Cправочник агронома

Полезахисне лісорозведення

Полезахисне лісорозведення є важливою ланкою в комплексі заходів, спрямованих на поліпшення грунтово-кліматичних умов і захист грун­тів від ерозії.

Конструкція полезахисних лісосмуг. За ступенем ажурності та розмі­щенням просвітів розрізняють три основних види конструкцій: щільну (або непродувну), ажурну і продувну (табл. 270).

Найбільшим вітрозахисним ефектом відзначаються лісосмуги продув­ної конструкції, найменшим — щільної, ажурні займають проміжне по­ложення.

Крім основних конструкцій, є ще й проміжні. Найбільш ефективна з них ажурно-продувна, яка в приземній частині має суцільний просвіт ажурністю 60 % і більше, а в середній і верхній рівномірно розміщені просвіти становлять 15—35 %. Найменш ефективні смуги, щільні у ниж­ній та ажурні у верхній частинах профілю.

Вплив лісосмуг на вітровий режим та мікроклімат. Основним факто­ром, що впливає на дальність вітрозахисної дії, є висота дерев: чим во­ни вищі, тим більша зона зменшення швидкості вітру. Тому дальність впливу смуг на зниження швидкості вітру виражають у їхніх висотах (Н).

За даними Я. А. Смалько, «вітрова тінь», що утворюється біля лісо­вих смуг, досягає по вертикалі від 1 до 5 Н, а по горизонталі — в на­вітряний бік від 5 до 15, у завітряний — від ЗО до 60 Н. Коливання «вітрової тіні» залежить від погодних умов, висоти, конструкції, ажур - ності, ширини та інших параметрів смуг.

Ефективність смуг в основному визначається горизонтальною протяж­ністю «вітрової тіні». За оптимальних умов по обидва боки смуги про­дувної конструкції вона становить 50—60 Н, ажурної — 45—50, щіль­ної — 35—40, ажурно-продувної — 50—55 та щільно-ажурної — ЗО—35 Н. Швидкість вітру в різних точках «вітрової тіні» не однакова: ближче до смуги вона найменша, а далі — більша. Зоною ефективного впливу лі­сосмуги вважають територію, де швидкість вітру менша на 10—20 %, ніж у відкритому місці.

Для кількісної характеристики ступеня вітрозахисного впливу поле­захисних лісосмуг різної якості прийнято показник сумарного вітроза­хисту, що являє середній процент зниження швидкості вітру в зоні від узлісся до відстані ЗО Н (табл. 271).

Полезахисні лісосмуги, знижуючи швидкість вітру в приземному шарі, зменшують здування снігу з полів у балки, яри та інші понижені місця. На полях, захищених лісосмугами будь-якої конструкції, сніговий покрив завжди буває товщим, ніж на відкритому місці. Але найбільший він на полях, захищених лісосмугами продувної конструкції.

На міжсмугових полях краще зволожується грунт, зменшуються до­бові коливання температури завдяки зниженню їх максимальних зна­чень вдень і мінімальних вночі, підвищується абсолютна та відносна во­логість повітря.

Завдяки поліпшенню мікроклімату на міжсмугових полях врожай­ність сільськогосподарських культур завжди вища, ніж на відкритих по­лях (табл. 272).

Розміщення полезахисних лісосмуг має забезпечити ефективну дію насаджень під час суховіїв, пилових бур, хуртовин тощо, поєднуватись з раціональною організацією території і створювати оптимальні умови для механізації сільськогосподарських робіт на міжсмугових полях. Роз­міщення полезахисних насаджень є складовою частиною проекту внут­рішньогосподарського землевпорядкування і має розроблятися разом з ним.

На схилах створюють стокорегулюючі лісосмуги і відстані між ос­новними смугами зменшують на 20—25 % при схилах від 2 до 8° та на 40—50 % при схилах від 8 до 12°.

