Багаторічні бобові трави
Конюшина. У світовій флорі налічується близько 300 багаторічних і однорічних видів, з них в СРСР — близько 70, в Українській РСР — 37. В культурі найбільш поширені конюшини лучна, рожева і біла. Конюшина лучна має кілька підвидів, з яких найбільш поширені одноукісна північна та двоукісна скоростигла південна.
Люцерни налічується близько 100 видів, переважно багаторічних, з них в СРСР — 60, в Українській РСР —• 20. У виробництві поширені: люцерна синя, або посівна; люцерна жовта, або серповидна; люцерна гібридна, або мінлива; люцерна голуба.
Еспарцет. Відомо понад 130 видів, в СРСР—62, в Українській РСР — 11. В культуру введено три види еспарцету: посівний, або виколистий, піщаний і закавказький.
Буркун. Відомо 20 видів, в СРСР — 11, в Українській РСР — 7. Найпоширеніші буркун білий і жовтий, серед яких трапляються багаторічні й однорічні форми.
За довговічністю бобові трави віднесено до трьох груп: дворічники — буркун білий і жовтий; малорічники — конюшина лучна, рожева, біла; трави середньої довговічності — люцерна, еспарцет, лядвенець та багато інших.
За строком розвитку всі багаторічні трави відносять до типу середньостиглих.
У виробництві найбільш поширені конюшина лучна двоукісна, люцерна гібридна, або мінлива, еспарцет піщаний і буркун білий. В умовах республіки це рослини довгого дня. За сприятливих умов вони здатні утворювати стебла, квітки і плоди, тобто мають ярий цикл розвитку (дворучки). Властивістю рослин дворучок є здатність різко припиняти ріст і розвиток в умовах скорочення світлового дня, тим самим затри
мувати утворення генеративних органів восени, що сприяє накопиченню запасних речовин, загартуванню рослин, підвищує їх зимостійкість та довговічність. Тому багаторічні бобові трави можна висівати як рано навесні, так і протягом літа.
Тривалість світлової стадії у різних видів неоднакова. Люцерна гібридна, еспарцет піщаний вже у фазі 3—4 листків з утворенням стебла переходять до світлової стадії, тому вони гірше витримують затінення покривними культурами, ніж конюшина, яка довше перебуває у фазі розетки.
В нижній частині стебла при переході в корінь у багаторічних бобових трав формується зона кущіння, так звана коронка, або головка.
Вегетативне відновлення у багаторічних бобових трав відбувається за рахунок розвитку бруньок на коронці і верхній частині кореня, а також із нижніх пазушних вузлів стебла. У буркуну білого післяукісне відростання відбувається майже виключно з вузлів нижньої частини стебла.
При щорічному відмиранні пагонів восени коронка зберігає життєздатність. Глибина залягання зони кущіння є однією з ознак стійкості проти несприятливих умов перезимівлі.
Основна маса коренів багаторічних бобових трав (до 80 %) знаходиться в орному шарі. На дрібних корінцях розвиваються бульбочкові бактерії. В результаті симбіозу з ними в грунті накопичується 100— 200 кг/га азоту.
Завдяки добре розвинутій кореневій системі багаторічні бобові трави дістають вологу і поживні речовини з глибоких шарів грунту. Характерною особливістю кореневої системи еспарцету є винятково висока розчинювальна здатність, завдяки якій він використовує необхідні поживні речовини з важкорозчинних сполук. Цінною особливістю люцерни є дренуюча і розсоліовальпа дія па грунт, що особливо важливо при зрошенні.
Багаторічні бобові трави можуть рости па різних грунтових відмінах. Кращими для них є чорноземи, сірі опідзолепі, а також бурі й каштанові грунти з родючим, багатим на вапно підгрунтям. Непридатні — кислі певанпові грунти, болотні землі з високим рівнем підгрунтових вод, а також грунти з оглеєпим або кам’янистим, непроникним для коріння підгрунтям.
Біологічні особливості багаторічних бобових трав наведені в таблиці 177.
Агротехніка. Багаторічні бобові трави вирощують у польових, кормових і грунтозахисних сівозмінах, а люцерну, крім того, у вивідних полях.
