Cправочник агронома

Кукурудза

Біологічні особливості. Кукурудза — теплолюбна культура. Насіння починає проростати при температурі грунту 8—10 °С. Найкраще росте і розвивається в період сходи — викидання волотей при середньодобовій температурі 20—25 °С. Температура понад 25 °С під час цвітіння і з’яв­лення ниток на качанах дуже несприятлива, а понад ЗО °С — негативно впливає на цвітіння і запліднення. Оптимальна температура в період від цвітіння до достигання зерна 22—23 °С при поступовому зниженні до помірної чи порівняно низької під час наливання і повного дости­гання.

При середньодобовій температурі 14—15 °С різко знижується ріст рослин, а при 10 ° С — припиняється приріст біологічної маси. Зелені листки пошкоджуються при температурі близько 0 °С, а стебла й кача­ни — при мінус 2,5—З °С. При вологості насіння 20 % чутливість його до мінусових температур (6—8 ° С) підвищується, а при 25 % і вище воно пошкоджується.

Загальна кількість води, що необхідна для проростання насіння, ста­новить 40—45 % його маси в сухому стані. Нормально проростає насіння при вологості грунту не нижче 18—20 %, що треба враховувати при вста­новленні глибини загортання. Кукурудза економно використовує грунтову вологу. Транспіраційний коефіцієнт становить 250—300. Це менше, ніж у пшениці і ячменю.

Найбільше вологи (40—50 % загальної кількості), рослини використо­вують протягом 30-денного критичного періоду, який починається за 10 днів до викидання волотей. Це пов’язано з інтенсивним нагромаджен­ням сухих речовин, цвітінням, заплідненням і формуванням зерна. Най­сприятливішою для росту й розвитку рослин є вологість коренепроник - ного шару грунту 70—80 % НВ.

Кукурудза — культура короткого дня. Для нормального росту потре­бує інтенсивного сонячного'освітлення. Тривалість світлової стадії залеж­но від гібрида становить 30—40 днів. Різко знижується врожай при за­темненні. Тому боротьба з бур’янами в посівах, суворе дотримання опти­мальної густоти на час збирання — одна з головних умов створення сприятливого світлового режиму для рослин.

Найкращі грунти для кукурудзи чорноземи, темно-каштанові, а та­кож заплавні з нейтральною чи слаболужною реакцією (pH 6,5—7,5).

Місце в сівозміні. У Степу кукурудзу розміщують у таких ланках сівозміни: чорний пар — озима пшениця — кукурудза; горох—озима пше­ниця— кукурудза; кукурудза — горох — кукурудза; багаторічні трави — озима пшениця — кукурудза; кукурудза — кукурудза — кукурудза; в Лі­состепу: озима пшениця — цукрові буряки—кукурудза; горох — озима пшениця — кукурудза; багаторічні трави — озима пшениця — кукурудза; на Поліссі: озима пшениця — післяжнивний люпин — картопля — куку­рудза; льон — картопля — кукурудза; озимі — післяжнивний люпин на зелене добриво — кукурудза; картопля — кукурудза — люпин на зерно — кукурудза — кукурудза.

Дані наукових установ і виробнича практика свідчать про можливість одержання високих і сталих урожаїв кукурудзи у повторних і беззмінних посівах. Головною умовою при цьому є добра вологозабезпеченість та достатнє удобрення. За даними Мироиівського НДІ селекції і насінни­цтва пшениці, при щорічному внесенні гною на беззмінних посівах куку­рудзи вміст гумусу в грунті залишається на одному рівні протягом 40 ро­ків, а урожай не знижується. Отже, там, де питома вага кукурудзи у структурі посівів висока і добра вологозабезпеченість грунту, доцільно впроваджувати спеціалізовані кукурудзяні сівозміни з короткою рота­цією з таким чергуванням культур: 1—3 — кукурудза па зерно, 4 — куку­рудза на силос, 5 — ячмінь або озима пшениця залежно від погодних умов осені; 1—3 — кукурудза на зерно, 4 — кукурудза на зелений корм або силос, 5, 6—люцерна, 7 — озима пшениця (при умові, якщо в грунті налічується не більше 10 дротяників на 1 м2); 1—4 — кукурудза на зерно, 5 — горох, просо, ячмінь або сорго; 1—3 — кукурудза на зерно, 4 — куку­рудза на зерно або силос, 5 — люпин чи картопля; 1—3 — кукурудза на зерно, 4 — соя, 5 — озима пшениця або ячмінь.

Агротехніка кукурудзи у спеціалізованих сівозмінах і на постійних ді­лянках в основному така сама, як і в звичайних сівозмінах.

Обробіток грунту. Кукурудза розвиває велику кореневу систему, ос­новна маса якої розміщується в орному шарі. У зв’язку з цим основний обробіток складається з глибокої оранки з попереднім лущенням або без нього, якщо кукурудзу вирощують після картоплі чи цукрових буряків.

