Вирощування садивного матеріалу
Основний спосіб розмноження винограду — вегетативний, зокрема в зоні, вільній від філоксери,— чубуками, в зоні поширення філоксери — щепами. В республіці 90 % виноградників закладають щепленими саджанцями.
Вирощування підщепної лози. Маточник підщепних лоз — це насадження винограду філоксеростійких сортів, що розмножують спеціально для використання у щепах як підщепні чубуки.
Найбільш поширені районовані сорти підщеп: Рипарія X Рупестріс 101-14, Берландієрі X Рипарія Кобера 5ББ, Берландієрі X Рипарія СО 4, Берландієрі X Рипарія Кречунел 2.
Кращими грунтами для закладання маточників підщепних лоз є чорноземи типові, багаті на перегній, легкі за механічним складом, з водопроникним підгрунтям і глибоким заляганням підгрунтових вод.
Маточні насадження закладають з площею живлення рослин 2,5 X X 2 м. Для забезпечення доброго росту кущів під садіння треба вносити 50—60 т гною, 12—15 ц суперфосфату і 5—7 ц калійної солі на 1 га. Закладають маточник однорічними саджанцями. Глибина садіння залежно від морозостійкості сорту становить від 35—40 (Рипарія X Рупестріс
101-14) до 45—50 см (Кобер 5ББ, СО 4 та ін.). Для вирощування кущів на маточнику підщепних лоз встановлюють вертикальну 4—5-дротову шпалеру 2—2,5 м заввишки. Відстань між дротами по вертикалі 40—■ 50 см. Якщо маточник культивують на штамбах, застосовують Т-подібну шпалеру. В цьому разі пагони прикріплюють до горизонтальної рами
162. Показники плодоношення, кількості та якості врожаю основних і дефіцитних сортів винограду
|
Кількість |
Середня маса грона, г |
Врожай ність, Ц/га |
||||
|
Сорт |
плодоносних пагонів |
грон на розвинутий пагін |
Цукристість, % |
Кислотність, г/л |
||
|
Аліготе |
60—80 |
1,1 |
78—108 |
80—100 |
17,8—20 |
5,3—10 |
|
Альфонс Лавальє |
60—75 |
0,8—1 |
130-170 |
80—100 |
16—18 |
6-9 |
|
Бастардо Магарацький |
61 |
1 |
163 |
80—100 |
21—25 |
7 |
|
Г олубок Дністровський роже |
80-93 |
1,5—2 |
100 |
80—100 |
20—24 |
7—9 |
|
вий |
53 |
0,53 |
250 |
90—120 |
19—21 |
6—8 |
|
Іршаї Олівер |
50 |
0,6—0,7 |
125—150 |
60—80 |
16—23 |
5—8 |
|
Італія |
35—50 |
0,5 |
326 |
60—120 |
15—20 |
6—8 |
|
Каберне Совіньйон |
70—80 |
1,2 |
90 |
60—80 |
20—22 |
8 |
|
Карабурну |
40 |
0,4—0,7 |
330 |
80—150 |
15—19 |
8—10 |
|
Кардинал |
55—80 |
0,7—0,8 |
265 |
75 |
16,5—17,5 |
5,5—6 |
|
Кокур білий Королева виноградни |
55—80 |
0,6—1 |
180 |
100—250 |
17—22 |
7—10 |
|
ків |
41—54 |
0,5—0,6 |
230 |
90—100 |
14—16 |
5—8 |
|
Красуня Цегледа Марсельський чорний |
60 |
0,6—0,8 |
150 |
80—120 |
15—16 |
4—7,2 |
|
ранній |
66—78 |
1 |
112 |
70—90 |
21—26,4 |
4,5-7,4 |
|
Мускат білий |
46—58 |
0,6 |
120—180 |
60—70 |
24—27 |
4,3—4,6 |
|
Мускат гамбурзький |
50 -60 |
1 |
210—230 |
40—120 |
16—22 |
6—7,5 |
|
Мускат таїровськнй |
58 |
0,8 |
280 |
100 |
16—17 |
в—7 |
|
Одеський чорний |
70—85 |
1 — 1,2 |
120 |
100—120 |
18—22 |
6,5—8 |
|
Перлина Саба |
45—48 |
0,8 |
100—120 |
50—70 |
16—19 |
5—7 |
|
Піно сірий |
52 |
0,82 |
87 |
30—100 |
19—25,3 |
6,8 |
|
Ранній Магарача |
60—70 |
0,8—1 |
300—350 |
100—120 |
16—17 |
7,1 |
|
Рислінг рейнський |
65—80 |
0,8 |
90—100 |
60—80 |
18—21 |
7,5 |
|
Рислінг італійський |
35—60 |
0,7—1,5 |
110—120 |
75 |
16,2—21,1 |
5,8—10,1 |
|
Ркацителі |
35—50 |
0,4—0,5 |
115 |
40—114 |
17—23 |
7—12,9 |
|
Рубіновий Магарача |
62 |
1 |
160—170 |
90—100 |
20,9—23,8 |
6,3—7,5 |
|
Сапераві північний |
75—80 |
1 — 1,4 |
109 |
72—115 |
21—23 |
7,2 |
|
Сенсо |
65 |
1 |
220 |
90—120 |
16—19 |
6—8 |
|
40 років Жовтня |
50—60 |
0,6 |
180 |
80—120 |
18—22 |
8—9 |
|
Сухолиманський білий |
65—75 |
1,1 |
80—100 |
100—140 |
18—20 |
8—9 |
|
'Грамі нер рожевий |
49—76 |
0,8—1,2 |
84 |
45—70 |
20—25 |
6.1 |
|
Фіолетовий ранній |
78 |
1,4 |
85 |
101—105 |
20—23 |
5,4 |
|
Шасла біла |
65—75 |
1,2 |
125—150 |
90—120 |
15—16 |
5—6 |
з 3—4 дротами. На маточниках підщепних лоз застосовують головчасте короткорукавне і штамбове формування кущів.