Кращі попередники — колосові, цукрові буряки, картопля. Обробіток грунту такий самий, як і під покривну культуру.
За літньої сівби обробіток здебільшого напівпаровий. Важливо не допускати псресушення верхнього шару грунту.
Щоб запобігти пошкодженню проростків шкідниками і ураженню хворобами, насіння перед сівбою завчасно (за 1 —1,5 місяця) протруюють препаратом ТМТД (3—4 кг/т) або фентіурамом (4 кг/т). Доцільно поєднувати протруювання з обробкою насіння мікроелементами, зокрема молібденом. Норма витрати молібденовокислого амонію 200—250 г на 1 га або 1 кг/ц насіння.
При надмірній кількості твердого насіння (понад 20%) перед протруюванням його обробляють на скарифікаторі. Для підвищення енергії проростання і схожості провадять сонячне обігрівання протягом 5— 7 днів. Перед сівбою насіння обробляють нітрагіном.
Найбільш поширений спосіб сівби — звичайний рядковий під покрив ранніх зернових. Сіють трави зерно-трав’яними сівалками, а при відсутності останніх зерновими (спочатку висівають покривну культуру, а потім впоперек її рядків — трави). Еспарцет сіють звичайними зерновими сівалками впоперек посіву покривної культури. Розпушений грунт після сівби покривної культури ущільнюють кільчастими котками, що сприяє одержанню дружних сходів.
177. Біологічні особливості багаторічних бобових трав
|
На Поліссі і в західному Лісостепу конюшину й еспарцет підсівають також під озимі на зелений корм, а інколи й на зерно.
За ступенем пригнічення трав покривні культури розміщуються у такій низхідній послідовності: озимі на зерно, озимі на зелений корм, овес, ячмінь, яра пшениця на зерно, ярі зернові на монокорм; однорічні трави на зелений корм, горох, чина, просо на зерно, кукурудза на зелений корм.
Підпокривно трави сіють у кращі агротехнічні строки для покривних культур. Щоб зменшити негативний вплив на трави покривних культур, норму висіву їх знижують на 20—ЗО % проти повної, крім проса і гороху. Кукурудзу на зелений корм у вологозабезпечених районах висівають звичайним рядковим способом, а в посушливих — широкорядним.
Проте жодна з покривних культур не сприяє підвищенню врожайності багаторічних бобових трав, особливо люцерни. Наукові дослідження показують, що найвищу продуктивність люцерна забезпечує при безпокривній сівбі, яка створює добрі умови для одержання максимальних урожаїв в результаті одержання вирівняного травостою, внесення достатньої кількості добрив, особливо органічних, а також зрошення в необхідні періоди, що практично неможливо при підпокривному вирощуванні. Із застосуванням гербіцидів на посівах багаторічних бобових трав створюється можливість провадити весняні, післяукісні та післяжнивні посіви. Весною доцільніше сіяти трави безпокривно в період сівби цукрових буряків. Кращими строками літньої сівби у зоні Полісся і Лісостепу є середина червня—кінець липня, у південних районах Степу — перша і друга декади серпня.
Норми висіву трав і глибина загортання насіння наведені в таблиці 178.
178. Орієнтовні цорми висіву та глибина загортання насіння багаторічних бобових трав
|
Як високопродуктивні кормові культури багаторічні бобові трави використовують велику кількість поживних речовин з грунту. Вони позитивно реагують иа безпосереднє внесення добрив і непогано використовують їх післядію.
Органічні добрива (гній і компости) доцільно вносити під провідні культури сівозміни за 1—3 роки до сівби багаторічних трав, в Степу в нормі 20—30, а па Поліссі та у вологих районах Лісостепу ЗО—40 т/га. При безпокривній сівбі в умовах достатнього зволоження під багаторічні трави, що будуть використовуватися 2—4 роки, рекомендується вносити 40—60 т/га гною.
Кислі грунти обов’язково вапнують, вносячи вапно у формі меленого вапняку, крейди, мергелю, дефекату, мартенівських шлаків у нормі
2— 10 т/га залежно від гідролітичної кислотності грунту та виду вапнякового матеріалу. Вапнують під попередник, а сильно кислі грунти за 2—■ З роки до сівби трав.
