Cправочник агронома

Ярий ячмінь

Біологічні особливості. Мінімальна температура проростання насін­ня 1—2 °С, оптимальна 15—20 °С. Сходи витримують приморозки 3—4 °С, а іноді й до 6 °С. Порівняно з іншими ярими зерновими ячмінь відзнача­ється посухостійкістю і більш продуктивною витратою вологи на створен­ня одиниці органічної речовини. Транспіраційний коефіцієнт 403. Трива­лість вегетаційного періоду залежить від сорту і умов вирощування, й становить 85—110 днів.

Сходи з’являються на 5—7-й день після сівби, а через 2—3 тижні утворюються пагони кущіння, ще через 3—4 дні — вузлові корені. Ку­щіння припиняється, коли рослини виходять у трубку. Повне виколо­шування настає через 46—48 днів після з’явлення сходів.

В ячменю розрізняють три фази стиглості зерна — молочну, воскову й тверду. Молочна настає через 12—15 днів після запліднення квітки, зерно в цей час має зелений колір, вміст його — молокоподібна рідина, а вологість становить 40—50 %. Зерно у восковій стиглості — жовтого кольору, воскоподібне, вологість його знижується до 30—25 %. Період від молочної до воскової стиглості триває 8—12 днів. З середини і до кінця фази воскової стиглості, коли майже закінчується приріст маси зернини в колоску, ячмінь рекомендується збирати двофазним способом. У фазі твердої стиглості вологість зерна 14—16 %, це кращий час для збирання врожаю однофазним способом..

Місце в сівозміні. В Степу ячмінь розміщують після озимої пшениці, гороху і просапних культур (кукурудза, баштанні), в Лісостепу і на Поліссі — переважно після цукрових буряків, картоплі, кукурудзи на си­лос і зерно, а також зернобобових, під які в достатній кількості вносили органічні й мінеральні добрива.

Обробіток грунту. Основний обробіток грунту після стерньових попе­редників складається з лущення стерні та зяблевої оранки, яку прова­дять в кінці вересня — на початку жовтня.

У Степу на незасолених грунтах після кукурудзи доцільно застосовува­ти плоскорізний обробіток. Глибина його залежить від конкретних грун­тово-кліматичних умов і коливається від 20—22 до 25—27 см.

Навесні в усіх зонах республіки грунт розпушують і вирівнюють поверхню. Для цього використовують шлейфи, культиватори з стрілчасти­ми або пружинними робочими органами, борони, а при необхідності й котки.

Удобрення. Ячмінь добре використовує післядію гною й мінеральних добрив. Тому систему удобрення слід планувати так, щоб у сівозміні його розміщувати на полях, де під попередні культури були внесені добрива. Норми їх наведено у розділі «Удобрення культур у сівозмінах» (с. 96).

Сівба. Насіння повинно бути чистим, мати високу схожість та енер­гію проростання. За 10—15 днів до сівби його протруюють (напівсухий спосіб) гранозаном (1 кг/т). Цю дозу розчиняють у 25 л води.

Сівбу провадять у найранніші строки, коли дозволяє стан грунту. При запізненні з сівбою на тиждень урожай зерна знижується залежно від погодних умов року на 6—11 ц/га.

У південному Степу висівають 3,5—4 млн./га, в центральному й пів­нічному— 4—4,5, в Лісостепу'—4,5—5 і на Поліссі — 4,5—5,5 млн./га схожих насінин. ІТа добре окультурених грунтах та при внесенні висо­ких норм добрив під попередник або оптимальних безпосередньо під яч­мінь норму висіву дещо зменшують. На неудобреному фоні норму висіву сортів, які мають невисоку енергію кущіння, а також при несприятливих умовах збільшують на 15—20 % порівняно з рекомендованою.

Спосіб сівби звичайний рядковий. На вологих грунтах глибина загор­тання насіння становить 5—6, а на легких грунтах та при посушливій весні на чорноземах — 6—8 см.

Догляд за посівами. При недостачі вологи в грунті поле після сівби коткують, що поліпшує умови проростання насіння, сприяє з’явленню дружних і повних сходів. Цей захід особливо ефективний у південних районах. У роки з надмірним зволоженням коткування проводити не слід. Після дощів, щоб запобігти утворенню грунтової кірки, грунт оброб­ляють ротаційними мотиками. Для боротьби з бур’янами застосовують гербіциди (див. розділ «Боротьба з бур’янами», с. 534).

Збирання врожаю. При двофазному способі збирання ячмінь треба скошувати у валки в середині й не пізніше як у кінці воскової стиглості зерна, коли пожовтіє більше як 80 % колосся. При настанні повної стиглості зерна зостосовують однофазний спосіб.