Cправочник агронома

Рис

Біологічні особливості. Рис вирощують лише у південних областях республіки на спеціальних інженерних рисових системах. Це теплолюбна культура. Насіння проростає при температурі грунту 14—15 °С. Сходи можуть гинути прн мінус. 1 °С. Вегетаційний період ранньостиглих сортів в умовах України становить 95—115 днів, середньостиглих 115—125, піз­ньостиглих 125—140 днів.

Найкраще росте на грунтах річкових долин, чорноземах, важких мулуватих грунтах, багатих па органічну речовину.

Місце в сівозміні. Рис розміщують по пласту багаторічних трав або його обороту, по зайнятих однорічними травами парах чи в меліоратив­ному полі. Багаторічні трави підсівають під покрив озимих зернових, а іноді й під рис. Норму висіву покривних культур дещо зменшують. Ефек­тивна літня сівба трав на рисових полях після вирівнювання й обробітку грунту по типу пару з поливом перед висівом люцерни. При літній сівбі трав на другий рік життя вони дають повноцінний урожай, тому їх кра­ще використовувати один рік.

Підготовка грунту. На грунтах з глибоким орним шаром рис добре реагує на поглиблення оранки до 27—ЗО см, особливо на дунайських плавнях. Глибину її доцільно чергувати: зайнятий пар орати на 25— 27 см, а під другий посів по ньому рису — па 20—22 см. Якщо поле за­бур’янене бульбоочєрстом або рогозом, глибину оранки зменшують до

14— 16 см з метою вивертання на поверхню основної маси бульб та коре­невищ, які під дією морозів втрачають життєздатність і добре вичісуються при весняному обробітку грунту.

Досвід Херсонської області свідчить, що каштанові грунти в комплек­сі з солонцями треба орати на 20 см, щоб не вивернути на поверхню солей. Не можна глибоко орати також на полях з оглеєним підорним ша­ром, особливо пізно восени, бо вивернутий глей не встигне достатньо про­вітритись (окислитись). Грунтопоглиблення тут також не дає бажаних результатів навіть при внесенні гною.

Кращі строки підняття зябу—вересень і жовтень. При ранній оранці повністю видаляється сірководень, закисні сполуки заліза та інші неспри­ятливі для рослин продукти життєдіяльності мікроорганізмів, які нагро­мадились без доступу повітря при тривалому затопленні.

Весняний обробіток зябу починають з дискування або боронування в два сліди бороною БДТ-2,5А чи зубовими боронами. При поспіванні грунту його переорюють на глибину 15—20 см, а потім в міру потреби культивують на 10—12 см з боронуванням. Перед останнюю культива­цією поверхню поля вирівнюють, а перед сівбою коткують водоналивни­ми котками. Грунт оброблять не в одному чеку, а на всій поливній карті.

Удобрення. Більшість приморських солонцевих та засолених грунтів, на яких вирощують рис, малородючі, містять мало гумусу (1,2—2 %), слабо забезпечені фосфором та азотом і лише достатньо калієм. Якщо чеки ще не затоплені, у верхньому шарі грунту міститься значна кіль­кість нітратів, які при затопленні швидко вимиваються й денітрифі - куюгься, або відновлюються до аміаку. У зв’язку з можливим вимиван­ням під рис необхідно вносити аміачні форми азотних добрив—-сульфат амонію, хлористий амоній та карбамід. Останній грунтом не вбирається і може вимиватися з поливною водою. Такі ж втрати можливі при нітри­фікації аміачних форм азоту, особливо при завчасному їх внесенні у грунт. Азотні добрива під рис вносять перед критичним періодом по­треби у них рослин, який триває від з’явлення сходів до кінця кущіння. Саме в цей час формуються волоті й колоски. Основну частину азот­них добрив (2/3) застосовують перед сівбою разом з фосфорними, а реш­ту — при підживленні в період від сходів до кущіння.

Оптимальна норма азоту під рис на солонцюватих грунтах Причор­номор’я та Присивашшя становить 90 кг/га і стільки ж фосфору, а після люцерни — не більше 60 кг/га. При збільшепиі норми азоту по зайня­тих парах до 120 кг/га ефективність її порівняно з нормою 60—90 кг/га знижується. Однак в умовах плавнів Дунаю при повторних посівах рису на лучно-болотних і оторфованих суглинкових грунтах вносять 120 кг/га азоту, а на супіщаних та мулисто-піщаних — 180 азоту та 90-—120 кг/га фосфору.

Надмірне підвищення норми азоту призводить до затягування вегета­ції, зменшення стійкості рослин проти вилягання та ураження грибними хворобами, а в холодні роки до збільшення пустозерності.

Фосфор знижує негативну дію підвищеної норми азоту, особливо в період укорінення рослин та їх кущіння. Враховуючи низьку рухомість фосфору в грунті, його можна вносити заздалегідь під зяблеву оранку або під передпосівний обробіток грунту. Підживлення рослин цими доб­ривами дає менший приріст урожаю, ніж передпосівне чи основне їх вне­сення. Калійні добрива застосовують лише через декілька років після вирощування рису в одному чеку.

Таким чином, при розміщенні рису по зайнятих парах, після зернових культур та в повторних посівах необхідно вносити 90—120 кг/га азоту і 60—90 кг/га фосфору, а по пласту багаторічних трав та після інших бобових культур — по 60 кг/га азоту й фосфору. Азотні добрива застосо­вують лише перед сівбою рису та при підживленні сходів.

