ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Малий бізнес в сучасній ринковій економіці

Як показує досвід розвинених країн, мале і середнє підприємництво грає вельми велику роль в економіці, його розвиток впливає на економічне зростання, на прискорення науково-технічного прогресу, на насичення ринку товарами необхідної якості, на створення нових додаткових робочих місць, тобто вирішує багато актуальних економічних, соціальних і інших проблем.

Ефективне функціонування сектору малого бізнесу неможливе без глибокого знання теорії і практики прийняття рішень у цій галузі ринкової економіки. Це, у свою чергу, потребує правильного розуміння та однозначного наукового тлумачення поширених і використовуваних у цій сфері термінів (категорій), а саме: Мале підприєм­ництво, Малий бізнес, Мале підприємство, Громадянин-підприємець.

Вітчизняна економічна думка досі не має загальноприйнятих підходів до чіткого категоріального визначення цих понять. Така ситуація характерна і для законодавчих та нормативних актів.

Мале підприємництво – це найменш бюджетомісткій сектор економіки, що становить основу дрібнотоварного виробництва. Воно впливає на темпи економічного зростання, структуру та якісну характеристику ВВП; забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, виживання населення під час економічної кризи; створює додаткові робочі місця.

Зауважимо, що сьогодні відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» Суб’єктами малого підприємництва є Фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності; юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Малий бізнес в більшості країн користується підтримкою держави. Так наприклад, в наший країні діє закон «Про державну підтримку малого підприємництва», який визначає заходи по стимулюванню розвитку малого підприємництва. Вищесказане підтверджує актуальність даної проблеми для економіки України.

Як виявляється з самого визначення, «Малий Бізнес» - це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законами, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях.

У найзагальнішому вигляді роль малого бізнесу визначається таким чином:

· малий бізнес повинен сприяти загальному підвищенню ефективності виробництва, забезпечуючи його гнучкість і будучи додатковим джерелом конкуренції;

· найбільш динамічні з дрібних фірм в процесі перетворення на середні і великі повинні сприяти економічному розвитку суспільства;

· малий бізнес повинен активно здійснювати інноваційну діяльність, упроваджуючи нову техніку і технологію, нові вироби і методи організації виробництва, реалізовуючи проекти з підвищеним ступенем риски;

· непрямим чином стимулюється підвищення ефективності виробництва крупних компаній, які використовують досвід дрібних фірм (зокрема, скасовуючи бюрократичні управлінські підрозділи, збільшуючи винагороду співробітникам за підвищення прибутковості), стимулюють конкуренцію між групами інноваторів в рамках однієї фірми;

· дрібними і середніми фірмами освоюються нові ринки, які крупні підприємства рахують недостатньо ємкими, і тим самим розширюється асортимент товарів;

· зростання числа малих фірм приведе до збільшення зайнятості, стимулюючи споживчий попит.

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» Малі підприємства класифікуються За показником чисельності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності: у промисловості і будівництві — до 200 осіб; у науці і науковому обслуговуванні — до 100 осіб; у галузях виробничої сфери — до 50 осіб; у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб; у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Не так давно було відмічено, що, починаючи з певного моменту, все більші і більші розміри підприємства означають підвищення середніх загальних витрат. Економісти визначили це як негативний ефект зростання масштабів виробництва або «ефект масштабу». Позитивний ефект масштабу досить детально вивчений. Негативна сторони «ефекту масштабу» викликана певними управлінськими труднощами, що виникають при спробі ефективно контролювати і координувати діяльність компанії, що перетворилася на великомасштабне виробництво. Ще Пітерс і Уотермен відзначали, що, за їх спостереженнями, організації з числом зайнятих більше 500 чоловік стають погано керованими, несприйнятливими до нововведень і не реагують на виникаючі проблеми. В результаті страждають ефективність і ростуть середні витрати виробництва.

