Кенаф
Значення. Кенаф - цінна лубоволокниста рослина. В стеблах міститься до 24% міцного, м'якого і гігроскопічного волокна. Волокно використовують для виготовлення брезенту, мішковини, тарних, килимових і мебельних тканин, шпагату, канатів та інших виробів. В насінні міститься 18-20% технічної олії, яка застосовується в шкіряній, лакофарбовій і миловарній галузях промисловості. Макуха використовується на корм тваринам. Костриця кенафу - сировина для виготовлення будівельних плит і паперу.
Батьківщиною кенафу є Південна Америка. Вирощують цю культуру в багатьох країнах, зокрема в Китаї, Індії, Індонезії, Судані, Бразилії та ін. В Росії кенаф в культурі відомий з середини ХІХ ст.. В Україні кенаф не вирощується.
|
|
Рис. 52. Кенаф (загальний вигляд рослини).
Біологічні особливості. Кенаф (Hibiscus cannabinus L.) - однорічна трав’яниста рослина родини мальвові - Malvaceae (рис.52). Це теплолюбна рослина. Насіння починає проростати при температурі 13-15оС. Дружні сходи з'являються при 20-22оС. Він не витримує заморозків до мінус 1-1,5оС як на початку, так і в кінці вегетації. Найбільш сприятливою для росту і розвитку рослин кенафу є температура 23-25оС.
Кенаф - вологолюбна культура. Оптимальна вологість ґрунту, при якій кенаф добре росте і розвивається, - 80% НВ. Тому його вирощують в районах з достатньою кількістю опадів, або тільки при зрошенні.
По відношенню до світла кенаф є світлолюбна рослина короткого дня. Тому в надмірно загущених посівах розвиваються низькорослі і слабкі рослини.
Кенаф вимагає родючих ґрунтів. Кращими ґрунтами є сіроземи, лучні та лучно-болотні. Непридатними для його є засолені і заболочені ґрунти.
Вегетаційний період кенафу триває 120-160 днів.
Особливості технології вирощування. Кращими попередниками для кенафу є озимі зернові, кукурудза та зернобобові культури. Обробіток ґрунту складається з лущення, зяблевої оранки плугами з передплужниками на глибину 28-30 см, ранньовесняного боронування, однієї або двох культивацій з одночасним боронуванням. Перед сівбою поле вирівнюють і боронують.
Кенаф дуже вимогливий до поживних речовин. При урожайності 100 ц/га стебел виносить з ґрунту 120-150 кг азоту, 60-80 кг фосфору і 120-150 кг калію. Кенаф добре реагує на внесення органічних добрив (15-20 т/га). Мінеральні добрива вносять в таких орієнтовних дозах: азоту 180-200 кг/га, фосфору 150-170, калію 90-100 кг/га. Ці дози добрив розраховані на одержання 180-200 ц/га стебел. Органічні добрива і 50% фосфорних і калійних добрив вносять під зяблеву оранку. Азотні і половину розрахованих доз фосфорно - калійних добрив використовують при сівбі і в підживлення: перше - через 15-25 днів після з'явлення сходів, друге - в фазі бутонізації. Під час сівби в рядки вносять фосфорні добрива.
Перед сівбою насіння протруюють ТМТД (2 кг/т). Сіють кенаф при прогріванні ґрунту до 13-15оС. Кращий спосіб сівби при вирощуванні кенафу на зеленець - стрічковий (60х15 або 48х12), а на насіння - широкорядний з міжряддями 60-70 см. Норма висіву на зеленець 35-40 кг/га, а на насіння - 15-20 кг/га. Насіння кенафу загортають на глибину 3-5 см.
Догляд за посівами кенафу починають з до сходового боронування для руйнування кірки і боротьби з бур’янами. При з'явленні сходів проводять перший міжрядний обробіток і прорідження рослин на насіннєвих посівах, залишаючи 150-180 тис на 1 га. Посіви кенафу на зеленець протягом вегетації поливають (2-4 поливи до цвітіння і 1 -2 поливи в період цвітіння). Поливна норма 800-1000 м води на 1 га. На насіннєвих посівах проводять три поливи. Після кожного поливу міжряддя при підсиханні ґрунту розпушують. Міжрядні обробітки закінчують при змиканні рослин в рядках.
Починають збирати кенаф на зеленець при зацвітанні не менше 50% рослин. Стебла кенафу скошують жаткою ЖК-2,1 і обробляють на лубовіддільнику ЛС. Зелений луб розстеляють на стерні для просушування. Після цього луб сортують, зв’язують в тюки і здають на заготівельні пункти. Кенаф на насіння збирають жатками ЖК-2,1 при побурінні 4-5 нижніх коробочок. Скошені стебла в’яжуть в снопи. Після просушування стебла обмолочують. Обмолочене насіння сушать, сортують і зберігають при вологості не вище 12%, а стебла переробляють на волокно.
