Cправочник агронома

Використання сіножатей

Сіножаті використовують для заготівлі сіна, приготування сінажу, трав’яного борошна, а також скошують на зелений корм. Найкращими строками скошування трав є фаза бутонізації — початок цвітіння бобо­вих, колосіння — початок цвітіння злаків.

Строки скошування трав значною мірою впливають не лише на вро­жай і поживність корму, а й на відростання отави. Чим пізніше скошу­вання, тим гірше рослини відростають. При скошуванні на сіно в фазах колосіння — початок цвітіння в умовах достатнього зволоження одержу­ють повноцінний другий укіс, який треба провести не пізніше як за мі­сяць до настання постійних приморозків (табл. 220).

Щорічне скошування трав до цвітіння може негативно впливати на врожай у наступні роки. Щоб запобігти цьому, треба запроваджувати сінокосозміну, тобто чергування строків скошування травостою за роками (одні ділянки скошують в ранні фази, інші — в більш пізні, щоб дати обсіменитися цінним травам). Скошування в фазі плодоношення прова­дять один раз у 4—5 років. З метою раціонального використання лук застосовують також комбіноване сінокісно-пасовищне використання. При цьому після скошування лук і відростання трав до висоти 25—ЗО см про­вадиться помірне загінне випасання худоби з допомогою елєктроогоро-

жі. Спасувати скошені луки при задовільному зволоженні можна не біль­ше двох разів з інтервалом ЗО—35 днів. Комбіноване використання чер­гують за роками.

На врожай і якість сіна, крім строків збирання, впливає висота ско­шування трав (табл. 221). Оптимальна висота скошування трав в пер­шому укосі з великою кількістю низових трав—4—5 см, при перева­жанні в травостої верхових злаків і бобових трав — 5—6 см. Повторні укоси слід провадити на висоті 6—7 см.

Організація сировинного конвейєра на луках для виробництва зне­воднених кормів. Такий конвейєр має забезпечити безперервну роботу сушильних агрегатів протягом 110—120 днів. В конкретних умовах цього можна досягти введенням у конвейєр високопродуктивних багаторічних трав, що відзначаються достатньою отавністю, мають різну скоростиг­лість і можуть інтенсивно використовуватись. До ранньостиглих видів належать лисохвіст лучний, грястиця збірна, очеретянка, конюшина лучна ранньостигла, до середньостиглих — костриці лучна і очеретяна, стоко­лос безостий, тонконіг лучний, люцерна строкатогібридна; до пізньостиг­лих— тимофіївка лучна, мітлиця біла, тонконіг болотний, конюшина червона пізньостигла. Різниця в фазах розвитку між скоростиглими і піз­ньостиглими видами досягає 20 днів. В конвейєрі важливо також брати до уваги сортові особливості трав. Наприклад, у конюшини лучної ран­ньостиглої ВІК.-7 бутонізація настає на 6—8, а початок цвітіння на 8— 10 днів раніше, ніж у сорту Гібридна пізньостигла. Це дає можливість

220. Величина другого укосу в % від першого, залежно від фази проведення останнього скошування (за узагальненими даними І. В. Ларіна)

продовжити оптимальний період скошування травостою на 10—12 днів у кожному укосі. Крім цього, використання того чи іншого травостою в одному укосі може тривати протягом 8—10 днів без відчутного погір­шення якості зеленої маси.

При створенні конвейєра враховують також грунтово-кліматичні і агротехнічні умови. Так, зелений конвейєр для виробництва трав’яного борошна і різки необхідно запроваджувати на осушених торфовищах і за­плавних землях з посівом різночасно достигаючих злакових трав, а на мінеральних грунтах'—і бобових. Але в умовах зрошення і застосування підвищених норм азотних добрив сировинний конвейєр може бути органі­зований з одних злаків. За даними Всесоюзного НДІ кормів, в таких умовах конвейєр можна створити з трьох ранньо достигаючих сумішок з переважанням в них грястиці збірної, лисохвосту лучного чи стоколосу безостого. При цьому для виробництва 100 т трав’яного борошна за добу на агрегаті СБ-1,5 при двозмінній роботі необхідно 350 га зрошуваних угідь, з них 90 га з переважанням в травостої лисохвосту лучного і 180 га грястиці збірної, які скошуються чотири рази на сезон, і 80 га стоколосу безостого, що скошується трнчі.

На заплавних природних кормових угіддях сировинний конвейєр мож­на створити з різночасно достигаючих травостоїв з урахуванням особ­ливостей заплави. Спочатку скошують ранньостиглий травостій з перева­жанням грястиці збірної і лисохвосту лучного в прирусловій частині за - плави; потім використовують середньостиглі травостої в притерасній і частково середній частині з переважанням у травостої костриці лучної і тонконогу лучного; і, нарешті, пізньостиглі травостої середньої частини заплави з переважанням тимофіївки лучної, мітлиці білої, тонконогу бо­лотного.

Орієнтовна схема організації сировинного конвейєра наведена в таб­лиці 222.

222. Схема зеленого конвейєра для виробництва трав’яного борошна та інших кормів на базі природних травостоїв заплавних лук

І На трав’яне борошно, від На трав’яне борошно, від На сінаж, сіно, силос,

25. V до 10.VI 11.VI до 25.VI від 16.VI до 30.VI

II На трав’яне борошно від На трав’яне борошно чи На трав’яне борошно

26. VI до 10.VII січку, від 11.VII до 25.VII чи січку, від 26.VII до

10. VIII

III На трав’яне борошно, від На трав’яне борошно, від На трав’яне борошно,

11.VIII до 25.VIII 26.VIII до ІО. ІХ від 11.ІХ до 25.ІХ

IV На трав’яне борошно, від На трав’яне борошно, від —

26.IX до 10.Х 11.Х до 20.Х

Иа суходільних та низинних луках Полісся і Лісостепу сировинні конвейєри можуть створюватись на основі травостоїв з багаторічних луч­них трав і посівів однорічних кормових культур, зокрема озимого жита і пшениці, вико-вівсяних і горохо-вівсяних сумішок, післяукісних посівів озимого ріпака, перко, суріпиці, гірчиці, кормової капусти тощо.