Довжину пагонів регулюють обламуванням та пасинкуванням. У сортів Кобер 5 ББ, СО 4, Кречунел 2 залишають 14—20 розвинутих пагонів, Рипарія X Рупестріс 101-14 — в межах 12—18. Пасинки видаляють при їх відростанні на довжину до 15 см. Водночас видаляють вусики й суцвіття на пагонах. При безштамбовому формуванні пагони підв’язують з нахилом під кутом ЗО—45° з орієнтацією на південь або південний схід.
Для підживлення маточника підщепних лоз вносять по 3 ц сірчано - кислого амонію і 6 ц суперфосфату на 1 га. На малородючих грунтах додають по 0,5 ц/га сірчанокислого калію і 20 т/га перепрілого гною.
Підщепні лози (довжиною 2 м) або чубуки (0,5 м) на маточнику заготовляють у грудні — січні. Перед закладанням на зберігання чубуки намочують протягом 2 год у 0,5%-йому розчині хінозолу при температурі близько 15°. Оптимальна вологість чубуків має бути 50—52%, вміст вуглеводів близько 12 %. Зберігати підщепні лози і чубуки до щеплення треба у спеціально обладнаних приміщеннях при температурі 0—2° і відносній вологості повітря не менше 80 %.
Вирощування прищепного матеріалу. Маточник прищепних лоз — це насадження районованих сортів, закладені елітними саджанцями, що використовуються як прищепи при вирощуванні садивного матеріалу.
Закладання і догляд за маточником прищепних лоз такі самі, як і за звичайним виноградником, але провадити всі операції необхідно більш ретельно і своєчасно з тим, щоб одержати повноцінні й здорові рослини. При цьому, обрізуючи і обламуючи маточні кущі, навантаження на них зменшують на 20—25 %.
Залежно від природно-кліматичних умов, прищепні чубуки заготовляють у жовтні — грудні. При цьому мають бути забезпечені нормальне достигання лози і добра збереженість вічок. Не можна, зокрема, допускати пошкодження їх морозами. Вміст вуглеводів у повністю достиглій лозі має становити не менше 19 %, а вологість 48—50 %.
Зразу після заготівлі прищепні лози нарізують на одновічкові чубуки, при необхідності одночасно їх калібрують за розмірами і протягом 2 год намочують у 0,5%-ному розчині хінозолу при температурі 15°. Зберігають їх у поліетиленових мішках при температурі 0...+ Г і вологості повітря 95 ±5 %.
Щеплення. Щеплення винограду — це з’єднання чубуків філоксеростійкого сорту з нестійкими проти цього шкідника європейськими сортами.
Оптимальні строки щеплення — від 20 березня до 20 квітня. Для щеплення відбирають чубуки діаметром 7—12 мм.
Підщепні чубуки нарізають розміром 40—50 см залежно від довжини щепи, «осліпляють» і підрізають під «п’ятку», тобто під нижній вузол.
Чубуки прищепи протягом 2—4 діб намочують у воді при температурі 15—18°, а потім провадять підгонку верхівок протягом 6—8 діб при температурі 24—26°, витримуючи температуру в базальній частині 2—5°. Для підгонки використовують електростратифікаційні установки ЕСУ-2М.
Одновічкові чубуки прищепи намочують у воді за 14—16 год до щеплення. При ручному щепленні роблять навскісну поліпшену копуліровку, а при машинному — щеплення на «ступінчастий шип» чи ін. Зрізи мають бути чистими, гладенькими, елементи з’єднання без розколів і зломів. Після з’єднання щепи парафінують при температурі 100—105° і ставлять на стратифікацію — теплову обробку при високій вологості, що забезпечує добре зростання щеп.
