Cправочник агронома

Хвороби

Ріжки злаків. Грибна хвороба. Найчастіше уражує жито, а в районах з надмірною вологістю під час цвітіння злаків уражує також пшеницю і ячмінь.

Характерним для цього захворювання є утворення на колосках зігну­тих ріжків (склероціїв гриба), що формуються замість зернин.

Під час збирання врожаю ріжки падають на поверхню грунту, а част­ково потрапляють у зерно. У полі склероції зберігаються, як правило, не більше року і після перезимівлі при настанні теплої погоди пророста­ють, утворюючи спори, які заражають рослини злаків під час цвітіння.

При заорюванні на глибину понад 6—8 см склероції гинуть.

Шкідливість хвороби полягає у недоборі зерна, а крім того, ріжки містять сильнодіючі алкалоїди, небезпечні для здоров’я людей і тварин. Тому зерно з домішками ріжків понад 0,5 % для виготовлення борошна і згодовування тваринам непридатне. Відділяти ріжки від зерна треба на зерноочисних машинах.

Рис. 17. Бура листкова іржа пшениці: 1 — уражене листя рутвиці — проміжної росли-» ни-живителя; 2 -4 — спори гриба (дух& збіль­шено); 5 — уражений листок пшениці

Бура іржа. Дуже поширене гриб­не захворювання пшениці й жита у Лісостепу і прилеглих районах По­лісся та північного Степу. Починаю­чи із фази сходів і до закінчення вегетації на листках, розвиваються численні дрібні округлі пустули — спороносні органи грибів, що мають вигляд подушечок або коростинок бу­рого чи світло-коричневого кольору з порошистою масою всередині. При сильному ураженні у рослин різко знижується продуктивність (на 20— 30%), якість зерна погіршується. Збудники захворювання мають видо­ву специфічність, тобто не переходять із жита на пшеницю і навпаки.

Лінійна (стеблова) іржа. Грибна хвороба. Уражує всі культурні зла­ки. У фазі з’явлення сходів — кущін­ня на листках, а в більш пізні фази на стеблах (колоскових лусочках) утворюються довгасті іржаво-бурі пустули, які зливаються в лінії і продуктивність рослин значно зни-

Жовта іржа. Грибна хвороба уражує колосові культури. Пустули (спороносні органи гриба) розміщені на листках правильними поздовж­німи рядами, лимонно-жовтого кольору. Завдає шкоди, як і лінійна іржа. Частіше з’являється в роки з підвищеною вологістю повітря в першій по­ловині літа.

Корончаста іржа вівса. Грибна хвороба, уражує овес. На листках утворюються численні округлі пустули спочатку оранжевого, потім чор­ного кольору. Уповільнює ріст, знижує насінну продуктивність вівса.

Тверда сажка. Грибна хвороба. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, овес. На кожній з цих культур розвивається специфічний збудник захворюван­ня, який заражає рослини під час проростання насіння. У фазі наливан­ня — достигання зерна уражений колос розсунутий, прямостоячий, оболон­ка зернівки матова, заповнена темно-коричневою споровою масою із спе­цифічним запахом оселедця. Внаслідок ураження рослин урожай пов­ністю втрачається. Крім того, під час обмолочування оболонки уражених зернівок руйнуються і спори сажки поширюються на здорове зерно, при - зводячи до погіршення його товарних і посівних якостей.

Летуча сажка. Грибна хвороба. Сильно уражує пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, сорго Кожна культура уражується специфічним видом збудника. Рослини пшениці, ячменю і вівса заражаються під час цвітін­ня, а кукурудзи і сорго — в період проростання насіння. Проявляється захворювання на колоссі, качанах, волотях, які повністю або частково руйнуються, перетворюючись на чорну порошисту масу. В останні роки на Україні дуже сильно уражує ячмінь.

Рис. 18. Лінійна іржа злаків:

1 — уражене стебло пшениці; 2—3 — спори гриба (дуже збільшено); 4 — уражене стебло барбарису; 5 — ура­жене стебло магонії (проміжної рослини-живителя)

Карликова сажка. Небез­печна карантинна грибна хвороба пшениці та ячменю.

Уражені рослини карликові, стебла сильно вкорочені, ко­лос щільний, іноді розгалу­жений. Оболонка зерна ма­това, всередині її міститься чорна спорова маса. В ура­жених рослинах зернівки практично не утворюються.