Грунт на чистих від бур’янів полях лущать один раз на глибину

6— 8 см, а на забур’янених два рази обробляють дисковими боронами БДТ-7, або лущильниками ЛДГ-10. Поля, засмічені осотом, перший раз лущать дисковими лущильниками на 6—8 см, а другий лемішними на 10—12 см.'На чорноземах звичайних і південних глибина зяблевої оран­ки становить 27—ЗО см, чорноземах змитих малогумусних і каштанових грунтах — 25—27, а на дерново-підзолистих — 20—22 см.

На схилових землях для запобігання дії водної ерозії грунт орють упоперек схилу або по горизонталях на глибину орного шару з одно­часним грунтопоглибленням на 10—15 см.

У районах можливої вітрової ерозії незалежно від рельєфу після стер­ньових попередників застосовують плоскорізний обробіток.

Рано навесні при звичайній механізованій технології боронують зяб, а при індустріальній вирівнюють поверхню волокушами або вирівнювача­ми під кутом 45° до напрямку оранки. Якісного вирівнювання плануваль­никами важкого запливаючого грунту можна добитися попереднім боро­нуванням зябу важкими боронами. Цей агрозахід з використанням воло­куш і вирівнювачів можна застосовувати і при звичайній механізованій технології замість ранньовесняного боронування.

Під кукурудзу при звичайній технології застосовують дві різноглибин­

ні культивації з боронуванням, а в посушливу погоду — і коткування. Доцільність двох культивацій виправдана, якщо інтервал між початком весняних польових робіт і сівбою становить 12—18 днів. При застосуван­ні грунтових гербіцидів (симазин, атразин), а також при різкому скоро­ченні періоду між першою і другою культиваціями одну культивацію до­цільно виключити. У Степу першу культивацію проводять на глибину 8—10 см, другу — на глибину загортання насіння (6—8 см),а в Лісосте­пу, на Поліссі та в західних областях України — першу на 10—12 см, другу — на глибину загортання насіння.

Удобрення. Ефективність мінеральних добрив у значній мірі зале­жить від строків і способів застосування. В районах недостатнього зволо­ження їх краще вносити восени під оранку. При вирощуванні кукурудзи за індустріальною технологією всю рекомендовану норму добрив дають восени під оранку. Лише на легких грунтах при неглибокому заляганні підгрунтових вод азотні добрива застосовують навесні. На всіх грунтах весною добрива вносять тоді, коли восени їх не внесли в необхідних нормах і співвідношеннях. Норми органічних і мінеральних добрив на­ведено в розділі «Удобрення культур у сівозмінах» (с. 96).

Сівба. Кукурудзу на зерно сіють при стійкому прогріванні грунту до 10—12 °С на глибині загортання насіння. При запізненні з сівбою різ­ко знижується врожай, а в роки з недостатньою сумою ефективних тем­ператур кукурудза нерідко не достигає. У ранньостиглих гібридів менша вимогливість до тепла на початку росту, що дає можливість висівати їх дещо раніше —на початку настання оптимальних строків. При сівбі в хо­лодний грунт насіння довго не проростає, частина його уражується хво­робами і пошкоджується шкідниками. Сходи, як правило, бувають зрі­дженими. Тому кукурудзу в ранні строки треба сіяти інкрустованим або гідрофобізованим насінням.

При запізненні з сівбою в посушливих і напівпосушливих районах Степу верхній шар грунту підсихає, для насіння не вистачає вологи, що негативно впливає на дружність і густоту сходів.

На чистих від бур’янів і мало заселених шкідниками полях кукурудзу сіють на початку і в середині оптимальних строків, а на засмічених — в кінці цих строків після додаткових заходів по знищенню бур’янів.

Визначаючи початок сівби за ступенем прогрівання грунту, в практиці дотримуються і календарних строків (табл. 104).

Глибина загортання насіння залежить від грунтово-кліматичних умов тієї чи іншої зони.

При вирощуванні кукурудзи за індустріальною технологією, коли не передбачається застосування механічних заходів догляду за посівами, глибина загортання у Степу 5—7, Лісостепу і на Поліссі та в західних районах республіки 4—5 см.

Для сівби використовують сівалки СУПН-8, СПЧ-6М з пневматични­ми висівними апаратами.

При механізованому вирощуванні кукурудзи важливо забезпечити оптимальну густоту рослин без ручного проріджування, що досягається регулюванням сівалок на заданий висів насіння. Залежно від грунтово - кліматичних умов і морфо-біологічних особливостей гібридів оптимальна густота їх різна (табл. 105).

Відомо, що польова схожість насіння завжди нижча від лаборатор­ної. Частина насіння і проростків кукурудзи гине від шкідників і хвороб, а також при механізованому догляді за посівами. Тому, щоб не допусти­ти їх зрідження, норму висіву насіння по відношенню до потрібної густо­ти рослин збільшують залежно від строків сівби та передпосівної під­готовки насіння (табл. 106).

На сильно засмічених полях, де будуть провадити механізований до­гляд, задану норму висіву додатково збільшують на кожне боронування посівів по сходах на 6—8, на міжрядний обробіток — на 5—6 %.