На солонцюватих грунтах проводять гіпсування. Сиромелений гіпсовий камінь, або фосфогіпс, у нормі 3—4 т/га (на солонцях 8—10 т/га) вносять під попередник або безпосередньо восени під багаторічні бобові трави перед зяблевою оранкою. Ефективне також розсіювання його по
3— 4 ц/га після збирання покривної культури або рано весною на посівах минулих років.
З мінеральних добрив насамперед застосовують фосфорні й калійні. При підпокривному вирощуванні, крім передбачених для удобрення покривної культури мінеральних добрив, додатково вносять фосфорні й ка
лійні по ЗО—40 кг/га поживної речовини кожного. Якщо трави висівають без покриву, то норми допосівного внесення фосфорних і калійних добрив підвищують до 50—60 кг/га поживних речовин.
На дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах, якщо під покривні культури або безпосередньо під трави органічні добрива не вносили, вносять азотні добрива з розрахунку N30-45.
Суттєве значення для багаторічних бобових трав має рядкове внесення добрив, особливо фосфорних у нормі Р 8—і о, а також сумісне внесення складних добрив — амофосу, нітрофоски, нітрофосу з розрахунку ЗО— 50 кг/га залежно від вмісту в них поживних речовин.
Крім основного та припосівного удобрення, застосовують підживлення. Фосфорними і калійними добривами доцільно підживлювати восени, оскільки за таких умов вони краще розчиняються, стають більш доступними для рослин і підвищують їхню зимостійкість. Вносять до 45— 60 кг/га поживних речовин фосфору і калію, а на грунтах, бідних на гумус,— по 45—60 кг NPK.
За достатньої кількості фосфорних і калійних добрив економічно вигідніше вносити їх в один прийом під оранку, виходячи із потреби в них на 2—3 роки.
Багаторічні бобові трави дуже чутливі до внесення мікродобрив, особливо молібденових, борних і марганцевих, які значно підвищують якість корму, кормову і насінну продуктивність трав.
Молібден доцільно вносити в тому разі, якщо його вміст у кореневмісному шарі грунту не перевищує 6,2 кг/га. Обприскують або обпудрюють ним насіння з розрахунку 250—400 г поживних речовин на 1 ц насіння, або обприскують травостій у фазі стеблування 0,02—0,03 %-ним розчином молібдсиовокислого амонію.
Догляд за посівами. При з’явленні грунтової кірки її негайно руйнують ротаційною мотикою або кільчастими котками. Проти листоїдних шкідників обприскують сходи метафосом, хлорофосом або поліхлорпі - неном.
Для знищення двосім’ядольних бур’янів на посівах конюшини першого року життя застосовують гербіцид 2М-4ХМ. Вносять його у нормі 1,5— 2,5 кг/га у період, коли покривна культура перебуває у фазі кущіння, а конюшина має не менше двох трійчастих листків.
При засміченні двосім’ядольними бур’янами під час утворення першо- го-третього справжнього листка в люцерни, висіяної під покрив злакових культур, посіви обробляють препаратом 2,4-ДМ у нормі 1,5—2 кг/га за діючою речовиною.
Застосування гербіцидів при безпокривному посіві значно змінює технологію вирощування люцерни. В Українському НДІ кормів для обробки люцерни запропоновано бакову суміш гербіцидів (ептаму — 4—5 кг/га+ + вензару (ленацилу) 1 —1,5 кг/га). При внесенні її під передпосівну культивацію на весняних безпокривних посівах люцерни гине 90—98 % одно - і двосім’ядольних бур’янів, завдяки чому можна одержати в рік сівби люцерни за два укоси в фазі цвітіння 240—280 ц/га зеленої маси, або 45—55 ц/га кормових одиниць. В середньому за три роки використання врожайність зеленої маси люцерни при застосуванні вищезгаданої суміші становила 611 ц/га проти 387 ц/га при сівбі під покрив ячменю.
Добрі результати від застосування гербіцидів на травостоях люцерни другого і третього років використання одержані в Українському НДІ зрошуваного землеробства. Обробка її травостою препаратами 2,4-Д забезпечила знищення 65—80 % двосім’ядольних бур’янів і сприяла значному підвищенню врожаю.