Пухирчаста сажка куку­рудзи. Дуже поширене гриб­не захворювання, особливо небезпечне в умовах Лісосте­пу. Уражуються листки, стеб­ла, качани, волоті, на яких утворюються пухлини різної форми і величини. Всередині їх міститься темно-коричнева спорова маса. Особливо великі недобори зер­на бувають при ураженні качанів. Подібний характер має ураження пухир­частою сажкою суцвіть сорго.

Сажка проса. Грибна хвороба, при ураженні якою суцвіття перетво­рюється на тверде чорне жовно з брудно-білою оболонкою, розміщене у піхві верхнього листка. Верхня частина стебла з суцвіттям руйнується, перетворюючись на чорну порошисту масу.

Кореневі й стеблові гнилі. Грибні хвороби колосових злаків і куку­рудзи. При ураженні ними коренева шийка та корені хворих рослин бурі­ють і загнивають, основа стебла вкривається плямами і штрихами, дефор­мується. На колосових злаках розрізняють звичайну (фузаріозну або гельмінтоспоріозно-фузаріозну), церкоспорельозну та офіобольозну фор­ми кореневої гнилі. За сильного розвитку хвороби колос недорозвинутий (явище білоколосиці) або неповноцінний (зменшується кількість повно­цінних зернівок, зерно зморщене, плюскле). Уражені рослини кукурудзи відмирають за 2—3 тижні до достигання. Збудники хвороби в більшості зберігаються у грунті.

Борошниста роса. Грибна хвороба. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, овес. Особливо поширена в Лісостепу, на Поліссі, а також в умовах зро­шення на півдні республіки. Проявляється від часу з’явлення сходів до повного виколошування на стеблах, листках, листкових піхвах, іноді на колоссі у вигляді білого павутинистого нальоту, який пізніше набуває борошнистої консистенції, ущільнюється і стає жовто-сірим. При сильно­му ураженні знижується енергія кущіння рослин, затримується виколо­шування, скорочується фаза наливання—достигання, що врешті-решт призводить до втрат 10—15 % врожаю зерна.

«Чорний зародок». Грибна хвороба. Більше уражує пшеницю та яч­мінь, менше — жито, овес. Проявляється на зернівках у вигляді почорнін­ня в зоні зародка. Найбільше поширення хвороби спостерігається в роки, коли цвітіння злаків відбувається при високій температурі, а також на початку молочної стиглості при високій відносній вологості повітря. Ура-

Рис. 19. Борошниста роса злаків:

/ — уражена рослина; 2—4 — спори гриба (дуже збільшено)

жене зерно має низьку схожість і енергію проро­стання, рослини з такого насіння ослаблені, низь­копродуктивні.

Гельмінгоспоріози. Грибні хвороби, що особ­ливо поширені на ячмені, просі, пшениці, житі, рисі. Спільною ознакою усіх гельмінтоспоріозів є з’явлення на сходах і листках дорослих рослин плям різної форми і забарвлення, на яких згодом розвивається сіруватий або оливковий наліт. Уражені проростки, як правило, гинуть Сильно уражене листя засихає, нерідко опадає. Хворі рослини частково вилягають, насінна продуктив­ність їх дуже знижується. Зерно утворюється плюскле або недорозвинуте, з низькою схожістю.

Снігова плісень. Найбільш поширена форма випрівання озимих пшениці, жита, особливо в західному і центральному Лісостепу, а також на Поліссі. Збудниками її частіше бувають гриби, негативна дія яких посилюється за несприятли­вих умов перезимівлі. Проявляється ранньою весною після танення снігу: листки вкриваються водянистими плямами, на яких пізніше з’явля­ється білий, а потім рожевий павутинистий на­літ. Уражені листки втрачають хлорофіл і гинуть, часто відмирають піхви і навіть вузол кущіння, внаслідок чого посіви зріджуються. Сильні ура­ження спостерігаються у понижених місцях («блюдцях»), особливо при ви­паданні снігу па иепромерзлу землю, частих відлигах взимку, а також нрп надмірному зволоженні грунту навесні.

