Cправочник агронома

Гречка

Біологічні особливості. Насіння починає проростати при температурі грунту 6 °С, а дружно проростає при 15—20 °С. Сходи з’являються при оптимальних умовах через 6—7 днів після сівби. Весняні приморозки (2—З °С) пошкоджують рослини. Негативно на гречку впливає і темпера­тура понад ЗО °С, особливо в період цвітіння.

Запилення в гречки перехресне і відбувається за допомогою комах. Цвітіння починається через 25—ЗО днів після сходів і продовжується ЗО—45 днів. Після запліднення, через 10—12 днів, плід досягає нормаль­них розмірів, а ще через 10—12 днів — повної стиглості. Вегетаційний період 65—80 днів.

Гречка досить вибаглива до вологи. Транспіраційний коефіцієнт 500—600. Критичним є період від початку утворення плодів до їх побу­ріння. Найкраще росте на сірих лісових грунтах і чорноземах. Непри­датні для неї дуже кислі дерново-підзолисті (pH 4,5) та важкі солонцю­ваті грунти.

Біологічною особливістю гречки є здатність її використовувати важко­розчинні фосфорні сполуки, малодоступні для колосових культур.

Місце в сівозміні. У північному Степу і в Лісостепу гречку розмі­щують після просапних культур, зернобобових та удобрених озимих, а на Поліссі — після картоплі, льону, озимих, люпину на зерно. Після збирання озимих на зелений корм та інших культур, особливо на півдні в умовах зрошення, її вирощують у повторних посівах.

Обробіток грунту. Основний обробіток складається з лущення стерні на 6—8 см та зяблевої оранки, яку провадять у серпні — вересні на чор­ноземах на глибину 25—27 см, а на дерново-підзолистих грунтах — на глибину орного шару. Навесні поле боронують і два-три рази культи­вують: перший раз — на 10—12 см, другий на 6—8, а третій — на глибину загортання насіння — 6 см.

Удобрення. Гречка добре використовує післядію добрив, тому її слід розміщувати насамперед після достатньо удобрених культур. В цьому випадку безпосередньо під гречку можна вносити по ЗО—40 кг/га фос­фору і калію та 20 кг/га азоту. Після гірших попередників норму фосфо­ру і калію збільшують до 50—60, а азоту до ЗО—40 кг/га. Значний при­ріст урожаю забезпечує застосування у рядки під час сівби 70—100 кг/га суперфосфату або нітрофосу.

Сівба. Перед сівбою насіння протруюють гранозаном або ТМТД з розрахунку 1,5—2 кг на 1 т. Сіють, коли температура грунту на глибині 8—10 см становить 10—12 °С і мине загроза приморозків. Норма висіву у північному Степу і південному Лісостепу при звичайній рядковій сівбі 2,5—3,2 млн./га, широкорядній — 1,6—1,8, в північному і центральному Лісостепу — відповідно 3,2—3,5 і 2—2,3, а на Поліссі — 3,5—4,5 і 2,4— З млн./га схожих насінин.

Способи сівби — звичайний рядковий або широкорядний з міжряд­дями 45 см. Оптимальна глибина загортання насіння на дерново-підзо­листих і сірих лісових грунтах — 3—5, на структурних чорноземах Лісо­степу і північного Степу — 5—8 см.

Догляд за посівами включає післяпосівне коткування, 2—3 міжряд­них обробітки широкорядних посівів, підживлення недостатньо удобре­них посівів, а також використання бджіл для запилення (не менше двох сімей на 1 га посіву).

Збирання врожаю починають, коли на рослинах побуріє 67—75 % зер­нин. Основний спосіб—двофазний. Висота зрізу 15 см. Для запобіган­ня обрушуванню і подрібненню зерна під час обмолочування частоту обертання молотильного барабана зменшують до 500 об/хв. Зерно очи­щають і просушують до вологості 14—15 %, при якій воно нормально зберігається.