На зрошуваних землях з відкритими зрошувальними каналами лісо­смуги створюють вздовж постійної мережі каналів, на межах полів сівозмін, садів, виноградників, кварталів і доріг.

На зрошуваних системах із закритою подачею води до полів і засто­суванням на них широкозахватних дощувальних машин лісосмуги роз­міщують на межах полів і вздовж напірних трубопроводів. При застосу­ванні «Фрегата» відстані між основними лісосмугами не перевищують

Комплекс каш-Гледичія зви-Айлант Смородина золо-

таново-солонцю - чайна, лох вузь - тиста, скумпія

ватих грунтів колистий

Темно-каштано - Гледичія зви - Груша дика, со-Смородина золо - ві грунти чайна, акація бі - фора японська тиста, кизильник

ла, дуб звичай - блискучий, ма­ний гонія, айва

японська, виш­ня сіра

Чорноземи пів - Дуб звичайний, Груша дика, Кизильник денні акація біла клей польовий блискучий, ма-

гонія падубо­листа. айва японська, бирю­чина

Чорноземи зви - Дуб звичайний, Клени гостро - Бирючина, маго-

чайні береза бородав - листий та по - нія падуболиста,

часта, горіх льовий, груша скумпія, брусли-

чорний, тополі дика, берека, па бородавчаста, канадська та ки - граб звичайний, городовина

тайська липа дрібноли­

ста

Чорноземи типо-Дуб звичайний, Клен гостролис-Гордовина, би - ві, темно-сірі іі береза бородав - тиіі, явір, липи рючина, скум - сірі лісові груп- часта, тополі дрібнолиста та пія, бруслина ти канадська, баль - крупнолиста, бородавчаста,

замічна та бер-груша дика ірга ліиська, модри­ни європейська та сибірська

Піщані й супі- Сосна звичайна, Береза пухнаста Бузина чорна,

щані грунти сосна кримська, смородина золо-

береза бородав - тиста

часта

700, а між допоміжними— 1400 м, а на полях, де працюють дощувальні машини «Дніпро» та «Волжанка», відстані відповідно становлять 470 і 400 м, між допоміжними — до 2000 м.

Рекомендовані відстані між полезахисними смугами для грунтово-клі­матичних зон Української РСР наведені в таблиці 273.

Деревні породи в лісосмугах бувають головними та супутніми. До головних належать породи, які в даних лісорослинних умовах відзна-

чаються найбільшою висотою, стійкістю проти несприятливих умов та іншими лісомеліоративними якостями. Супутні сприяють кращому росту головних порід, поліпшують захисні властивості лісосмуг і підвищують стійкість насаджень. Чагарники мають грунтозахисне значення в місце­востях з пересіченим рельєфом і підвищують стійкість насаджень у по­сушливих районах південного Степу з нестійким сніговим покривом. їх вводять у лісосмуги, які регулюють стік.

Склад головних деревних порід для зрошуваних земель підбирають з вологолюбних — тополі канадської, чорної, пірамідальної, Боллеа (для солонцюватих грунтів), верби білої. До порід з середньою вибагливістю до вологості грунту належать дуб звичайний, платан західний, горіхи во­лоський та чорний, в’яз перистогіллястий, акація біла (останні дві по­роди на більш засолених грунтах). З супутніх порід найбільш поширені клени гостролистий та польовий, явір, груша дика (табл. 274).

Технологія створення лісосмуг. За своїм складом лісосмуги бувають прості, що складаються з однієї деревної породи, і змішані — з головної та супутньої порід і чагарників. Прості смуги доцільні при створенні вузьких 2—3-рядних вітроломів з швидко ростучих порід або при ство­ренні насаджень у специфічних лісорослинних умовах (бідні на поживні речовини грунти, заболочені місця тощо).