Догляд за посівами. На початку росту й розвитку рослин для мак­симального знищення сходів однорічних бур’янів (куряче просо, мишій, щириця та ін.), якщо не вносили грунтові гербіциди посіви два, а при необхідності й три рази боронують. Перше досходове боронування про­вадять через 5—6 днів після сівби, коли бур’яни ще знаходяться в стані проростків і не встигли вийти на поверхню грунту. Якщо погода холод­на й сира, що затримує з’явлення сходів кукурудзи, а бур’яни починають знову проростати, боронування повторюють.

Після з’явлення сходів посіви боронують у фазах 2—З і 4—5 листків у кукурудзи.

Ефективність боронування у значній мірі залежить від технології його проведення. Щоб не присипати молоді рослини землею, менше їх травму­вати, на пухких грунтах краще застосовувати легкі, при сильному їх ущільненні після дощів — середні, а на важких зв’язних грунтах — важ­кі борони. На чорноземних грунтах ефективність боронування посівів під­вищується після припосівного коткування. Підбираючи типи борін, вра­ховують і густоту посіву.

При досходовому боронуванні швидкість руху агрегатів з легкими зубовими боронами становить до 6,5 км/год, з середніми — 7,5, з важки­ми — 9, а після з’явлення сходів швидкість руху зменшують до 4,5—

5,5 км/год.

Найбільш повного знищення бур’янів можна добитися, пов’язуючи до - і післясходові боронування з міжрядним обробітком грунту. Кількість міжрядних культивацій залежить від ступеня засміченості кожного поля, а глибина — від грунтово-кліматичних умов. При механізованій техноло­гії кращі результати дають пошарові (різноглибинні) міжрядні обробіт­ки: перший на 8—10, а наступні — на 6—8 см.

При індустріальній технології, коли леткі гербіциди ерадикан та інші загортають у грунт на глибину 7-—10 см, глибоке розпушування міжрядь призводить до інтенсивного випаровування гербіцидів, тому оптимальна глибина міжрядного обробітку 4—6 см.

Щоб забезпечити догляд за посівами без застосування ручної праці, при міжрядних обробітках у разі необхідності слід використовувати до­даткові робочі органи — прополювальні борони або підгортальники, що дає змогу знищити до 90 % бур’янів. При першому міжрядному обробіт­ку швидкість руху прополювальних агрегатів повинна бути 5, а при дру­гому — 6 км/год.

Індустріальна технологія вирощування кукурудзи передбачає викори­стання високоефективних гербіцидів — ерадикану, агелону, атразину, прі - мекстри, олеогезапріму або зеапосу 10, а також групи 2,4-Д. Своєчасне і високоякісне застосування грунтових та страхових гербіцидів дозволяє ефективно знищувати бур’яни як на суходолі, так і на зрошуваних зем­лях, і практично повністю або частково виключити механічні прийоми догляду за рослинами.

Посіви, засмічені лише дводольними бур’янами, особливо багаторіч­ними (в тому числі осотом) або падалицею соняшника, обробляють амін- ною сіллю 2,4-Д [6] при утворенні в кукурудзи трьох-п’яти листків. Витра­та робочого розчину 300—400 л/га.

Запізнення з обробкою посівів гербіцидами групи 2,4-Д призводить до пошкодження листків, кореневої системи, послаблює фотосинтетичну діяльність рослин, негативно впливає на врожай.

Слід уникати одночасного застосування гербіцидів групи 2,4-Д разом з зеапосом 10 або олеогезапрімом. Це може згубно вплинути на куль­турні рослини.

Перед використанням ерадикану, олеогезапріму або зеапосу 10 їх ре­тельно перемішують у заводській тарі (бочці).

Готуючи робочий розчин, спочатку місткість наполовину заливають водою, потім додають необхідну кількість олеогезапріму або зеапосу 10 так, щоб вони не торкалися внутрішніх стінок місткості, а лились прямо у воду. Після цього розчин перемішують кілька хвилин і додають про­фільтровану воду до потрібного об’єму.

Посіви обробляють, коли немає дощу й вітру. Щоб уникнути опіків культури, обприскування не можна провадити при температурі повітря вище 25 °С.

Збирання врожаю. Кукурудзу на зерно починають збирати у кінці воскової стиглості, коли вологість зерна становить ЗО %, комбайнами «Херсонец-7» з качаноочисним комплексом ПП-10 або переобладнаними зерновими комбайнами «Нива» і «Колос».

Для зменшення втрат і підвищення продуктивності комбайнів збиран­ня в качанах при вологості нижче ЗО % краще проводити без очищувачів. Качани очищають на стаціонарних поточних лініях. Збирання з одночас­ним обмолочуванням зерна вдвоє підвищує продуктивність праці па післязбиральній обробці врожаю і значно зменшує витрати палива, ніж при сушінні качанів.

Для висушування фуражної кукурудзи використовують майданчики активного вентилювання на базі тсплогснераторів різних типів. Для сушіння зерна в качанах використовують комплекси типу КЗС, а також шахтні й барабанні сушарки.

Качани фуражної кукурудзи в сапетках можна зберігати при актив­ному вентилюванні з вологістю зерна не вище 28 %, а при зберіганні їх насипом в насіннєсховищах — не вище 13—14 %.

На зберігання закладають насіння вологістю 13 %.