Cправочник агронома

Система утримання і обробітку грунту в садах

Система утримання грунту є одним із головних факторів високої про­дуктивності плодових насаджень. Вибір системи утримання грунту за­лежить від кількості опадів протягом року, особливо у вегетаційний період, можливості зрошення, глибини залягання підгрунтових вод, рельє­фу, властивостей грунту, густоти садіння дерев, їхніх біологічних особли­востей, віку, врожайності тощо. З врахуванням цього в промислових садах колгоспів і радгоспів республіки прийняті такі системи утримання грунту: чорний пар, сидеральний пар, задерніння грунту.

Чорний пар. В районах, де річна сума опадів менше 500 мм, грунт у міжряддях і в пристовбурних смугах молодих і плодоносних незрошуваних садів утримують під чорним паром. Завдяки цьому в ньому більше нагромаджується вологи, поживних речовин в легкозасвоюваній формі, він краще очищається від бур’янів.

Сидеральний пар. У районах, де річна сума опадів понад 500 мм, у молодих і плодоносних садах грунт в першу половину літа утри­мують під чорним паром, а в другій половині міжряддя засівають одно­річними культурами па зелене добриво (сидерати). На піщаних і гли­нисто-піщаних грунтах Полісся добрі результати дає сівба люпину, а па більш важких — гірчиці й фацелії. Як сидерат добре зарекомендувало себе жито. В південному Лісостепу і Степу в зрошуваних садах, крім названих, можна висівати озимі бобові культури (зимуючі форми горо­ху, озиму вику з житом). Урожайність садів, в яких висівають сидераль­ні культури, підвищується завдяки поліпшенню родючості грунту.

Успішність вирощування сидеральних культур залежить від вологості н передпосівної підготовки грунту, добору культур, якості насіння, стро­ків і способів сівбп. Для доброго розвитку сидеральні культури потребу­ють багато води, тому сіяти їх треба тільки тоді, коли грунт досить воло­гий. Перед сівбою сидератів його старанно обробляють культиваторами або дисковими знаряддями на глибину 8—12 см у два сліди перехресним способом.

У пальметпих, шпалерних та звичайних ущільнених садах грунт об­робляють в одному напрямку. Зразу після розпушення у міжряддях ви­сівають сидеральні культури і одночасно боронують та коткують. Норми висіву такі: люпину — 200—225 кг/га, гірчиці — 20, фацелії—15, гороху - пелюшки — 200, озимої вики з житом — 100 кг/га у співвідношенні 1 : 1. Найкращі строки сівби сидератів: на Поліссі для люпину і фацелії в період від 1 до 10 липня, гірчиці — 15 липня—10 серпня, у північному Лісостепу люпин, гірчицю і фацелію висівають у ті самі строки, що н на Поліссі, або на кілька днів пізніше, а в південному Лісостепу люпин і фацелію сіють в період від 10 до 20 липня, а гірчицю — 10—20 серпня. У Степу в зрошуваних садах горох і фацелію сіють у третій декаді липня або на початку серпня, а гірчицю — в другій половині серпня. Озимі сидерати (горох-пелюшку та озиму вику з житом) висівають у вересні.

Задерніння грунту. В гірській та передгірній зонах західних областей України, де сума опадів за рік становить 700—800 мм і більше, а також у зрошуваних садах у міжряддях плодоносних садів краще за­проваджувати посів багаторічних злакових трав для постійного задернін­ня грунту. Залежно від кількості опадів і крутизни схилів трави висіва­ють суцільно або через міжряддя. При цьому їх систематично скошують і залишають на місці у вигляді мульчі. Утримання саду під задернінням є одним з ефективних заходів боротьби з ерозією грунтів.

Багаторічні трави в молодих садах гірських і передгірних районів УРСР висівають через міжряддя. Пристовбурні смуги утримують під чор­ним паром. У молодих зрошуваних садах багаторічні трави висівають через 5—6 років після садіння дерев, а до цього часу міжряддя утримують під чорним паром.

Для задерніння використовують багаторічні злакові трави з такими нормами висіву (кг/га): райграс пасовищний — 13—15, грястиця збір­на— 15—20, костриця червона—12—16, костриця лучна—15, польови - ця біла — 9. Висівають їх весною або влітку.

