РОСЛИННИЦТВО

Хміль

Значення. Хмелярство - досить важлива галузь рослинництва. Шишки хмелю - незамінна сировина для пивоварної промисловості. Крім вуглеводів, білків, олії, зольних речовин, які є в складі будь-яких рослин, в шишках хмелю виявлено комплекс речовин, які не трапляються в органах інших рослин.

У лупулінових залозах шишок хмелю містяться гіркі речовини, альфа- кислоти, смоли, дубильні сполуки, поліфеноли, ефірна олія. Ці речовини надають пиву приємного гіркого смаку, кольору, аромату, сприяють його піноутворенню та піностійкості, а також стійкості при зберіганні.

Шишки хмелю використовують також для виготовлення рідких дріжджів для хлібопекарської промисловості при випіканні пшеничного хліба, у виробництві безалкогольних напоїв. Хміль використовують також у фармакології, косметиці. Стебла хмелю можна використовувати для виготовлення міцного грубого волокна.

В дикому стані хміль поширений в Європі, Малій Азії, Північній Америці. Як культурну рослину хміль вирощують в Чехії, Словаччині, Австрії, Польщі, Голландії, Англії, Німеччині, США, Канаді. Світова площа хмелю перевищує 60 тис. га.

В Україні хміль вирощують на площі 8-9 тис. га.. Виробництво хмелю зосереджене в Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Чернігівській, Волинській та Ровенській областях. Середні врожаї шишок хмелю в Україні сягають 10-12 ц/га.

До вологи хміль вибагливий, що зумовлено інтенсивним формуванням великої вегетативної маси. Найкраще росте він там, де річна сума опадів становить 500-600 мм.

Хміль - світлолюбна рослина. В умовах затінення утворюються легкі, нещільні шишки з низьким вмістом гірких речовин. У роки з недостатньою кількістю сонячних днів у період достигання якість шишок хмелю погіршується.

Хміль маловимогливий до ґрунтів. Все ж вищі врожаї отримують при розміщенні плантацій на родючих глибоких ґрунтах з слабоущільненим підґрунтям і глибоким заляганням ґрунтових вод. Кращими для хмелю є чорноземи опідзолені, сірі і темно-сірі лісові та дерново-слабопідзолисті ґрунти. Малопридатними для хмелю є важкі й легкі піщані та заболочені ґрунти. Оптимальна реакція ґрунтового розчину рН 5,5-6,5. Хміль виявляє підвищені вимоги до вмісту в ґрунті елементів живлення.

Вегетаційний період хмелю - від початку весняного відростання до достигання шишок - триває залежно від сорту та умов вирощування 100-120 днів.

В Україні районовані такі сорти хмелю: Альта, Заграва,, Клон 18, Регент, Слов’янка, Зміна, Кумир, Промінь, Поліський, Граніт та ін.

Технологія вирощування. Хміль - культура багаторічна. На одній ділянці його вирощують протягом 12-15 років. Тому правильний вибір площ під закладку хмільників має виключно важливе значення. Закладають хмільники на рівнинних ділянках з невеликим схилом ( до 5о) на південь, південний захід і південний схід. Непридатними для хмелю є ґрунти, де ґрунтові води залягають на глибині 1,5-1,8 м. Для захисту хмелю від панівних вітрів хмільники закладають поблизу лісу, садів або лісосмуг. При закладенні хмільників на відкритих місцях їх обсаджують захисними смугами з швидкоростучих дерев на відстані 20 см від країв плантації.

Розміщають хмільники на масивах площею 30-50 га, які поділяють на окремі плантації площею 2-3 га, між якими залишають дороги завширшки

3- 4 м. На кожному гектарі закопують 140-150 стовпчиків заввишки 8-9 м для влаштування шпалер. На верхівки стовпів натягують оцинкований дріт, від якого до кожного куща натягують дротяні підтримки.

На площах, відведених під хмільники, проводять завчасно меліоративні заходи, посадку вітрозахисних смуг та ін.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту під хміль передбачає його окультурення на глибину кореневмісного шару. Він включає лущення, глибоке розпушення, оранку, передпосадкове розпушення. Лущення після стерньових попередників проводять лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 або дисковими боронами на глибину 6-8 см. Через 15-20 днів площу глибоко розпушують

(60-100 см) щілювачами ЩП-000, ЩУН-2,6 після внесення добрив в одному або в двох напрямках.