При проектуванні схем змішування лісосмуг дотримуються певних правил: 1) у змішаних насадженнях головна порода повинна займати не менше 50—60 % посадочних місць; 2) головні й супутні породи чергують, як правило, чистими рядами; 3) якщо в лісосмугу вводять чагарник, то його чергують через одне посадочне місце з супутньою породою; 4) в лі­сосмуги з наявністю ажурно-кронових порід (береза, горіх, акація біла, гледичія) додають залежно від лісорослинних умов певну щільнокрон - ну супутню породу.

Полезахисні лісосмуги створюють сіянцями, насінням, укоріненими живцями та саджанцями. Найбільш широко застосовують одно- та дво­річні сіянці, вирощені у розсадниках. Дуб краще вирощувати, висіваючи жолуді на постійне місце. Для створення тополевих смуг застосовують укорінені живці, які заготовляють на маточних плантаціях. При висо­кому заляганні підгрунтових вод висаджують неукорінені живці (вер­ба, тополя) або кілки.

Підготовка грунту під полезахисні лісосмуги має свої особливості (табл. 275).

Кращим часом для садіння (сівби) лісосмуг є рання весна, але у вологий грунт можна садити і восени після закінчення вегетації дерев.

Садивний матеріал можна придбати в державних розсадниках або в розсадниках лісгоспзагів Міністерства лісового господарства УРСР. При транспортуванні сіянців і саджанців слід оберігати їхню кореневу систему від висушування. Ділянка для тимчасового прикопування їх має бути недалеко від місця садіння.

Ширину лісосмуг різного складу та їхню бу. дову по основних зонах наведено в таблиці 276.

Догляд за грунтом провадиться з часу закладання полезахисних смуг і до змикання крон дерев, а в посушливому Степу в окремих випадках продовжується в міжряддях зімкнутих культур (табл. 277).

Кількість обробітків грунту залежить також від складу лісосмуг. На­приклад, за однакових лісорослинних умов крони тополь змикаються швидше, ніж дуба, тому в дубових насадженнях догляд за грунтом три­ватиме довше.

У перші роки догляд за грунтом у міжряддях і рядах здійснюється одночасно, а після зімкнення крон у рядах — продовжується в міжряд­дях і на закраїнах смуг.

Чорноземи типові, темно-сірі й сірі лісові грунти

Чорноземи звичай­ні

Чорноземи південні,

темно-каштанові

грунти

Дискування, осіння основна оран­ка на глибину 27—ЗО см, весняне боронування

Обробіток грунту за типом чорного пару з осінньою оранкою на 27— ЗО см, весняне боронування Обробіток грунту за типом чорного пару з основною оранкою на 27— ЗО см і поглибленням до 35—40 см, весняне боронування

Основна оранка на глибину 45— 50 см (напівплантаж), весняне бо­ронування

Площа не засмічена бур’я­нами

Площа засмічена корене­вищними та коренепарост­ковими бур’янами При весняному садінні основну оранку провадять восени попереднього року, при осінньому — перед па­руванням площі

Основна оранка — нлаїґіаж на СО см, грунт утримується під чорним па­ром, а при вигортанні на поверхню солей застосовують дворічний пар Безполицеве розпушення на глибину 60—70 см смугами шириною 90— —100 см, з протиерозійною метою між ними залишають необроблені смуги з природною рослинністю. Під час догляду за сосною їх по­ступово звужують

276. Ширина лісосмуг різного складу та їхня будова в основних зонах Української РСР

Склад смуги за дерсвоста - ном і тип змішування

Розміщення посадочних місць, кількість рядів, загальна ширина

Склад смуги за деревоста - ном і тип змішування. Розміщення посадочних місць, кількість рядів, за­гальна ширина

Степ, на чорноземах звичайних

Степ, на чорноземах півден­них

Те саме

Степ, на темно-каштанових

грунтах

Те саме

Степ, комплекс каштаново- солонцюватих грунтів Те саме

Те саме

Степ, на піщаних і супіща­них грунтах

Горіховий, змішаний Дубовий, змішаний Білоакаціевий, змішаний Гледичіевий, змішаний Білоакаціевий, змішаний Дубовий, змішаний Гледичіевий, змішаний Лоховий, чистий Сосновий, чистий