Цвілі та гиилі качанів і зерна кукурудзи. Грибні хвороби. Залежно

від збудників розрізняють фузаріозну, нігроспоріозпу, червону гиилі та

цвілі різних типів. Уражені качани в період достигання вкриваються рожевим, сірим, червоним або темним нальотом (головним чином, у верх­ній частіші), стрижень стає крихким, зерно матове або темпе. Внаслідок захворювання знижується врожай зерна, погіршуються його технологічні якості, ускладнюються умови зберігання.

Вірусна мозаїка. Відомо кілька типів вірусної мозаїки зернових куль­тур. Ознаками ураження рослин є зміна забарвлення окремих органів, надмірне кущіння, карликовість, безпліддя або неповноцінність зерна. При значному поширенні хвороби різко знижується врожай і погіршуєть­ся якість зерна. Найбільш поширені: мозаїка пшениці (уражуються ози­ма та яра пшениця), смугаста мозаїка (пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, сорго), жовта карликовість (ячмінь, пшениця, овес), закуклювання вівса (овес, ячмінь, просо, кукурудза, рис, пшениця). При ураженні закуклю - вапням спершу з’являються світло-зелені штрихи і плями на листках і піхвах. Потім рослини надмірно кущаться (до 60 стебел на одну росли­ну), ріст їх уповільнюється, листя стає червонуватим, жорстким. Росли­ни кукурудзи при цьому неприродно низькі.

Системи заходів боротьби з шкідниками і хворобами зернових коло­сових культур і кукурудзи наведені в таблицях 250, 251.

250. Система заходів боротьби з шкідниками та хворобами зернових колосових культур

Допосівний період при підготовці по­ля для озимих (ли­пень — вересень)

Допосівний період (липень — вересень для озимих; сі­чень — квітень — для ярих)

Під час сівби мих (серпень — жовтень)

ози-

Фаза сходів — тре­тього листка ози­мих (вересень — жовтень)

Те саме

Науково обгрунтовані прийоми обробітку грунту залежно від умов зволоження, роз­міщення озимих у полях сівозміни та по­передника

Випуск трихограми (10—20 тис/га) під ози­мі на початку періоду масового відкладан­ня яєць і повторно через 6—10 днів

Протруювання насіння одним із препара­тів: гранозаном з барвником (1—2 кг/т пшениці та жита; 1,5—2 кг/т ячменю та вівса, 1 кг/т проса, 2 кг/т рису); кіноля - том 15 (2 кг/т пшениці), пентахлорнітробен - золом (2 кг/т пшениці й жита), пентаті - урамом (1,5—2 кг/т пшениці й жита),ТМТД (1,5—2 кг/т пшениці та жита),гексатіурамом (2 кг/т пшениці);

бенлатом (2—3 кг/т пшениці та ячменю), вітаваксом (2,5—3 кг/т пшениці, 3—3,5 кг/т ячменю й вівса), вітатіурамом (2—3 кг/т пшениці та ячменю); гамма-гексаном (2 кг/т пшениці й жита);

12 %-ним дустом ГХЦГ (15—20 кг/т) або 90 %-ним технічним гамма-ізомером ГХЦГ (2—4 кг/т)

Протруювання насіння можна поєднувати з одночасною обробкою препаратом тур, що підвищує зимостійкість рослин, змен­шує їх вилягання і ураженість хворобами

Припосівне внесення в рядки з добривами одного з гранульованих інсектицидів: 5 %-ного базудину (50 кг/га), 5 %-ного во - латону (до 75 кг/га);

2 %-ного гамма-ізомеру ГХЦГ крупно­зернистого (50 кг/га)

2— 3-разове обприскування країв (шири­ною 50—70 м) 80 %-ним хлорофосом (1 кг/га) або 20 %-ним метафосом (1 кг/га)

Суцільне або локальне обприскування (у місцях високої чисельності шкідників) з використанням одного з перелічених пре­паратів; 16 %-ної м. м. е. (2—2,5 кг/га) або 50%-ногоз, п. (0,6—0,8 кг/га) гамма-ізоме­ру ГХЦГ; 40 %-ного з. п. (2—2,5 кг/га) або 60 %-ного к. е. (1,5—1,8 кг/га) базу­дину; 50 %-ного к. е. волатону (2 кг/га); 20 %-ного к. е. (1,5—2 кг/га), ЗО %-ного