На темно-сірих, сірих опідзолених і чорноземних ґрунтах, гумусний шар яких досягає 50 см, за рік до посадки хмелю проводять плантажну оранку на глибину до 50 см плантажними плугами ППН-50, ППУ-50А.

На дерново-підзолистих ґрунтах з неглибоким орним шаром застосовують траншейний спосіб підготовки ґрунту. Для цього на ділянці, призначеній для садіння хмелю, перед нарізкою траншей на притраншейну смугу шириною 3-4 м вносять органічні добрива в дозі 100-120 т, фосфорні - 150 кг і калійні 180 кг д. р. на 1 га. Добрива змішують з ґрунтом шляхом дискування. Суміш родючого шару ґрунту і органо-мінеральних добрив зсувають в бік бульдозером з поворотним відвалом Д-607. Після цього в напрямку майбутніх рядків хмелю роторними екскаваторами нарізають траншеї шириною 50-60 см і глибиною 60-70 см і зсипають в них приготовлену органо-мінеральну суміш. Приготовлену таким чином площу планують, вносять решту добрив, вапно і проводять суцільну оранку на глибину гумусового шару. Перед садінням хмелю ділянку глибоко розпушують культиватором.

Удобрення. Високі врожаї шишок хмелю одержують тільки при забезпеченні рослин поживними речовинами. При врожайності 18-20 ц/га шишок хміль виносить з ґрунту до 200 кг азоту, 60-80 кг - фосфору, 200 кг калію.

На другий і в наступні роки після садіння хмільників застосовуються органічні і мінеральні добрива. На ґрунтах з вмістом гумусу до 1% вносять 50-60 т/га органічних добрив, при 1-2% -40-50 т/га, при 2-3% - 30-40 т/га, вище 3% - 20-30 т/га. Органічні добрива вносять восени під оранку. При внесенні органічних добрив через рік їх дозу збільшують на 50%.

Дози азотних добрив встановлюють за вмістом у ґрунті гумусу і залежно від запланованої врожайності. Так, на ґрунтах з вмістом гумусу 2-3% при врожайності шишок 10-15 ц/га вносять 120-160 кг/га, при 15-20 - 170-200, при 20-25 ц/га - 210-240 кг діючої речовини азоту на 1 га. Половину дози азотних добрив вносять восени під оранку. Іншу половину вносять весною і в підживлення.

Дози фосфорних і калійних добрив розраховують на запланований урожай з врахуванням забезпеченості ґрунту цими поживними елементами. Так, на ґрунтах з середньою забезпеченістю фосфором і калієм при врожайності шишок 10-15 ц/га рекомендується вносити 90 кг/га фосфору і 120 кг/га калію. На середніх і важких ґрунтах фосфорні і калійні добрива вносять восени при переорюванні міжрядь хмільників, на легких - половину фосфорно-калійних добрив вносять восени, а іншу половину - навесні і в підживлення. Підживлюють хміль під час інтенсивного росту і перед цвітінням. Підживлення проводять одночасно з підгортанням рослин.

Садіння. Висаджують хміль саджанцями і живцями. Проте кращим садивним матеріалом є саджанці. Порівняно з живцями вони краще приживаються і в перший рік формують більш високий урожай шишок. Восени на удобрених площах копають ямки розміром 45х45х45 см машинами БМ-204, БКГО-67, які засипають верхнім родючим шаром ґрунту, змішаним з 5-7 кг перегною або компосту і садять однорічні саджанці, вирощені в шкілках, або живці хмелю. Висаджують хміль рядами за схемами 2,1х1 м, 1,6х1,6 м, 2,5х1 м. Для механізованого садіння саджанців використовують лісосадильну машину МЛУ-1.

Догляд. В перший рік життя хмелю до з'явлення сходів розпушують міжряддя для руйнування кірки. При з'явленні приблизно 75% сходів підсаджують нові саджанці замість тих, які не проросли. Протягом вегетації проводять 4-5 розпушень міжрядь культиваторами з одночасним боронуванням на 10-12 см. Коли висота рослин хмелю досягне 40-50 см, їх заводять на підтримки із дроту Т або V-подібно, створюючи оптимальну кількість рослин (14-16 тис продуктивних стебел).