Сівба. Рис сіють, коли середня декадна температура повітря, полив­ної води і грунту на глибині 10 см становить 10—14 °С, тобто в третій де­каді квітня — першій травня. Насіння перед сівбою обробляють граноза­ном або меркурбензолом у дозі 1,5 кг/т. Норма висіву середньопізньостиг - лої'о сорту Краснодарський 424—7—8, а середньостиглих та середньоран­ніх (і 7 млн./га схожих насінин. Спосіб сівби — звичайний рядковий або вузькорядний. Глибина загортання насіння 1,5—2 см.

Система зрошення. В республіці прийнятий Краснодарський тип по­здовжньої поливної карти, розділеної валиками на горизонтальні ділян- ки-чеки, з одного боку якої проходить зрошувальний канал, що подав

воду у чеки, а з другого — скидний канал, що приймає воду. Скидна си­стема зрошення повинна забезпечувати осушення грунту на глибину, не­обхідну для роботи сільськогосподарських машин у збиральний період, а напускна — достатнє промивання грунту від солей, не допускаючи вто­ринного засолення і заболочення, що досягається спеціальною дренаж­ною системою.

Встановлено, що при вмісті в грунті понад 0,1 % соди (NasCCh) або понад 0,2 % NaCl насіння рису гине, а вміст у вбирному комплексі грунту

15— 40 % обмінного натрію значно знижує врожай зерна. На дренова­них ділянках рис дає непогані врожаї при засоленні 0,7—1 %, а без дре­нажу його посіви гинуть при засоленні 0,4—0,5 %.

Для зниження рівня засолення на рисовому полі треба застосовувати промивання. При нарізуванні дренажної системи та колекторів через 100—200 м з глибиною 1,5—1,8 м розсолення грунту відбувається добре, а заболочення не спостерігається. Останнє супроводжується нагрома­дженням шкідливих для рису продуктів анаеробного обміну мікроорга­нізмів— сірководню, метану та інших сполук, що є причиною зниження врожаю.

Догляд за посівами. Після сівби чеки затоплюють шаром води, який забезпечує покриття всієї поверхні грунту з метою максимального його зволоження, промивання солей.

На засолених і слабозасолених грунтах при затопленні чеків шаром води 8—12 см тривалістю 4—5 днів швидко проростає насіння і з’явля­ються сходи. Іноді доводиться давати і більший шар води. За цей період насіння накльовується, а вода в основному витрачається на фільтрацію й випаровування. Тривала відсутність води в чеках може призводити до пересихання грунту й утворення щільної грунтової кірки, особливо на засолених ділянках. Для її знищення застосовують короткочасні зволо­жувальні поливи.

Після проростання насіння чеки звільняють від води. При з’явленні масових сходів( висота їх 5—7 см) чеки знову затоплюють шаром води па 2/3 висоти рослин, в міру росту яких рівень води доводять до 10— 12 см. При з’явленні у рослин 1—3 листочків воду з чеків спускають і після просихання грунту протягом 1—3 днів обробляють проти прося­нок пропанідом (дози гербіцидів наведено в розділі «Боротьба з бур’я­нами», с. 543). Через 1—2 дні, а в жарку погоду навіть через кілька го­дин після обприскування гербіцидами чеки знову затоплюють шаром води 12—15 см, який утримують до початку кущіння. Обробку посівів про­панідом повторюють через 8—10 днів. Застосування гербіцидів необхідно поєднувати з режимом зрошення та з агротехнічними заходами боротьби з бур’янами при зяблевому й передпосівному обробітках грунту.

Перед початком кущіння рослин шар води в чеках зменшують до 5— 7 см і посіви підживлюють азотними добривами. В цей час можна вно­сити також фосфорні добрива, якщо їх не застосовували до сівби.

Після закінчення кущіння рослин шар води в чеках знову підвищу­ють до 12—15 см і так підтримують до початку воскової стиглості зерна, після чого подачу води припиняють, а на початку повної стиглості рису залишки її спускають з таким розрахунком, щоб до збирання врожаю грунт добре просох. Шар води в чеках не повинен перевищувати 15 см, бо це може призвести до вилягання рослин. Проточний режим зрошення, який полягає в періодичній повній зміні води в чеках, рекомендується тільки на сильнозасолених грунтах з рівнем мінералізації води 1,5—

1,7 г/л солі.

Якщо рослини уражені грибом перикулярі, їх обприскують 2 %-ною бордоською рідиною, а при з’явленні ячмінного мінера, прибережної мушки та рисового комарика чеки звільняють від води, просушують грунт і посіви обробляють 12 %-ним дустом гексахлорану в дозі 15— 20 кг/га.

При заболоченні грунту періодично (один раз в 15—20 днів) воду з чеків спускають і просушують активний шар грунту. Це звичайно збіль­шує витрати зрошувальної води на 10—25 %. В усіх інших випадках про­точний режим зрошення, особливо в другій половині вегетації, не реко­мендується, оскільки це знижує температуру води в чеках на 2—4 0 і за­тримує вегетацію рису.

Збирання врожаю провадять як двофазним, так і однофазним спо­собами. Оптимальна висота зрізу у валки 15—20 см, ширина валка 1,1—

1,5 м, висота 0,5—0,6 м. На чеках з прямокутною конфігурацією засто­совують загінний спосіб руху агрегатів з лівими поворотами, для чого спочатку роблять два обкоси — перший за годинниковою стрілкою, дру­гий— проти неї. Так утворюється здвоєний валок шириною 2,2—2,3 м. На поворотах валки переносять жаткою. На квадратних чеках обкоси роблять так само, а потім агрегат рухається всередині чека по встанов­лених віхах і робить перший поворот. Після двох проходів всередині чека агрегат рухається за годинниковою стрілкою з правими поворотами.