Cправочник агронома

Льон-довгунець

Біологічні особливості. Насіння проростає при температурі грунту близько 2—З °С. Сходи добре витримують приморозки до 3—5 °С, Опти­мальна температура росту у фазі ялинки 14—16 °С, цвітіння та формуван­ня насіння 16—18 °С. Сума ефективних температур до повного достиган­ня 1200 -1400 °С.

Льон вибагливий до вологи, особливо в період від сходів до цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт становить 400—430. Культура довгого дня. Краще росте в умовах з невеликою інтенсивністю сонячної радіації.

У льону розрізняють такі фази росту.

Сходи. Рослини мають тільки сім’ядольні листки, маленьку брунеч­ку між ними.

Ялинка. Льон досягає висоти 5—10 см і має 5—6 пар справжніх лист­ків. У цей період надземна частина росте дуже повільно (0,5—0,8 см за добу), проте швидко розвивається коренева система. Після фази ялинки настає період швидкого росту, що триває 12—16 днів і приріст рослин у висоту становить від 1,5 до 4 см за добу.

Бутонізація. Починається із з’явлення перших бутонів і закінчується зацвітанням їх. У цей час інтенсивно росте стебло у висоту та інтенсивно формуються елементарні волокна. Кількість їх збільшується по всій дов­жині стебла, стінки волокон заповнюються целюлозою і вони групуються в пучки й стають компактними.

Цвітіння. У цій фазі (тривалість 5—10 днів і більше) рослини у ви­соту ростуть повільно, головним чином за рахунок росту суцвіть, а після цвітіння їх ріст зовсім припиняється. Закінчується також утворення волокна в усіх частинах стебла.

Достигання характеризується швидким здерев’янінням стебла і форму­ванням насіння. Розрізняють зелену, ранню жовту, жовту та повну стиглість.

Зелена стиглість — 65—75 % зелених коробочок мають випов­нене зелене насіння, а решта — не зовсім виповнене.

Рання жовта стиглість — 65—75 % жовто-зелених коробочок мають блідо-зелене з жовтим дзьобиком насіння, решта коробочок жовті з жовтим насінням.

Жовта стиглість — 50% жовтих коробочок мають жовте насін­ня, друга половина їх — бурі й жовто-зелені. Насіння в перших коричне­ве, в других •— блідо-зелене з жовтим дзьобиком.

Повна стиглість'—усі коробочки побуріли й висохли, насіння в них коричневе.

Міжфазний період у льону-довгунця коливається у межах: сівба — сходи — 7'—8 днів, сходи — бутонізація — 42—46, від бутонізації до цві­тіння— 4—5 днів, цвітіння—достигання 25—30 днів (повне достигання насіння — 29—36 днів). Вегетаційний період становить 78—89 днів з по­довженням у холодне дощове літо на 5—6 днів і скороченням в жарке —

4— 5 днів.

Потреба в елементах живлення від сходів до ялинки невелика. Проте перші три тижні критичні щодо фосфору і калію. Нестача їх знижує уро­жай. Знижується він також і при нестачі азоту в період від ялинки до цвітіння. Льон реагує на недостатню кількість у грунті мікроелементів, особливо бору, а на осушених торфовищах і міді.

Для утворення 1 ц повітряно-сухої речовини (соломи і насіння) — по­трібно N — 1,3—1,5, Р205 — 0,35—0,52 і КгО — 0,62—1,37 кг.

Льон-довгунець вибагливий до грунту. Найбільш придатні для нього дерново-підзолисті й сірі лісові суглинкові або суглинково-піщані грунти, удобрені органічними й мінеральними добривами.

Місце в сівозміні. На добре окультурених грунтах льон розміщують після озимої пшениці й жита, попередником яких був пласт багаторічних трав, після ярого ячменю та вівса, які вирощували після просапних, а на менш окультурених—після багаторічних трав та угноєної картоплі. В кожному окремому випадку вибір попередника залежить від рівня ро­дючості грунту, норм добрив, внесених під попередник, та біологічних особливостей сорту.