На другий рік життя хмелю рано навесні розорюють гребені, а на матках обрізають бічні кореневища і підземні стебла минулого року. Цю операцію проводять до з'явлення сходів (І - ІІ декади квітня). Висота обрізування стебел залежить від стану рослин: на сильно розвинутих рослинах - над першою та другою парою вічок. Для механізованого обрізування маток використовують пристрій ПКХ-1 на плузі розпушувачі.

Пошкоджені рослини викорчовують і на їх місце висаджують нові живці або саджанці. Обрізані стебла і викорчувані рослини вивозять з плантації і спалюють.

Після обрізування хмелю вносять гербіциди і розпушують ґрунт в міжряддях. Проти бур’янів застосовують такі гербіциди: базагран (4,2 л/га), дуал (2,5 л/га), трефлан (1,5-2 кг/га) та ін. За період вегетації 5-6 разів розпушують міжряддя з 6-8 до 16-18 см. Посадки хмелю два рази підгортають. Перше підгортання проводять, коли висота рослин досягає 3-4 м, а друге - при досягненні рослинами верху шпалер. Краще підгортати хміль після дощу. У посушливі роки друге підгортання не проводять. Кожне підгортання проводять одноразово з підживленням хмелю. Перше підживлення проводять повним мінеральним добривом (N90R45P45), а друге - фосфорно-калійним (Р45К45).

Для прискорення достигання шишок застосовують хімічне рамування, обприскуючи рослини 40% розчином аміачної селітри при висоті пагонів 70-80 см. При ручному рамуванні, яке здійснюють при висоті рослин 12-15 см, на головному кореневищі залишають 6-7 добре розвинутих пагонів. Інші пагони зрізують й вивозять з хмільника. Через 6-7 днів після проведення рамування стебла заводять на підтримки (4-6 стебел на 2-3 підтримки). Для підвищення врожаю хмелю на хмільниках проводять зелені операції. Для цього в період інтенсивного росту рослин обрізують зайві нижні бічні гілки на відстані 2-3 см від головного стебла (пасинкування) та молоді пагони, які з'являються на матці. Проводять також чеканку стебел (обрізання верхівки стебел над шпалерою).

Для боротьби з люцерновим довгоносиком на хмільниках застосовують такі інсектициди: актара (0,1-0,14 кг/га), дурcбан 480 (2-2,5 л/га), штефесін (1л/га). З появою на рослинах павутинного кліща, попелиці, пильщика хмільники обробляють БІ-58 новий (1,5 кг/га), конфідором (0,6 л/га), мітаком (3 кг/га).

Проти хвороб хміль обприскують альєттом (3,0-5,0 кг/га), купроксатом (3,0-5,0 кг/га), хлорокисом міді (3,2-4,0 кг/га). Проти вірусних хвороб використовують сульфат цинку (3 кг/га).

Збирання. Збирають хміль в стані технічної стиглості, коли шишки стають щільними, набувають золотисто - зелене або світло-зелене забарвлення, мають специфічний хмелевий аромат і коли в них нагромаджується найбільше альфа-кислот. В основних хмелярських районах починають збирати хміль з другої половини серпня і закінчують до 15 вересня. Запізнення із збиранням погіршує якість шишок внаслідок висипання лупулінових зерен. Збирають хміль хмелезбиральними машинами ЧХ-4Л, ЛЧХ-2, ХМП-1 або вручну.

Зібрані шишки хмелю ділять на дві категорії: базисну (шишки світло - жовто-зеленого до золотисто-зеленого кольору) і обмежуючу (шишки жовтувато-зелені, зелено-жовті, жовті з коричневими плямами, бурі). На пунктах післязбиральної доробки шишки при активному вентилюванні сушать підігрітим повітрям (до 30оС) протягом 12-14 год. з доведенням їх вологості до 25-30%. Після цього шишки сушать у сушильних камерах спеціальних сушарок (ПХБ-750К) при температурі 40-50оС з доведенням вологості до 9-10%. Висушені шишки поміщають у сухі й темні приміщення для відлежування. Після відлежування шишки, розкладені на дерев’яних стелажах шаром 1,5-2 м, зволожуються за рахунок повітря до вологості 11 -13%. Для збереження якостей шишок їх сульфітують у сушильній камері сірчаним газом підпаленої сірки. Оброблені таким способом шишки хмелю пакують у мішки і відправляють на хмелефабрики.

Восени стебла знімають з підтримок і вивозять з хмільників. На плантаціях вносять органічні (40-50 т/га) та фосфорно-калійні добрива і проводять оранку з приорюванням хмелю на зиму.