Дані міркування логічно підводять до виводу про те, що позитивні і негативні ефекти масштабу є найважливішими чинниками, що визначають структуру економіки. Це потрібно враховувати економічними і державними структурами при формуванні концепції управління малим бізнесом. Проте це не говорить об переваги крупного або дрібного виробництва. Їх переваги реалізуються лише в тому випадку, якщо правильно вибрана сфера діяльності і створені умови для успішного функціонування.

Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних по масштабах виробництв - великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих - що складається під впливом багатьох чинників.

З одного боку, стійкою тенденцією науково-технічного прогресу є концентрація виробництва. Саме крупні фірми мають в своєму розпорядженні великі матеріальні, фінансові, трудові ресурси, кваліфікованих кадрів. Вони здатні вести великомасштабні науково-технічні розробки, які і визначають найважливіші технологічні зрушення.

З іншого боку, останнім часом виявилося небувале зростання дрібного і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не вимагається значних капіталів, великих об'ємів устаткування і кооперації безлічі працівників. Малі і середні підприємств особливо багато в наукоємних видах виробництва, а також в галузях, пов'язаних з виробництвом споживчих товарів.

Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається поряд їх переваг в порівнянні з крупним виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури; виробництво малими партіями, що невигідно крупним фірмам; виключення зайвих ланок управління і т. д. Малому виробництву сприяє диференціація і індивідуалізація попиту у сфері виробничого і особистого споживання.

У свою чергу розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище; створюються додаткові робочі місця; активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор. Розвиток малих підприємств веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищення експортного потенціалу, кращого використання місцевих сировинних ресурсів.

Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу використання праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але, перш за все для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.

Багато економістів відстоюють ідею про виняткову роль малого бізнесу в розгортанні НТР. Найбільш значну активність в області нововведень проявляють венчурні фірми. Вони успішно конкурують з великими, добиваючись швидших темпів впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Дрібні дослідницькі фірми активно проводять дослідження і розробки, проявляють більше бажання узяти на себе ризик, набагато ефективніше використовують дослідницькі фонди і устаткування, кваліфікованих кадрів, тим самим вносять вагомий внесок до інноваційного процесу, технологічного оновлення виробництва. Дрібні інноваційні фірми з їх мобільністю в умовах конкуренції нових товарів, коли ринковим чинником стають темпи оновлення асортименту продукції, що випускається, знайшли своє місце в системі господарства. Вони займаються початковими стадіями нововведень, залишаючи крупним фірмам капіталомісткі стадії промислового розгортання нових виробництв. Досягнення науково-технічного прогресу дозволяють їм швидко підключитися до наукоємних галузей, не маючи в своєму розпорядженні при цьому великого капіталу.

Основою міцних позицій дрібних підприємств в системі розподілу праці є їх гнучкість, здатність швидко упроваджувати нові технології, оперативно реагуючи на зміни попиту. Висока мобільність знаходить віддзеркалення і в масштабах диверсифікації малого бізнесу.

Характерна для малого бізнесу готовність до впровадження різних технічних і організаційних нововведень, освоєнню нового вигляду виробництв пояснюється їх схильністю йти на ризик. Банкрутства розглядаються в першу чергу не як свідоцтва провалу, а як урок, який дозволить добитися успіху в майбутньому.

Дослідження показують, що сфері малого бізнесу властивий найбільш індивідуальний творчий характер, чим великомасштабному виробництву. Робота на дрібних фірмах більшою мірою стимулює співробітників, чим робота в крупних підприємствах, де їх індивідуальність і творчий потенціал значною мірою знеособлюються. В результаті менеджери невеликих фірм зобов'язані добре знати можливості своїх співробітників, пов'язувати рівень заробітної плати з їх продуктивністю і тим самим добиватися якнайповнішої реалізації потенціалу кожного з них. Саме сферу малого бізнесу в Японії розглядають як свого роду живильне середовище для підготовки підприємців якісно нового типу, вихованих у дусі системи цінностей наступаючого сторіччя. Згідно прогнозам фахівців, надалі малий бізнес все сильніше орієнтуватиметься на виробництво продукції з високою доданою вартістю.

