Cправочник агронома

Овес

Біологічні особливості. Овес не вибагливий до тепла. Насіння про­ростає при температурі грунту 1—2 °С. Сходи добре переносять примо­розки 3—4 °С. У період від цвітіння до наливання зерна оптимальна тем­пература повітря становить 15—22 °С.

Серед інших хлібних злаків овес найбільш вологолюбний, транспіра­ційний коефіцієнт його 431. Найбільше рослини використовують вологу в період виходу у трубку — викидання волотей.

Тривалість вегетаційного періоду різних сортів коливається від 85 до 130 днів.

До грунтів овес не вибагливий. Росте на важких глинистих та піща­них грунтах, краще, ніж інші зернові переносить кислі грунти, а солон­цюваті мало придатні для нього.

Місце в сівозміні. В усіх зонах республіки овес розміщують після озимих, кукурудзи на силос і зерно, кормових коренеплодів, а на Поліссі, крім того, після гречки й картоплі.

Обробіток грунту. У північних районах Степу після стерньових по­передників лущать стерню, а в кінці вересня—• яг. початку жовтня орють на глибину 20—22 см. Кращі результати одержують, якщо перед оранкою грунт розпушують плоскорізними знаряддями.

У Лісостепу, на Поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат після стерньових попередників основний обробіток Складається із різно­глибинного розпушування грунту дисковими чи плоскорізними знаряддя­ми та зяблевої оранки.

В усіх зонах республіки навесні грунт боронують, культивують та ви­рівнюють поверхню, щоб забезпечити рівномірне загортання насіння.

Удобрення. Овес підвищує урожай зерна як від безпосереднього вне­сення добрив, так і від їх післядії. Залежно від грунтів і попередника восени під зяблеву оранку вносять N40-60P30-60K30-90. При недостатній кількості складні добрива амофос, нітрофос, діамофос, нітрофоски засто­совують у рядки при сівбі. Ці добрива, внесені у рядки в нормах по фос­фору 10 кг/га, підвищують на неудобрених полях урожай вівса на

З—4 ц/га або більше на 1—2 ц/га, ніж суперфосфат у такій же нормі.

Сівба. Насіння перед сівбою обробляють формаліном. Сіють у перші дні весняних польових робіт У південному Степу норма висіву сортів Мирний, Синельниківський 21, Льговський 1026 становить 4—4,5 млн./га, у північному і центральному — 4,5—5, в Лісостепу сортів Льговський 1026—6’,5, Астор — 5,5—6, Льговський 78—4,5—5, на Поліссі — сортів Чернігівський 83, Льговський 1026, Черкаський 1—-відповідно 5; 6 і 4, а в передгірних і гірських районах Карпат сортів Льговський 78 — 5—6,5, Астор — 5 млн./га схожих насінин. Спосіб сівби звичайний рядковий. Глибина загортання насіння на важких глинистих грунтах 3—4 см, на легких піщаних — 5—6, а в південних районах за посушливої погоди

6— 7 см.

Догляд за посівами складається, насамперед, з післяпосівного бо­ронування легкими боронами слідом за сівалкою. При утворенні грун­тової кірки до з’явлення сходів її руйнують легкими боронами, ротацій­ними мотиками або ребристими котками. Ротаційні мотики можна засто­совувати і після сходів до кущіння. Не слід боронувати, якщо грунт зволо­жений, посіви розміщені на легких грунтах, при підсіві багаторічних трав та мілкому загортанні насіння.

Збирання врожаю. У вівса дуже нерівномірно достигає зерно в ме­жах волоті — спочатку у верхній частині, потім у середній і нижній.

В зв’язку з цим його краще збирати двофазним способом. Скошувати у валки починають, коли зерно у верхній частині волоті досягне повної стиглості, а в середній — воскової.