Цибуля ріпчаста
Розмножується насінням і цибулинами. За біологічними та господарськими ознаками поділяється на чотири різновидності: гостру, папів- гостру, солодку і шалот.
До гострої цибулі належить найбільша кількість сортів. Воші скоростиглі, але менш урожайні, відзначаються тривалим періодом спокою, найкращою лежкістю цибулин і найбільшим вмістом сухих речовин, цукрів, ефірної олії. Цибулина вкрита не менш як двома-трьома міцними сухими лусками і складається з багатьох тонких або середніх за товщиною внутрішніх соковитих лусок.
До пагіівгострої належать лише сорти одногпіздої цибулі, що відзначаються значно вищим урожаєм і тривалішим вегетаційним періодом. Цибулина вкрита нещільнимн сухими лусками. Сухих речовин, цукрів та ефірної олії менше, ніж у сортів гострої цибулі. Період спокою відносно короткий, тому лежкість цибулин низька або середня.
До солодкої цибулі належать сорти, що відзначаються високими смаковими якостями, найвищою продуктивністю і найтривалішим вегетаційним періодом. Проте вміст сухих речовин, цукрів, ефірної олії у неї найменший. Луски соковиті, товсті, водянисті, їх значно менше, ніж у гострої цибулі. Період спокою дуже короткий, що спричинює незадовільну лежкість цибулин.
До цпбулі-шалот належать сорти ріпчастої цибулі, що розмножуються вегетативно, але залежно від умов зберігання можуть стрілкуватії, цвісти і давати насіння. Цс найбільш скоростиглі сорти. Воші дають високий урожай не тільки ріпки, яка добре зберігається, але й зеленого пера.
Під цибулю в усіх кліматичних зонах республіки рекомендується вносити органічні й мінеральні добрива. При розміщенні посівів після нс - угноєних попередників під зяблеву оранку вносять 30—40 т/га перегною і мінеральні добрива.
На чорноземних грунтах правобережного Лісостепу без зрошення добрива вносять з розрахунку N45-60P60-90K60-90, на чорноземах лівобережного Лісостепу без зрошення N45-60P45K45-60, а при зрошенні N90-120P45- -60К45-60. На Поліссі, де цибулю вирощують на суходолі, вносять на дерново-підзолистих грунтах по 45—60 кг/га NPK, на темно-сірих опідзо - ЛеНИХ ЦбО-75РбО-9оКбО-90.
Зразу після внесення добрив провадять оранку на чорноземах на глибину 25—27, а на підзолистих грунтах — на глибину гумусового горизонту. В літньо-осінній період поле 2—3 рази культивують на глибину 8— 10 см культиватором КПС-4. При цьому грунт значною мірою очищається від бур’янів, добре розробляється його верхній шар і вирівнюється поверхня. В суху осінь провадять вологозарядкові поливи з нормою 700— 1000 м3/га.
Рано навесні поле обробляють агрегатом у складі шлейф-бор;н ІИБ-2,5, важких зубових борін ЗБЗТС-1,0 та штанги обприскувача ПОУ для одночасного внесення розчину гербіциду (дакталу в нормі 10—12 кг/га, рам - роду — 5—6 кг/га діючої речовини). Гербіциди можна вносити також агрегатом, що складається з трактора ДТ-75М, культиватора КПС-4 із стрілчастими лапами, підживлювача-обприскувача універсального ПОУ і середніх борін ЗБЗСС-1,0.
Після передпосівного обробітку грунту і внесення гербіциду поле коткують гладеньким або кільчастим котком і висівають насіння або сіянку.
Сіянку восени сортують на фракції (0,7—1,4 см — перша і 1,5— 2,2 см—друга). Перед закладанням на зберігання її треба добре просушити і прогріти при температурі 42° протягом 10—12 год для знезараження від шийкової гнилі, пероноспорозу тощо.
Перед сівбою сіянку і насіння обробляють проти хвороб і шкідників фентіурамом у нормі 4 кг/т (за препаратом). При вирощуванні цибулі- ріпки розсадою насіння перед сівбою намочують і пророщують. На одну парникову раму висівають ЗО—40 г, а на 1 м2 плівкових теплиць — 20— 25 г насіння.
Сіють під маркер з міжряддями 4—6 см, глибина загортання насіння —
1.5— 2 см.
Висаджують у відкритий грунт переобладнаною машиною ККНБ-4. Розсадний спосіб трудомісткий, проте він підвищує врожай на 40—45 % порівняно з врожаєм при вирощуванні з насіння. Висівати насіння цибулі слід якнайраніше.
Сіянку сіють зразу після сівби насіння, а розсаду висаджують у другій половині квітня.
Насіння сіють широкосмужним способом з шириною смуги 8—12 см, з міжряддями 45 см або 40+40 + 60 см тракторною овочевою сівалкою СО-4,2 або СКОН-4,2, на яку монтують сошники сівалки СУБ-48, переобладнані для широкосмужної сівби.
За сприятливих умов весною можна висівати 8—9 кг/га насіння, якщо ж під час сівби верхній шар грунту швидко пересихає, кращою нормою висіву є 10—12 кг/га. Глибина загортання насіння — 2—3 см Оптимальна густота 700—800 тис. рослин на 1 га.
Сіянку висівають широкорядним способом з міжряддями 45 см. Тракторними сівалками СЛН-8 або СЛС-8 на 1 м рядка висівають 25— 30 цибулинок. Норма висіву залежно від розміру цибулинок сіянки 5— 7 (цибулинки діаметром 0,7—1,4 см) і 7—10 ц/га (цибулинки діаметром
1.5— 2,2 см). Глибина загортання 5—6 см.
Після сівби насіння і сіянки поверхню грунту ущільнюють котками СКГ-2.
Під час догляду особливу увагу слід звертати на боротьбу з бур’янами і розпушення грунту. Перше (досходове) боронування провадять при з’явленні ниткоподібних ростків бур’янів або після випадання дощу та утворення кірки, друге — в період утворення першого-другого справжнього листка. Сходи можна боронувати тільки в тому разі, якщо вони повні й густі, оскільки при цьому знищується 25—30 % рослин.
Для міжрядного обробітку грунту використовують просапні культиватори КОР-4,2, КРН-5,6 або УСМК-5.4Б.
Перше розпушення міжрядь провадять однобічними лапами-бритвами на глибину 5—6 см. Захисна смуга — 8—10 см, наступні — на глибину 6—8 см, ширину захисної зони збільшують до 12 см.
Вологість грунту протягом вегетації підтримують на рівні 75—■ 80 %НВ.
Збирають цибулю у фазі технічної стиглості, яка припадає на третю декаду липня — першу декаду серпня при вирощуванні з сіянки і розсади, та на кінець серпня — при вирощуванні з насіння. Запізнення із збиранням призводить до повторного утворення коренів у цибулин, що знижує їх лежкість під час зберігання.
Цибулю викопують і укладають у валки цибулезбиральною машиною ЛКГ-1,4, машиною КПХ-2К або картоплекопачами. Продуктивність цих машин досягає 3—3,5 га за зміну.
Після просушування на полі цибулю з валків доставляють на сортувальний пункт, де видаляють різні домішки, цибулини, уражені хворобами та пошкоджені, відділяють перо, сортують і закладають у тару.