До сильних сторін малого бізнесу відносяться:

Зайнятість певної частини населення (половина трудових ресурсів у всьому світі);

виконання фінансових планів (на 1гривну, вкладену в підприємство, інвестор малого бізнесу отримує більше прибутку, ніж інвестор крупного підприємства – це пояснюється тим, що, по-перше, малі підприємства швидше і з меншими витратами можуть реагувати на темпи змін в товарах і послугах, технологічних процесах і ринках, а по-друге, малий бізнес привабливіший для талановитих індивідуалістів);

Інноваційна діяльність малого бізнесу;

Швидкість реагування малого бізнесу на зміни кон'юнктури ринку, попиту і споживання товарів;

Постійне зростання числа підприємств малого бізнесу сприяє наданню нових робочих місць;

Значне зростання чисельності жінок-підприємців.

Слабкі сторони малого бізнесу відображають проблеми, властиві виключно малим підприємствам. Світова статистика говорить про те, що малі підприємства згасають на самому початку своєї діяльності. Із загального числа нових підприємств, що виникають щорічно, тільки половина дотягує до 18 місяців і лише одне з п'яти доживає до десяти років.

Чому такий високий показник невдач? Економісти часто указують, що свобода вибору означає не тільки свободу успіху, але і свободу невдачі. Нездатність побачити цю реальність часто приводить до незлічених стресів, травм і трагедій.

Які ж причини «вмирання» безлічі тільки що виниклих підприємств? Крупні експерти визначають як причини невдачі підприємства – Нерозуміння поставленої мети і погане управління, саме з цим пов'язано 92% невдач в справах. Погане управління часто виявляється в таких проблемах, як великі експлуатаційні витрати або затримуючі платежі клієнти, невдале місцеположення або низька конкурентоспроможність, труднощі з товарно-матеріальними запасами або надмірні постійні активи.

До причин ділових невдач відносяться наступні:

Некомпетентність (нездатність вести справу фізично, морально або інтелектуально) – 44%;

Відсутність управлінського досвіду (малий досвід або його відсутність в управлінні працівниками і іншими ресурсами до початку своєї справи) – 17%;

Незбалансований досвід (недолік досвіду в маркетингу, фінансах, постачанні і виробництві) – 16%;

Відсутність досвіду у вибраній галузі (малий досвід або його відсутність у виробництві даної продукції або послуги до початку своєї справи) – 15%;

Недбалість (дуже мала увага до справи у зв'язку з поганими звичками, поганим здоров'ям або сімейними труднощами) – 1%;

Шахрайство або лихо (шахрайство: найменування, що вводить в оману, фальшиві фінансові звіти, навмисні надмірні закупівлі або нерівномірне розпорядження активами; лихо: пожежа, повінь і інші форс-мажорні обставини) – 1%;

Невідомі причини – 6%.

У всіх економічно розвинених країнах держава надає велику підтримку малому підприємництву, якому властиві цивілізовані риси. Дієздатне населення все більше і більше починає займатися малим бізнесом. Для економіки в цілому діяльність малих компаній виявляється важливим чинником підвищення її гнучкості. По рівню розвитку малого бізнесу фахівці судять про здатність країни пристосовуватися до змінної економічної обстановки.

Малі підприємства грають важливу роль у всьому світі. У останні декілька років в країнах Західної Європи, в США і Японії велике значення придбав малий бізнес (де він представлений сукупністю численних малих і середніх підприємств). Основна маса їх - це найдрібніші підприємства з числом тих, що працюють не більше 20 чоловік. Малі підприємства забезпечують 2/3 приросту нових робочих місць, що дозволило значно скоротити безробіття в цих країнах.

Малі підприємства ефективні не тільки в споживчій сфері, але і як виробники окремих вузлів і малих механізмів, напівфабрикатів і інших елементів, необхідних для виробництва кінцевої продукції, випуск яких невигідний крупним підприємствам. Все це обґрунтовує необхідність комплексного підходу до визначення місця і ролі малих підприємств в економіці суспільства. У малому підприємництві криються великі резерви для розвитку економіки.