2,5x1,5,

5р.; 13 м

2,5— 3x1 м, 5 p.;

13—15 м

ЗХ 1 м, 4—5 p.;

12—15 м Зх 1 — 1,5 м

4 p.; 12 м Зх 1 —1,5 м,

4р.; 12 м 3x1 м,

5 р.; 15 м Зх 1,5 м,

4 р.; 12 м Зх 1 м, 3 p.;

9 м

3x0,7 м, 5 p.; 15 м

277. Рекомендована кількість обробітків грунту в лісосмугах

Чорноземи типові та звичай­ні

Чорноземи південні, темно-каш­танові грунти

1 TOC o "1-5" h z 4—5 6

2 3—4 4—5

3 2—3 3—4

4 2 3

5 1 2

6 1 1

7 — 1

8 — 1

Разом 13 і більше 21 і більше

У системі обробітку грунту в молодих дубових лісосмугах важливу роль відіграє осіннє розпушення міжрядь на глибину 18—25 см, при цьому ширину обробітку в міру розростання крон поступово звужують, а глибину зменшують, що сприяє відновленню частково пошкоджених коренів.

При догляді за грунтом треба додержуватися певних вимог; для за­побігання механічним пошкодженням саджанців деревних порід між рядами і лінією ходу грунтообробних знарядь залишають захисну зону 20 см, глибину культивації міжрядь протягом весняно-літнього періоду зменшують від 10—12 до 6 см, догляд за грунтом у міжряддях і рядах, а також на закраїнах смуг провадять одночасно.

Рубки догляду. Після того, як у молодих лісосмугах крони дерев і чагарників розростуться, гілки зімкнуться в рядах і міжряддях, догляд
за грунтом припиняють. Ці насадження вже затінюють під собою грунт, захищають його від перегріву, надмірного висушування, розтріскування і ущільнення, пригнічують ріст бур’янів. З цього часу в лісосмугах про­водять такі лісівницькі заходи, як рубки догляду. Вони сприяють виро­щуванню здорових стійких насаджень з високими захисними властивос­тями, поліпшують стаг^ і ріст насаджень, їх конструкцію і позитивно впливають на мікроклімат полів.

Систему рубок догляду приурочують до трьох основних періодів жит­тя лісових смуг: повного зімкнення насаджень, інтенсивного росту їх і ослаблення фізіологічних процесів та зменшення приросту. Тривалість періодів визначається біологічними особливостями деревних порід, ста­ном та інтенсивністю росту насаджень.

Кожний період рубок догляду має свою мету і може включати один або декілька заходів — садіння чагарників на пень, проріджування де - ревостану, вирубування частини допоміжних порід, які пригнічують го­ловні, обрізування нижніх гілок на стовбурах, видалення хворих, сухих і пошкоджених дерев та непотрібних паростків.

У перший період основним завданням рубок догляду є поліпшення умов росту головних порід, особливо дуба, запобігання пригніченню їх допоміжними породами і чагарниками. Перше вирубування чагарників провадять восени иа третьому році життя. За один раз вирубують усі чагарники. Одночасно старанно доглядають за грунтом у міжряддях і рядах. Наступні рубки чагарників провадять через два-три роки. Низько­рослі чагарники й ті, що стеляться, вирубують рідше.

Після рубки молоді пагони чагарників, що відростають з коріння, краще розгалужуються, швидко ростуть і утворюють низькі розлогі шата. Цим збільшується ажурність смуги, забезпечується рівномірний розподіл снігу па прилеглих полях.

У насаджень віком від 5 до 10 років настає зімкнення крони у рядах і в міжряддях. Швидкорослі допоміжні породи в цей час можуть випе­реджати в рості дуб, затіняти його і пригнічувати, а тому їх вирубують або проріджують (зрізують гілки). Одночасно вирубують сухі й дуже пошкоджені дерева всіх порід, на вилоподібних стовбурах — двійчатки і трійчатки. При рядково-ямковій сівбі дуба у кожній ямці залишають по одному кращому деревцю, а решту вирубують.