Обробіток грунту висвітлено в розділі «Обробіток грунту» (с. 50), Відзначимо лише деякі особливості (табл. 121).

Удобрення. При сівбі льону після стерньових попередників вносять N20-40, а після конюшини й картоплі — N15-30. Після високоврожайних багаторічних трав льон удобрюють лише фосфорними й калійними добри­вами.

Фосфорні та калійні добрива (Рео-ооКм-ио) вносять восени під глибо­ку культивацію зябу або оранку, а азотні під передпосівний обробіток. У рядки при сівбі дають 10 кг/га поживної речовини гранульованого бор­ного суперфосфату.

Сівба. Сіють льон у ранні строки, коли посівний шар грунту про­гріється до 6—8 °С. Норми висіву насіння встановлюють диференційова­но з врахуванням родючості й вологості грунту та особливостей сортів. Зокрема, норма висіву районованих у східному, центральному та захід­ному Поліссі становить 25 млн.'га, в передгірних та гірських районах Карпат — 23—25 млн., а на осушених землях (торфовищах) —20 млн./га схожих насінин при 100%-ній господарській придатності. Кращий спосіб
сівби вузькорядний з міжряддям 7,5 см. Глибина загортання насіння на супіщаних грунтах до 3, на суглинкових — до 1,5—2 см.

Догляд за посівами. Часто після сівби льону, коли проходять зли­вові дощі, утворюється кірка. її руйнують ротаційними мотиками, легки­ми боронами або ребристими котками. Поле обробляють впоперек рядків.

Заходи боротьби з бур’янами висвітлено в розділі «Боротьба з бур’я­нами» (с. 534), а з хворобами й шкідниками — в розділі «Захист рослин» (с. 456).

121. Орієнтовна схема обробітку грунту під льон-довгунець

Весняний обробіток

Грунт обробляють по типу на­півпару. На полях, засмічених пирієм, після орапкн вносять ТХД (20—25 кг/га), розчиненого в 300—400 л води Дискування в 2—3 сліди вздовж і впоперек з наступною оран­кою плугами з передплужниками па глибину не менше 20 см. Поле, виоране восени, дискують з боронуванням, щоб розпушити дернину та добре вирівняти по­верхню ріллі. При потребі вно­сять ТХД

Культивація я боронуванням

Багаторазове боронування на лег­ких грунтах, на запливаючих — дпекунаппя па глибину 4—5 см з бо­ронуванням

Боронування, а на поверхнево огле - єннх грунтах — культивація чи дпе - куванпя зябу без боронування Піс­ля підсихання ріллі передпосівна культивація чи дискування з боро­нуванням, вирівнювання поверхні шлейфами, при потребі коткування

Культивація з боронуванням, шлей­фуванням, в разі потреби коткування чи обробіток агрегатом РВК-3

ноші м’які, волокно відокремлюється суцільними стрічками знизу до верху, деревина легко ламається, відпадає від волокнистого шару.

Вилежану тресту піднімають підбирачами і негайно відправляють з поля на льонозавод чи закладають її у місцях зберігання для переробки в господарстві.

Льоносолому й тресту приймають льонозаводи відповідно до діючих стандартів: ГОСТ 14897—69 для льоносоломи і ГОСТ 2975—73 для льо - нотрести. Льонопродукцію готують до здачі відповідно до вимог вище­згаданих стандартів за такими показниками: довжиною стебел, за­бур’яненістю, вологістю, міцністю та ін. Якість льоносоломи і трести ви­значають за довжиною, вмістом волокна, в соломі — лубу, міцністю, при­датністю до обробки, кольором, відокрсмлювапістю для трести, діаметром стебла.

Ціни за здану продукцію льону встановлені відповідно її якості.

Продукція льону-довгунця, іцо відповідає діючим стандартам, залежно під строків її здачі оплачується по закупівельних цінах з надбавками, % до закупівельної ціпи: