Cправочник агронома

Основний (зяблевий) . обробіток грунту

Під зяблевим розуміють обробіток, який провадять у літньо-осінній період під ярі культури й чорні пари. При цьому обов’язково враховують особливості культур конкретної сівозміни й грунтово-кліматичні умови.

Зяблевий обробіток після зернових культур. Під такими культурами, як озимі жито й пшениця, ячмінь, овес та іншими зерновими, верхній шар грунту надто ущільнюється і після їх збирання швидко пересихає. Починають розвиватися бур’яни, які ще більше його висушують. Тому слідом за збиранням урожаю провадять лущення стерні (глибина і спо­соби його залежать від забур’янення поля, ерозійних процесів тощо).

При недостатньому зволоженні грунту і на полях, забур’янених осо­том та іншими коренепаростковими бур’янами, застосовують поліпшений зяблевий обробіток, який включає післяжнивне дискування на 6—8 см та повторне лущення лемішними або плоскорізними знаряддями на 10— 12 см. Зяблеву оранку в Степу провадять у другій половині вересня — першій половині жовтня, в Лісостепу — у другій половині вересня і на Поліссі — у першій і другій декадах вересня. На чорноземах, темно-каш­танових, темно-сірих і сірих лісових грунтах під ярі просапні культури орють на глибину 25—32 см, під колосові та інші — на 20—22 см, а на дерново-підзолистих, солонцюватих і змитих — на глибину орного шару.

Зяблевий обробіток після просапних культур. На чистих від бур’янів полях після просапних лущення не проводять. Проте після кукурудзи та соняшника кращі результати дає зяблевий обробіток з попереднім лу­щенням. Після картоплі та буряків на чистих від бур’янів полях можна застосовувати поверхневий обробіток. У районах, де проявляється вітрова ерозія, зяблевий обробіток провадять без обертання скиби.

Після багаторічних трав поле обробляють плугами з передплужниками або знаряддями ОПТ-3-5. При заорюванні верхнього шару дернини пласт доб^е розпушується, тому відпадає необхідність у повторному обробітку.

деякі особливості має зяблевий обробіток після люцерни, яка після оранки часто відростає. Для знищення її кореневих шийок поле лущать лемішними лущильниками або важкими дисковими боронами та оброб­ляють культиваторами-плоскорізами.

Строки обробітку грунту після багаторічних трав залежать від грун­тово-кліматичних умов і наступної культури. В Степу і Лісостепу після багаторічних трав найчастіше висівають озимі, а на Поліссі — льон - довгунець. Під озимі поле обробляють відразу ж після першого скошу­вання. При розміщенні після багаторічних трав ярих культур пласт обробляють після другого укосу, а в умовах зрошення — після третього - четвертого. На грунтах легкого механічного складу пласт починають обробляти пізніше, враховуючи швидку мінералізацію органічних реш­ток, що призводить до вимивання з орного шару поживних речовин. Орієнтовно зяблевий обробіток після багаторічних трав у Степу треба закінчувати не пізніше 1 жовтня, в Лісостепу і на Поліссі—до 15— 20 вересня.

Напівпаровий обробіток зябу в районах достатнього зволоження на за­бур’янених полях включає лущення дисковими або лемішними лущиль­никами, оранку з боронуванням після проростання бур’янів, наступне боронування або культивацію з боронуванням. Якщо грунт дуже ущіль­нюється чи запливає, пізно восени замість культивації його обробляють полицевими лущильниками або плоскорізами на глибину 16—20 см. Це дає можливість утримувати його в розпушеному стані, що при достат­ньому зволоженні забезпечує дружнє проростання бур’янів, які зни­щуються боронуванням або культивацією. Проте напівпаровий обробіток має і ряд недоліків. Так, на важких грунтах при цьому збільшується запливання, а в районах поширення вітрової та водної ерозії зростає небезпека видування та змиву верхнього шару. Крім того, значно зро­стають затрати на обробіток. Тому на чистих від бур’янів окультурених грунтах треба застосовувати мінімальну кількість прийомів зяблевого обробітку з використанням високоефективних гербіцидів. У посушливих умовах і в районах вітрової ерозії напівпаровий обробіток слід провадити цлоскорізами. Вони дають змогу додатково обробляти зяб на більшу гли­бину, краще підрізувати бур’яни і менше розпилювати грунт.