В рік сівби еспарцету при з’явленні 1—4 справжніх листків застосовують гербіциди 2,4-ДМ і 2М-4ХМ, як і на посіві конюшини.
На безпокривних посівах, крім хімічних засобів, застосовують своєчасне підкошування бур’янів (2—3 рази за літо) на висоті 6—7 см з тим, щоб не допустити їх обсіменіння. На літніх посівах підкошують один раз.
Збирають покривні культури в максимально стислі строки, зернових — прямим (однофазним) комбайнуванням або роздільно (двофазним) з підбиранням валків за 3—4 дні і одночасним подрібненням та вивезенням соломи.
При надмірному відростанні після виходу з під покриву трави скошують за 1—1,5 місяця до закінчення вегетації. За цих умов рослини нако-
179. Кормова цінність зеленої маси багаторічних бобових трав
|
пичують достатню кількість запасних поживних речовин і добре перезимовують.
В осінньо-зимовий період провадять підживлення, снігозатримання, руйнування льодової кірки, боротьбу з мишами.
Якщо підживлення восени не провадили, добрива вносять по мерзлоталому грунті весною. Боронують посіви на початку весняних польових робіт. Там, де травостій зріджений, навесні підсівають дисковими сівалками багаторічні або однорічні кормові культури. Боронувати і підживлювати трави рекомендується і після кожного з укосів. В умовах зрошення па посівах минулих років провадять обробіток культиваторами з долотоподібними робочими органами.
Продуктивність багаторічних бобових трав, вирощуваних на корм. Багаторічні бобові трави відзначаються високою кормовою цінністю. Так, при багатоукісному використанні і достатньому забезпеченні поживними речовинами та вологою люцерна забезпечує вихід білка до 25—ЗО ц/га при врожаї сіна 180—200 ц. Досвід кращих господарств показує, що навіть така малопоширена культура, як буркун білий, може давати 70 ц/га кормових одиниць.
Білок бобових трав відзначається високою фізіологічною активністю. За вмістом незамінних амінокислот багаторічні бобові трави не мають собі рівних. Містять вони і велику кількість інших необхідних для тваринного організму поживних речовин (табл. 179).
З багаторічних бобових трав виготовляють трав’яне борошно, сіно, сінаж, силос, білково-вітамінні концентрати тощо.
Кормова цінність багаторічних бобових трав погіршується з віком рослин — від ранньої до більш пізньої фази розвитку. При цьому вміст клітковини збільшується, а протеїну, каротину та вітамінів зменшується. Відомо також, що відновлення вегетації трав відбувається в основному за рахунок запасу поживних речовин коріння. З початком фази бутонізації запас поживних речовин у рослині відновлюється і наприкінці цвітіння витрачається на плодоношення.
Систематичне скошування бобових трав в ранніх фазах (початок бутонізації) або пізніх (кінець цвітіння) призводить до порушення ростових процесів, зниження продуктивності й довговічності травостою. Тому, щоб більше одержувати вітамінного корму, зелену масу скошують у період бутонізації, а на силос і сінаж — до початку масового цвітіння. Особливості формування врожаю зеленої маси багаторічних бобових трав наведені в таблиці 160.
180. Особливості формування врожаю зеленої маси багаторічних бобових трав
|
Вирощування багаторічних бобових трав на насіння. Щоб одержати гарантований урожай насіння, виробництво його треба зосередити на спеціальних насінницьких посівах. Виділення насінницьких ділянок у фуражних посівах можна розглядати як додатковий резерв.
Урожай і якість насіння залежать від впровадження комплексу спеціальних заходів: додержання просторової ізоляції, забезпечення запилення комахами, внесення добрив, правильного вибору способу сівби, норми висіву, своєчасного проведення боротьби з шкідниками і хворобами; визначення оптимального строку укосу; своєчасного збирання і очищення насіння без втрат.
Норми висіву і особливості використання багаторічних бобових трав на насіння висвітлені в таблиці 181.
181. Норми висіву і особливості використання багаторічних бобових трав на насіння
|
* Б чисельнику — вагова, кг, в знаменнику — у млн. схожих насінин на І га. |
В роки з надмірною вологістю спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, при цьому травостій вилягає ще до початку цвітіння. В таких випадках трави скошують, а на насіння використовують проміжний або другий укіс.