ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Напрями розвитку малого бізнесу

Мета вивчення теми — надати студентам можливість ознайомитися з проблемами розвитку підприємництва та напрямками підвищення його ефективності в сучасних умовах.

Рівень економічної і соціальної ефективності підприємницької діяльності залежить від численних факторів, що її визначають. Тому необхідно з’ясувати сутність впливу цих факторів, а також резервів екстенсивного та інтенсивного розвитку суб’єктів підприємництва (рис. 9.1).

Варто пам’ятати, що можливість забезпечення достатньо високими темпами постійного зростання економічної ефективності підприємництва дає тільки перехід до переважно інтенсивного типу розвитку підприємництва. Відмінність між поняттями «інтенсифікація» та «ефективність» полягає в тому, що перше з них є причиною, а друге — наслідком.

Визначаючи шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності, доцільно розглядати різні господарські завдання на альтернативній основі. Оптимальний варіант можна визначити, розрахувавши Відносну (порівняльну) ефективність. Вона характеризує економічні переваги одного варіанта порівняно з іншим (або іншими). Такі розрахунки, як правило, мають виконуватися на стадіях прогнозування, планування, проектування можливих альтернатив реалізації окремих заходів, розв’язання економічних проблем тощо.

Відносна ефективність від запровадження заходів може вимірюватися як співвідношення вартісної оцінки усіх «виходів» підприємства (прибутки, збитки) та вартісної оцінки усіх «входів» до підприємства (витрачені ресурси тощо). Згідно з одним із загальних економічних принципів таке співвідношення має бути більшим за одиницю. Але з погляду економічної науки хибною є вимога максимізації «виходів» за мінімальних «входів». Одна з цих величин завжди має розглядатися як даність. Отже, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, потрібно враховувати два аспекти зазначеного економічного принципу:

Максимальний принцип — відповідно до якого необхідно намагатися максимізувати «виходи» за наявних заданих «входів»;

Мінімальний принцип — відповідно до якого потрібно намагатися отримати задані «виходи» за мінімальних обмежених «входів».

Рис. 9.1. Класифікація факторів і резервів екстенсивного
та інтенсивного розвитку виробництва

Для практичного розв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває визначення Основних шляхів її зростання. У темі розглядаються ті з них, що мають важливе практичне значення в сучасних умовах: вибір ефективних форм і методів підприємницької діяльності; активізація і підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності; підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства; оптимізація поточних витрат і розмірів підприємства.

Розв’язання завдань підвищення ефективності підприємництва в інтеграційних структурах бізнесу (асоціаціях, корпораціях, концернах тощо) великою мірою залежить від якості управління та рівня господарювання. Саме для таких організаційних утворень потрібно вибирати адекватні методи й форми активізації і вдосконалення підприємництва. Одним із можливих підходів є варіант, поданий на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Варіант можливих ефективних методів
і форм подальшого розвитку підприємництва

Підвищення ефективності підприємницької діяльності в сучасних умовах трансформації економіки пов’язане з проблемами вдосконалення та активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в усіх ланках народного господарства.

З огляду на сказане важливого значення під час вивчення теми набуває розуміння сутності і засвоєння напрямків здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, а також з’ясу­вання їхнього впливу на ефективність підприємництва. Окрім того, заслуговує на увагу вивчення зарубіжного досвіду інноваційної діяльності фірм і компаній.

Ефективність діяльності підприємства істотно визначається рівнем і масштабами інвестиційної діяльності. Активна інвестиційна діяльність завжди є важливою ознакою динамічного розвитку підприємства і позитивно впливає на зростання його соціально-економічної ефективності. Підвищення інвестиційної активності в сучасних умовах має стати ключовою проблемою інвестиційної політики фірми.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестиційного проекту, який виступає об’єктом реального інвестування, наміченим до реалізації у формах придбання, реконструкції, розширення, нового будівництва тощо, які обґрунтовано бізнес-планом.