Обробіток грунту. Основним завданням обробітку грунту є підвищен­ня його родючості. Це досягається зяблевою оранкою або дискуванням, боронуванням, культивацією міжрядь та розпушуванням у пристовбурних смугах.

Зяблеву оранку провадять восени — у вересні та в першій половині жовтня на Поліссі і в Лісостепу, в жовтні й листопаді — в Степу. В між­ряддях садів зерняткових порід на насінних підщепах орють на глибину 18—20 см, на напівкарликових і в кісточкових садах—14—16 см, на карликових — 10—12 см. Поблизу дерев орють на глибину 10—14 см.

На дерново-підзолистих піщаних і супіщаних грунтах Полісся, а в північному Лісостепу на сірих лісових супіщаних і легкосуглинкових грунтах зяблеву оранку доцільно замінити дискуванням на глибину 10—12 см.

Якщо на пристовбурних смугає застосовували гербіциди, то ні восени, ні весною ніякого обробітку грунту не провадять. Весною, як тільки мож­на тракторами виїхати в сад, міжряддя боронують для закриття вологи. Весною і літом їх обробляють 4—7 разів, утримуючи грунт в розпушено­му і чистому від бур’янів стані. Якщо після дощів утворюється грунтова кірка, міжряддя боронують для її руйнування.

На пристовбурних смугах бур’яни знищують грунтообробними знаряд­дями з висувними секціями.

Хімічні засоби боротьби з бур’янами. Перед закладанням саду для знищення пирію повзучого в парове поле вносять препарат ТХА в нормах на дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах — 25—ЗО, на чорнозем­них — ЗО—40[8] кг/га. Якщо дерева садять весною, то гербіцид вносять у вересні — жовтні, якщо восени, то весною або влітку, але не пізніше як за три місяці до садіння дерев. Зразу після обробки грунту гербіцидом провадять боронування або культивацію.

Осот, хвощ польовий і березку в паровому полі знищують одно-, дво­разовим внесенням амінної солі 2,4-Д по 2 кг/га. Гербіцид наносять на розетки бур’янів після їх відростання. Грунт обробляють через 2—3 тиж­ні після внесення гербіциду, дерева можна садити, коли мине 2,5—3 міся­ці після обробки грунту гербіцидом.

У рік садіння плодових дерев і в наступні роки на легких грунтах По­лісся і Лісостепу вносять симазин у нормі 3—4 кг/га. На чорноземних, більш важких і забур’янених грунтах Лісостепу норма симазину в пер­ший рік внесення має становити 5—6, а на другий і наступні роки —

З—4 кг/га. У кісточкових садах норми внесення симазину становлять

З—5 кг/га.

Тербацил знищує бур’яни краще, ніж симазин, і його дія триває на другий рік після. внесення, тому й норма тербацилу менша — 0,5—1 кг/га.

Карагард в перший рік застосовують в нормі 10, а в наступні роки — 5 кг/га.

Добре знищує бур’яни суміш симазину (4—6 кг/га) з тербацилом (0,5 кг/га) або карагардом (5 кг/га).

Пирій повзучий і свинорий пальчастий добре знищуються далапоном в нормі 12—15 кг/га. Перший раз гербіцид необхідно внести весною, коли бур’яни починають відростати. У разі їх повторного відростання об­прискують знову, застосовуючи гербіцид в тих самих нормах, але не біль­ше двох разів за сезон.

При з’явленні в саду однорічних бур’янів і пирію повзучого весною вносять суміш симазину з далапоном у вищенаведених нормах.

Ефективність гербіцидів значною мірою залежить від зволоження грунту. Тому в районах, де кількість опадів достатня, гербіциди вносять весною до з’явлення бур’янів. У південних, більш посушливих, районах кращі результати забезпечує осіннє внесення.

В садах гербіциди можна вносити тільки на пристовбурні смуги шири­ною 1—2 м. Тербацилом, симазином і карагардом обприскують поверхню грунту без загортання. Перед першим внесенням цих гербіцидів весною грунт у пристовбурних смугах розпушують і вирівнюють його поверхню. На піщаних грунтах гербіциди вносять без попереднього розпушування грунту. В наступні роки грунт на пристовбурних смугах не обробляють ні до, ні після їх внесення.

Під час роботи з гербіцидами необхідно дотримуватися правил техні­ки безпеки.