержання 60 тис. рослин на 1 га при польовій схожості

насіння 85%, загибелі сходів 10% і масі 1000 насінин 300 г необхідно висіяти

тт 60 -100 - 0,3 /

H =------------ — = 24 кг/га.

85 -10

Сіють кукурудзу пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см. На зелений корм вирощують кукурудзу при звичайному рядовому (15 см) або широкорядному способі.

Глибина загортання насіння залежить від механічного складу і зволоженості ґрунту. Середня глибина загортання 6-8 см. На легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару глибину загортання збільшують до 8-10 см, на важких ґрунтах і при сівбі в недостатньо прогрітий ґрунт глибину зменшують до 6-7 і навіть до 4-6 см.

Догляд за посівами. Після сівби поле боронують легкими боронами ЗБП-0,6, ЗОР-0,7 або коткують кільчасто-шпоровими котками при пересиханні ґрунту.

Посіви кукурудзи необхідно постійно підтримувати в розпушеному і чистому від бур’янів стані. Бур’яни знищують досходовими і післясходовими боронуваннями і міжрядними культиваціями. Сходи бур’янів до з’явлення сходів кукурудзи (за 4-5 днів) знищують легкими або середніми боронами. При цьому знищується до 85% бур’янів в фазі білої ниточки. Післясходове боронування проводять у фазі 4-5 листків на рослинах кукурудзи легкими або середніми боронами в денні години, коли спадає тургор і рослини менше пошкоджуються. Подальший догляд за посівами проводять за допомогою міжрядних культивацій. Перший міжрядний обробіток проводять в фазі 6­7 листків, другий - через 12-15 днів, третій - при висоті рослин 50-60 см. Міжряддя і захисні зони рядків розпушують культиваторами КРН-4,2, КРН- 5,6А, обладнаними полільними та ротаційними борінками, а для присипання бур’янів у рядках - лапами відвальниками. Глибина розпушувань стрілчастими і однобічними плоскорізними лапами 4-6 см, лапами відвальниками - 6-8 см.

Застосування високоефективних гербіцидів дає можливість зменшити або виключити взагалі міжрядні культивації. Якщо гербіциди внесені навесні (ерадикан, примекстра, харнес) будуть недостатньо ефективними, посіви кукурудзи, забур’янені однорічними злаковими бур’янами, у фазі 3-5 листків обробляють, наприклад, гербіцидом мілагро (1-1,25 кг/га). При забур’яненні двосім’ядольними бур’янами посіви кукурудзи у фазі 3-5 листків обприскують амінною сіллю 2,4Д (0,7-1,2 кг/га) або базаграном (2-4 кг/га).

Збирання. Кукурудзу на зерно збирають у качанах без їх обмолочування і з обмолочуванням. Починають збирання на початку повної стиглості зерна при його вологості 35-37% кукурудзозбиральними комбайнами КСКУ-6А, КСКУ-6, ККП-3, ККП-2, "Херсонець"-7В, "Херсонець-200" з наступною очисткою качанів на стаціонарі (ПП-10). Для збирання з обмолочуванням качанів використовують зернозбиральні комбайни СК-5, "Нива" з пристосуванням ППК-4 або комбайн "Дон-1500" з пристосуванням КМД-6. Зібране зерно висушують на зерноочисних агрегатах ЗАВ-25, ЗАВ-40, КЗС-50 або на площадках активного вентилювання до вологості 15-16%, сортують і використовують за призначенням.

Кукурудзу на силос збирають в фазі молочно-воскової стиглості силосозбиральними комбайнами КСК-100, Е-200, КС-2,6, КС-1,8 та ін. Подрібнену масу силосують, інтенсивно утрамбовують в траншеях.

Вирощування кукурудзи при зрошенні. В умовах зрошення кукурудза в зоні Степу спроможна сформувати урожай зерна 80-100 ц/га. При зрошенні ефективна глибока оранка (30-32 см), навесні чизелювання на глибину 18-20 см з одночасним коткуванням. Один раз за два роки проводять експлуатаційне вирівнювання планувальниками П-6, ПА-3, Д-179 у два сліди. Органічні добрива в дозі 40-60 т/га та дві третини мінеральних добрив, із загальної норми ^0-120Р90-100К30-60, вносять під основний обробіток. Восени по оранці

-5

здійснюють вологозарядковий полив поливною нормою 800-1000 м /га.

Сіють в оптимальні строки, пунктирним широкорядним способом (70 см), з забезпеченням густоти рослин - 60-70 тис./га. Бур’яни в посівах знищують гербіцидами або за допомогою боронувань і міжрядних культивацій. У Степу проводять 4-5 поливів поливною нормою 700-800 м /га. Перший полив проводять в фазу 13-14 листків, другий - під час викидання волотей, третій - в період формування зерна, четвертий - в фазі молочної стиглості. В посушливі роки поливи починають з фази 9-10 листків і проводять протягом 1,5-2 місяців (липень-серпень), підтримуючи вологість ґрунту на рівні 70-75% НВ. Після кожного поливу підсохлий ґрунт в міжряддях обов’язково розпушують.