Сходи падалиці та бур’янів, хлібна жу­желиця, совки, зла­кові мухи, бура ір­жа, борошниста ро­са, кореневі гнилі Яйця підгризаючих совок

Тверда сажка, гель - мінтоспоріоз, фуза­ріоз, цвілі, сажка проса

Сажкові захворю­вання, цвілі та грунтові шкідники Тверда і летуча саж­ки, кореневі гнилі Личинки хлібної жужелиці (при за­грозі масового з’яв­лення на полях ози­мих) та ін. грунто­ві шкідники

Хлібна жужелиця (у місцях масового з’явлення личинок) та грунтові шкідни­ки

Те саме + гусениці підгризаючих совок

Злакові мухи (на початку масового льоту), мінери, ци­кадки

Личинки хлібної жужелиці, гусениці совок, злакові му­хи, цикадки та інші шкідники; при ви­сокій чисельності злакових попелиць застосовують мета­фос або базудин

Фаза третього лист­ка — кущіння ози­мих (вересень—бе­резень, зимою під час тривалих відлиг і потеплінь)

Період сходів—ви­колошування (вере­сень—листопад, березень—червень)

Фаїа кущіння ози­мих (березень—кві­тень)

Фаза сходів — тре­тього листка ярих (березень—травень)

Фаза кущіння — росту стебла озимих і ярих (квітень— травень)

Фаза виколошуван­ня — формування зерна (травень—

червень)

Обприскування крайових смуг (50—70 м) посівів ярих колосових у роки з теплою сухою весною 80 %-ним хлорофосом (1—

1,5 кг/га), 20 %-ним (1—1,5 кг/га) або 40 %-ним (0,5—0,8 кг/га) к. е. метафосу Обприскування крайових смуг шириною до 100 м у південних районах Одеської, Херсонської областей та в Криму 20 %-пим к. е. метафосу (1—1,2 кг/га)

Обприскування (суцільне або вибіркове) посівів пшениці в степових областях 80 %-ним хлорофосом (1—1,2 кг/га); 20 %-ним (1,5 кг/га) або ЗО %-ним (1 кг/га) метафосом, або 50 %-ним метатіоном (0,8— 1 кг/га)

Обприскування посівів 40 %-ним БІ58 (рогор, фосфамід)—1,5 кг/га; 20 %-ним (1 кг/га) або ЗО %-ним (0,8 кг/га) метафо­сом; 50 %-ним метатіоном (0,6—0,8 кг/га) чи сумішшю 80 %-ного хлорофосу та 20 %-ного метафосу (0,5+0,3—0,5 кг/га)

Озимі та зимуючі бур’яни, снігова плісень, склероги - ніоз та деякі інші хвороби

Смугаста хлібна блоха, злакові мухи (при масовому з’яв­ленні дорослих ко­мах)

Гусениці злакової листовійки (при се­редній чисельності в роки з дружною теплою весною 40— 60, з прохолодною дощовою 100—150 екз./м2, жуки п’яви­ці, злакові мухи Клопи шкідливої черепашки (при чи­сельності понад 2 екз./м2), гостро­голові клопи, жуки п’явиці та блішок Злакові попелиці, личинки хлібних клопів, п’явиця, пше­ничний трипс (при масовому з'явлен­ні); личинки шкід­ливої черепашки та інших видів хліб­них клопів (при чи-

Фази молочної і мо­лочно-воскової стиглості (чер­вень — перша поло­вина липня)

Жнива та після­жнивний період (ли­пень — серпень)

Обприскування одним із названих препа­ратів або їх сумішшю: 20 %-ним метафо­сом (1—1,5 кг/га); 50 %-ним метатіоном (0,6—1 кг/га), сумішшю 80 %-ного хлоро­фосу та 20 %-ного метафосу (0,5 — 0,7 + + 0,3—0,5 кг/га)

80 %-ний хлорофос (0,8—1 кг/га)

30 %-ний метафос (1,4 кг/га), 80 %-ний хлорофос (1,5—2 кг/га) або суміш 80 %- ного хлорофосу й 20 %-ного метафосу (1 + 1 кг/га)

Запобігання втратам зерна та соломи під час збирання. Дискування стерні в 1—

2 сліди дисковим лущильником негайно після збирання з наступним основним об­робітком грунту. При розміщенні озимих після стерньових попередників у роки