У смугах, де головними породами є береза, модрина, акація біла, то­поля і горіх, пригнічення одних дерев іншими, як правило, не буває, а тому освітлення тут не потрібне. В них тільки періодично омолоджують чагарники.

Основним завданням другого періоду догляду за лісосмугами є виро­щування стійких, високорослих і найбільш ефективних полезахисних на­саджень продувної конструкції. В цей час спостерігається інтенсивний ріст дерев, які при швидкому розростанні починають пригнічувати інші дерева, а насадження дуже ущільнюються. Для усунення цих явищ і надання смугам продувної конструкції проріджують деревостан, обрі­зують гілки на стовбурах дерев і омолоджують відповідно чагарниковий підлісок.

Під час проріджування смуг розрізняють три категорії дерев: І — най­кращі, II — допоміжні, III—дерева, що заважають росту найкращим та допоміжним. Найкращі дерева (як правило, головні породи) станов­лять основу смуги і визначають її захисну висоту. Якщо їх деревостан дуже густий, то його проріджують. Допоміжні дерева, які ущільнюють смугу, сприяють очищенню стовбурів найкращих дерев від гілок, пози­тивно впливають на формування їх стовбурів і крон та виконують_ грун­тозахисну роль. Ними можуть бути дерева супутніх і головних порід. До третьої категорії належать дерева, що затінюють головні породи і за­тримують їх ріст та розвиток, а також сухі, усихаючі та пошкоджені. Під час проріджування їх повністю вирубують.

Смуги проріджують за два-три рази. При цьому на стовбурах зали­шених дерев підрізують нижні гілки до висоти 1—1,5 м так, щоб грунт на лінії крайнього ряду стовбурів був затінений залишеними гілками протягом усього дня. Проріджуючи лісосмуги, треба слідкувати, щоб зі­мкнення пологу крон після рубки було не менше 0,8. _

Мета третього періоду догляду за смугами — підтримувати необхідну їх конструкцію і забезпечувати активну життєдіяльність та довговічність насаджень. Для цього регулярно вирубують усі сухі, всихаючі та по­шкоджені дерева, періодично проріджують нижній ярус пологу, виру­бують чагарниковий підлісок і паростки на пеньках. Одночасно вида­ляють дерева допоміжних порід, що заважають росту головних. Рубки догляду в смугах провадять в міру потреби, але не рідше як через п’ять років.

Перед кожною рубкою догляду лісові смуги уважно обстежують, ви­значають їх стан і види робіт. Рубки догляду провадять згідно з техно­логічними картами із складанням акту відведення лісосік, облікової відо­мості та акту обстеження площ після виконання робіт.

Дерева для рубок відбирають заздалегідь і відмічають їх фарбою, розведеною на гасі. Вирубку, як правило, провадять пізно восени до ви­падання снігу. Молоді дубки гніздової і рядково-ямкової сівби краще ви­рубувати влітку — у липні — серпні. Паростки, які з’являться після руб­ки, до зими відімруть і надалі не буде потреби прочищати гнізда. Цей час також є найкращим для обрізування бічних гілок на деревах.

Вирубувати дерева і обрізувати гілки треба доброякісно: пеньки за­лишати без розщепів, гілки обрізати нарівні з стовбуром гладеньким зрізом і без задирок кори, для чого спочатку їх надпилюють знизу. Ча­гарники вирубують біля самої кореневої шийки. Вирубані дерева, ча­гарники і гілки виносять із смуги і складають окремо в купи. Рубки догляду провадять з допомогою добре відточених сокир, поперечних і лучкових пилок, секаторів, сучкорізів. Використовують також моторні пилки, кущорізи й самохідні мотоагрегати.