Cправочник агронома

Закладання виноградників

Закладати промислові виноградники можна лише за проектом, роз­робленим інститутом «Укргіпросад» (м. Сімферополь), та його філіалами.

Вибір ділянки під виноградники. Найбільш сприятливі для виноград­ників схили південної, південно-західної і західної експозицій. Придатні для цього і рівнинні ділянки. Низинні місця, долини і вибалки, в які стікають холодні маси повітря, під виноградники непридатні. Найкращі грунти — чорноземи, каштанові й піщані, легкі суглинки. В Закарпатті виноградники закладають на дерново-буроземних і типових буроземних грунтах.

У Криму слід уникати ділянок з близьким заляганням суцільних мер- гелястих і черепашкових прошарків та інших скельних гірських порід. Під­грунтові води мають бути не ближче як 1,5 м до поверхні. Недоцільно за­кладати виноградники на засолених грунтах.

Передпосадкова підготовка грунту. На ділянці, відведеній для садін­ня винограду, провадять такі попередні роботи: очистку грунту від зліс­них бур’янів, чагарників, дерев, вирівнювання поверхні, а також ре­тельне планування.

Якщо під садіння відводять ділянки, звільнені від садів і вибраку- ваних виноградників, необхідно окультурити грунт дво-, трирічним виро­щуванням багаторічних бобових або сумішки бобово-злакових трав.

Перед плантажною оранкою на чорноземах і каштанових грунтах вносять гній по 30—40, а на піщаних та інших малородючих грунтах — по 40—60 т/га у суміші з 8—10 ц/га суперфосфату. Кислі грунти вап­нують. На малородючих грунтах Закарпаття під плантажну оранку да­ють по 60—80 т/га гною, 3—4 т/га фосфоритного борошна і 1 т/га калій­ної солі.

На всіх грунтах, відведених під закладання широкорядних виноград­ників, норми органічних добрив збільшують до 80—100 т/га, а мінераль­них— до 4—7 т/га. Перед плантажною оранкою провадять розпушування грунту на глибину 80—100 см у двох напрямках з відстанню між рядками 90—100 см, використовуючи для цього глибокорозпушувачі різних марок.

Плантажну оранку роблять плугом ППН-50 або ППУ-50 за 4—6 міся­ців до садіння. Перед садінням зорану поверхню поля вирівнюють.

Організація території. Масив розбивають на квартали площею 15— 20 га, а квартали — на три-, чотирирядні клітки з довжиною рядка 100 м. Для більш раціонального використання землі на широкорядних на­садженнях допускається довжина рядків до 200 м. Ширина доріг вздовж меж масиву має становити 10 м, а між клітками — 6 м.

Напрямок рядків на рівнинних ділянках — з півночі на південь, на схилах — поперек схилу, а на зрошуваних виноградниках за напрямком поливних борозен.

Садіння винограду. За вкривної культури і безштамбового віялопо­дібного формування кущів ширина між рядами має бути 2,5 м, а від­стань між рослинами в ряду залежно від сили їхнього росту 1,25; 1,5 і 1,75 м.

При створенні широкорядних високоштамбових насаджень з вільним розташуванням приросту, залежно від вологозабезпеченості й родючості грунтів, ширина міжрядь становить 3—3,5—4 м. Відстань між кущами у ряду для сортів з слабкою силою росту—1,5 м, для середньорослих 1,75, а для сильнорослих — 2—2,5 м.

Закладають виноградник високоякісними саджанцями, зокрема з добре розвинутою кореневою системою, нормальним приростом і повним зростанням тканин у місці щеплення. Перед садінням однорічний приріст у саджанців обрізують на сучок з двома-трьома вічками. Корені вкоро­чують залежно від способу садіння. При садінні під гідробур їх зали­шають довжиною 4—6 см, а в ямки — 15—20 см. Для підживлення рослин при садінні під гідробур рекомендується вносити добрива у формі вод­ного розчину з розрахунку 15—20 кг аміачної селітри, 25—40 кг супер­фосфату і 10—15 кг калійної солі на 1000 л води.

При закладанні широкорядних виноградників рослини краще ви­саджувати в ямки діаметром 40—60 і глибиною 60 см. На дно кожної ямки насипають горбик розпушеної землі, змішаної з 3—5 кг перегною, 100 г суперфосфату і 50 г калійної солі. Потім у ямку ставлять саджа­нець і, рівномірно розподіливши в усі боки його корені, засипають до по­ловини землею, щільно втрамбовують і поливають з розрахунку 8—10 л води па рослину. Коли вода вбереться у грунт, ямку повністю засипа­ють, а саджанець підгортають так, щоб його верхівка була прикрита шаром землі 3—5 см.

Місце щеплення саджанця має бути на 1—2 см вище поверхні грунту. Щоб запобігти розвитку поверхневих коренів і уникнути ручної катаров - ки, перед садінням на верхню частину коренештамбів надягають плівкові чохлики, які паперовим шпагатом прив’язують до саджанця у двох міс­цях — зверху і знизу. Захисна дія чохлика зберігається 4—5 років, якщо, звичайно, він виготовлений з високоякісної плівки завтовшки понад 100 мкм. Чохлик має бути 10—12 см завширшки і 25—28 см завдовжки.

Для більшості виноградарських районів республіки оптимальні строки садіння винограду припадають на період з 15 квітня до 10 травня.