3 пізніми строками збирання попередника і значною кількістю опадів у липні— серпні — полицева оранка через 7—12 днів після дискування сельності не менше 10 екз./м2)

Личинки шкідливої черепашки та інших хлібних клопів (не менше 3 екз./м2), личинки пшенично­го трипса і п’явиці Злакові попелиці (не менше 20 екз. на стебло); на посівах перспективних для одержання зерна сильної або цінної пшениці, економіч­ний поріг чисельно­сті личинок чере­пашки 1—2 екз./м2 Перелічені вище шкідники + жуки хлібного кузьки та жужелиці в разі їх масового з’явлення Сходи падалиці та бур’янів, хлібна жужелиця, злакові мухи, пшеничний трипс, попелиці бу­ра іржа, борошнис­та роса

Примітка. При використанні 40 %-ного к. е. у два рази порівняно з витратою 20 %-ного к. е.

Допосівний період (квітень—травень)

Протруювання насіння (якщо ця робота не була проведена на калібрувальному заво­ді) препаратами: ТМТД 80 %-ним (1,5— 2 кг/т), вітатіурамом (1,5—2 кг/т), ГХЦГ, 90 %-ним гамма-ізомером технічним (2— 4 кг/т) або 12 %-ним дустом (10 кг/т);

Цвілі, фузаріоз, сажки; дротяники, несправжні дротя­ники та інші грун­тові шкідники (при загрозі масового з’явлення)

фентіурамом 65 %-ним з. п, (2 кг/т)

Під час сівби (кві­тень—травень)

Фаза сходів — двох пар справжніх лист­ків (травень—чер­вень)

Те саме

Фаза 5 пар лист­ків — викидання волоті (червень—

липень)

Фаза 4—5 пар лист­ків — молочно-вос­кової стиглості (червень—серпень) Те саме

Збиральний та піс­лязбиральний пері­оди (вересень—ли­стопад)

Припосівне внесення в рядки одного з гранульованих інсектицидів: 10 %-ного

базудину (40—50 кг/га), 5 %-ного волато - ну (50 кг/га) або 2 %-ного крупнозернис­того гамма-ізомеру ГХЦГ (50 кг/га) Випуск трихограми (20—40 тис./га) на по­чатку періоду масового відкладання яєць шкідниками

Обприскування сходів 80 %-ним хлорофо­сом або 20 %-ним метафосом (по 2 кг/га) при переважанні прохолодної дощової по­годи; 16 %-ною м. м. е. гамма-ізомеру ГХЦГ (1,5—2,5 кг/га), 20 %-ним метафосом (1,5— 2 кг/га) або обпилювання 12 %-ним дус­том ГХЦГ (10—20 кг/га)

Обприскування 20 %-ним метафосом (1—

1.2 кг/га) або 40 %-ним БІ58 (0,8—

1.2 кг/га)

Випуск трихограми — вогнівкової форми (40—60 тис/га) на початку періоду масо­вого відкладання яєць шкідником і пов­торно через 6—10 днів.

Розсіювання 7 %-ного гранульованого хло­рофосу (20 кг/га)

Обприскування 85 %-ним з. п. севіну (2­

2,5 кг/га), 80 %-ним хлорофосом (1,5­2 кг/га)

Своєчасне збирання на низькому зрізі, ви­далення і знищення післязбиральних реш­ток, дискування і глибока зяблева оран­ка

Висушування качанів і зерна до опти­мальної вологості

Дротяники й не­справжні дротяни­ки (у місцях дуже високої чисельності шкідників)

Яйця підгризаючих совок

Шведська муха (при масовому з’явленні дорослих мух); південний сірий довгоносик, гусени­ці підгризаючих со­вок

Попелиці та інші сисні шкідники (при масовому з’явлен­ні)

Яйця кукурудзяно­го (стеблового) ме­телика

Гусениці першого віку кукурудзяного метелика (при вели­кій кількості від­кладених ЯЄІ'Ь) Гусениці бавовни­кової (кукурудзя­ної) совки та куку­рудзяного метелика (при масовому з’яв­ленні)

Г усениці кукуруд­зяного метелика, ко­реневі та стеблові гнилі, пухирчаста сажка, гнилі та цві­лі качанів і зерна