Найбільш поширений спосіб стратифікації — без вологоутримуваль - ного матеріалу в спеціальних теплицях на воді або з подачею кондиційованого повітря.
При стратифікації щеп на воді їх укладають в ящики, вистелені плівкою і на 10 см залиті водою. Щепи ставлять вертикально прищепою догори і вкривають поліетиленовою плівкою. В камерах, де встановлені щепи, підтримують температуру 28—30° і відносну вологість повітря не менше 95 %. Після з’явлення пагонів довжиною 1,5—2 см плівку знімають.
Стратифікація триває 14—18 діб, після чого щепи сортують. Усі щепи, які мають суцільний калюс і проросле вічко, направляють на загартування. З цією метою їх укладають у ті самі ящики, заливають гідропонним розчином шаром 3—4 см і встановлюють у світлих, неопалюваних приміщеннях. На 3—4 дні ящики з щепами вкривають плівкою. Потім її знімають, а щепи залишають відкритими до садіння. Якщо дозволяє погода ( температура повітря понад 10°), щепи виносять на відкриті майданчики, але краще провадити загартування у плівкових теплицях, де є можливість провітрювати приміщення і підтримувати необхідну температуру. Щепи, вибракувані під час сортування, ставлять на дорощування у стратифікаційні камери.
Стратифікація без вологоутримувального матеріалу відкритим способом провадиться у спеціальних камерах, обладнаних системою подачі кондиційованого повітря і пристроями для автоматичного підтримування температури й вологості.
Для збільшення виходу і поліпшення якості саджанців рекомендовано застосування регуляторів росту і фізіологічно активних речовин. Користуватися ними доцільно в період підготовки чубуків до щеплення, при стратифікації, загартуванні і при висадженні щеп у шкілку.
Під час підготовки чубуків до щеплення ефективне застосування міо- іонізиту, сахарози і гетероауксину.
Мі о-іон і з ит — природна речовина з вітамінною активністю. Застосовується 0,005—0,01%-нип розчин у воді (5—10 г на 100 л води). Спосіб застосування — намочування підщепних чубуків перед щепленням за звичайно прийнятою технологією до повного насичення розчином (протягом 8—72 год).
Сахароза застосовується у формі 1—2%-ного водного розчину (1—2 кг на 100 л води). Спосіб застосування — такий самий, як і міо - іонізиту.
Г е т с р о а у к с. и н (бста-індоліл-оцтова кислота) — добре відомий стимулятор росту, застосовується в формі 0,01—0,05%-ного водного розчину (10—50 г на 100 л води). Способи застосування: намочування верхньої частини підщепи, щепи або всього чубука підщепи з експозицією від ЗО хв до 24 годин. Застосовують також 0,15—0,20%-нпіі розчин гетероауксину (150—200 г па 100 л води), намочуючи в ньому верхні частини щепи 1—2 секунди.
У період загартування і перед висадженням щеп у шкілку для підвищення їх життєдіяльності пропонується також застосування хлорхолін - хлориду (препарату тур). Використовують 0,1—0,15%-ний розчин за д. р.
Вирощування саджанців у шкілці. Під шкілку орють грунт на глибину 50 см. При цьому вносять по 40 т гною і 6—8 ц/га суперфосфату.
Садять щепи у шкілку двома способами: по горбках, насипаних восени, а також з наступним їх насипанням після садіння. У посадочні щілини подається вода з розрахунку 15—18 л на 1 м. Відстань між щілинами (рядами) 110—120 см. Щепи встановлюють у щілини зразу після подачі води. Глибина садіння 12—15 см від поверхні грунту. Відстань між щепами 8 см. На 1 га шкілки висаджують 100—120 тис. щеп. Садіння провадять, коли температура грунту на глибині 20—25 см досягне 12—13°. Після цього розпушують грунт на глибину 20—25 см. Таке розпушування повторюють після кожного поливу. Крім того, провадять культивацію міжрядь на глибину 10—12 см і розпушування горбків.
Для зрошення шкілки використовують дощувальні установки загального призначення. Вологість грунту в шкілці має підтримуватися на рівні 75—90 % НВ. На чорноземних грунтах провадять 3—4, а на піщаних — 5—6 поливів при нормі витрати води близько 500 м3/га.
Протягом вегетаційного періоду рослини 10—12 разів обприскують 1 %-ним розчином бордоської рідини, а також 2—3 рази видаляють підщепну поросль і корені на прищепі.
Викопують саджанці в кінці жовтня — на початку листопада. Саджанці сортують, відбирають здорові, які добре зрослися, з розвинутою кореневою системою і елементами крони, що відповідають вимогам діючих стандартів.