У загальному вигляді інвестиційний проект можна розглядати як документ або певний процес. Зазвичай реалізація реальних інвестиційних проектів здійснюється в такій послідовності:

ü мотивація інвестиційної діяльності;

ü прогнозування і програмування інвестицій;

ü обґрунтування необхідності інвестицій;

ü страхування інвестицій;

ü планування інвестицій;

ü фінансування інвестицій;

ü проектування та ціноутворення;

ü забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

ü освоєння інвестицій;

ü підготовка до виробництва;

ü попередня здача — приймання об’єкта в експлуатацію;

ü завершальна здача об’єкта в експлуатацію.

Раціональне управління інвестиційним процесом на всіх стадіях відтворювального процесу є складовою інвестиційної політики підприємства.

Вивчаючи тему, важливо з’ясувати питання, що стосуються правового статусу підприємства — суб’єкта інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання власних і позичкових коштів в об’єкти інвестування. Для цього варто звернутися до законодавчих актів щодо правового регулювання інвестиційної діяльності, а саме: «Про інвестиційну діяльність», «Про державну програму заохочення іноземних інвесторів в Україні», «Про цінні папери і фондову біржу» тощо.

Після ознайомлення з правовими основами та формами державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств можна переходити до розгляду й усвідомлення сутності, завдань і функцій сучасного інвестиційного менеджменту як процесу управління всіма аспектами інвестиційної діяльності.

Головна мета інвестиційного менеджменту зводиться до забезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку.

Пріоритетним завданням інвестиційного менеджменту потрібно вважати не максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, як це стверджують численні фахівці, а забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості. Відповідно до цього визначаються конкретні функції інвестиційного менеджменту, практична реалізація яких є надійною запорукою активної інвестиційної політики та ефективної інвестиційної діяльності будь-якої фірми:

ü дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон’юктури інвестиційного ринку;

ü розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності фірми;

ü розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів фірми;

ü пошук та оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів і вибір найбільш ефективних;

ü формування інвестиційного портфеля та його оцінювання за показниками прибутковості, ризику та ліквідності;

ü поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів;

ü організація моніторингу реалізації інвестиційних проектів;

ü підготовка рішень щодо своєчасного «виходу» з неефективних інвестиційних проектів.

Далі варто перейти до розгляду питань, пов’язаних із визначенням обсягу і джерел фінансування інвестицій. При цьому доцільно звернути увагу на такі блоки питань:

1) Чинники, що впливають на обсяг інвестицій підприємства;

2) Класифікація інвестицій за певними ознаками (табл. 9.1);

Таблиця 9.1

Класифікація інвестицій

3) Види та джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства (табл. 9.2);

Таблиця 9.2

Джерела формування інвестиційних ресурсів фірми

4) Методи фінансування інвестиційних програм і проектів (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Методи фінансування інвестиційних програм і проектів фірми

Зауважимо, що формування інвестиційних ресурсів з урахуванням чинників, різних джерел і методів фінансування інвестиційних програм належить до складових інвестиційної політики підприємства на будь-якому етапі його становлення й розвитку.

Наступним питанням розглядуваної теми є конкурентоспроможність продукції та шляхи її забезпечення. Вивчення проблемних питань необхідно розпочинати з виокремлення: по-перше, шляхів підвищення якості виробів, по-друге, шляхів забезпечення конкурентоспроможності товарів. Особлива увага має бути приділена розгляду параметрів та умов, що забезпечують конкурентоспроможність персоналу, продукції, підприємства в цілому тощо (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Параметри й умови, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства

Окремо варто спинитися на проблемі оптимізації поточних витрат і розмірів виробничих підприємств. Насамперед потрібно з’ясувати поняття «оптимальні поточні витрати», а також взаємозв’язок прибутку, витрат, виробництва та обсягу випуску продукції. Окрім того, доцільно засвоїти та опанувати графічний метод визначення оптимальних параметрів монономенклатурних підприємств.

Оптимізація поточних витрат і розмірів підприємств сприятимуть підвищенню ефективності підприємницької діяльності.