Наприклад, малі і середні фірми США виробляють 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектора. На цих підприємствах зосереджена половина всіх зайнятих в приватному секторі працівників. Вони забезпечують створення і освоєння близько половини всіх нововведень в економіці США, що відносяться до сфери науково-технічного прогресу.

Останніми роками прискорилися концентрація і централізація капіталу в країнах Європи, наприклад, в сталевій промисловості Бельгії, нафтових концернах Іспанії, в АПК Данії і Нідерландів, а також концернах стали, фармацевтики, деревообробки Швеції, в годинниковій промисловості Швейцарії, в автомобільній промисловості Німеччини. Найважливіша межа концентрації і централізації капіталу полягає в тому, що розорення багатьох дрібних і середніх фірм не привело до зникнення малого бізнесу. Він вижив, проявив здібність до відтворення і викликав інтерес до себе з боку крупних концернів. Дрібні і середні фірми відшукують спеціалізовані ніші, де виступають субпідрядниками концернів у великосерійному виробництві. У Західній Європі приблизно половина продукції оброблювальної промисловості виготовляється на дрібних і середніх підприємствах. Не будучи монопольними, вони всі свої зусилля направляють на пристосування до внутрішніх умов виробництва і збуту. Транснаціональні корпорації надають їм можливість першими апробовувати нову продукцію, щоб самим перейти до масового виробництва. Місце дрібних фірм, що розоряються, займають нові, таким чином йде їх відтворення.

Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення, як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Дані по внеску малих і середніх підприємств (МСП) в економіку передових промислово розвинених країн приведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Показники, що характеризують полягання МСП в різних країнах

Як видно з даної таблиці, внесок малих і середніх підприємств в економіку важко переоцінити. Не дивлячись на те, що кількість малих підприємств коливається від 37 до 74,2 на 1000 жителів – їх внесок у ВВП складає більше 50%. Тоді як для України характерні як мала чисельність таких підприємств, так і незначний їх внесок у ВВП. Малі і середні підприємства можуть вирішити і проблему зайнятості населення. Як видно з таблиці, найменший відсоток зайнятості населення, від загальної чисельності зайнятих - в Германії і складає 46%. Для України ця цифра рівна 24%. Таким чином, перспективи для зростання у наший країни є.

Процес розгортання малих підприємств тісно пов'язаний з галузевою специфікою і економічними механізмами, що діють в тій або іншій країні. З цієї причини при оперуванні цифровими показниками і порівнянні досвіду економічно розвинених країн з процесом формування малої економіки в Україні слід пам'ятати про відмінності в рівнях розвитку інституційної і виробничої інфраструктур, в галузевій структурі національного господарства, тобто необхідно враховувати соціокультурні особливості використовуваного досвіду.

Національні особливості роблять значний вплив на процес включення малих і середніх фірм у виробничі структури. У західноєвропейських джерелах виділяється декілька видів такого включення.

У Германії 2 млн. дрібних і середніх фірм проводять до 50% ВВП і забезпечують 66% зайнятості. Ці фірми не поступаються великим в організації менеджменту, підготовки кадрів, нововведеннях. Держава заохочує приватні банки на розширенні можливостей фінансування дрібних і середніх компаній в цілях надання ним підтримки і сприяння розвитку.

У Італії малі і середні компанії, число яких перевищує середні показники по ЄС, утворюють основу оновлення економіки країни. Вони вже довели свою здатність забезпечити високий рівень конкурентоспроможності експортної продукції.

У Франції малі і середні фірми найчастіше зустрічаються в аграрно-продовольчому секторі, підрядних роботах, у видавничій справі, авіа - і суднобудуванні.

У Португалії малі і середні фірми проводять основну масу промислової продукції. Вже в 1982 р. компанії з числом зайнятих менше 10 чіл. складали тут 70% всіх промислових компанії, а фірми з числом зайнятих 500 чіл. - лише 0,4%.