Махорка
Значення. Махорку вирощують для одержання листя і стебел, з яких виготовляють курильну (махоркову) крупку, махоркові сигарети, нюхальний жувальний тютюн. В сухих листках махорки міститься від 5 до 15% нікотину,
15- 25% органічних кислот, зокрема більше 10% лимонної кислоти, 10-14% білків і 2-4% вуглеводів. У стеблах махорки цих речовин значно менше. Махоркову сировину використовують також для одержання нікотинової (вітамін РР) і лимонної кислот. Лимонна кислота за хімічним складом така ж, як в лимонах. Вона широко використовується у харчовій і текстильній промисловості.
Із насіння махорки одержують жирну олію (35-40%), яку використовують в виробництві фарб, лаків, мила та ін.
Махорка потрапила в Європу з Південної Америки на початку ХУІІ ст.. Її вирощують в Росії, Індії, Алжирі, Тунісі, Польщі, Угорщині та інших країнах. В Україні махорка на невеликих площах вирощується у Київській, Полтавській, Миколаївській, Сумській та Чернігівській областях. Середня врожайність махорки біля 15 ц/га. Передові господарства збирають по 30-50 ц/га.
Біологічні особливості. Махорка (Mcotiana rnstica L.) - однорічна рослина родини пасльонових - Sоlanaceae (рис. 54). Насіння махорки починає проростати при температурі 7-8оС. Сприятлива температура для росту і розвитку 20-25оС. Махорка чутлива до зниження температури. При заморозках мінус 1-2оС рослини пошкоджуються, а при температурі мінус 2-3оС - гинуть.
Махорка дуже вибаглива до вологи. Найкраща для неї вологість ґрунту 65-70% НВ. Транспіраційний коефіцієнт 450-500. При нестачі вологи спостерігається підгоряння листя і передчасне їх відмирання. Махорка - рослина довгого дня. При пересуванні на північ вона прискорює свій розвиток.
Кращими для махорки є супіскові й суглинисті чорноземи, темно-сірі та сірі опідзолені і дерново-підзолисті ґрунти. Тривалість вегетаційного періоду махорки - сіянки 90-130, махорки-саджанки 70-100 днів.
В Україні вирощуються такі сорти махорки: Високоросла зелена 317, Малопасинковий палхець 4, Хмелівка 125С.
Особливості технології вирощування. Кращими попередниками махорки є озимі зернові, багаторічні трави, кукурудза, коренеплоди, зернові бобові культури. Не слід вирощувати махорку після баштанних культур, картоплі, конопель, соняшнику, тому що вони мають спільні хвороби і шкідники. При внесенні достатньої кількості добрив махорку можна вирощувати на одному місці 2-3 роки підряд.
Обробіток ґрунту під махорку включає лущення після зернових культур та ранню глибоку зяблеву оранку на 25-30 см. Весняний обробіток залежить від способу вирощування махорки. При вирощуванні розсадним способом, обробіток включає ранньовесняне боронування, шлейфування і 2-3 культивації на глибину 8-10 см. На площах, де махорка вирощується безрозсадним способом (сіянкою), щоб не пересушити верхній шар ґрунту, весняний обробіток ґрунту обмежують шлейфуванням і боронуванням важкими боронами на глибину 3-4 см.
Удобрення. Махорка порівняно з тютюном споживає менше поживних речовин. На 1 ц урожаю сухого листя і стебел вона виносить з ґрунту 2,4 кг азоту, 1 кг фосфору, 3,5 калію, 6 кг кальцію. Махорка добре реагує на внесення органічних добрив. При високому рівні агротехніки внесення 35-40 т/га гною підвищує врожай її на 20-30 ц/га.
Найвищі врожаї дає махорка при внесенні органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб одержати 36 ц/га махоркової сировини, орієнтовні дози мінеральних добрив на фоні 20-25 т/га гною на різних ґрунтах складають: на дерново-підзолистих - азоту 120, фосфору 60, калію 90 кг/га, на опідзолених чорноземах - азоту 90, фосфору 60, калію 60 кг/га, на торфовищах - відповідно 20,90,120 кг/га діючої речовини. Фосфорно-калійні (дві третини) і органічні добрива вносять під зяблеву оранку, азотні - навесні під культивацію, при садінні і в підживлення. При садінні розсадою ефективнішим є внесення суперфосфату (15-20 кг фосфору) і азотних добрив разом з поливною водою.
Підживлення махорки проводять на початку вегетації сіянки після проривки, саджанки - через 10-12 днів після садіння. Підживлюють махорку повним мінеральним добривом ^20-з0Р20-30К20-з0).
Способи вирощування. Махорку вирощують двома способами: розсадним і сівбою насіння. Розсадна культура більш поширена в північних районах.
Розсаду махорки вирощують парниках або на ґрунтових грядках. Норма висіву насіння в парниках 1,5-2 г/м2, на теплих грядках 2-2,5 і на холодних грядках - 2,5-3 г2. Насіння протруюють слабким розчином формаліну і пророщують при 25-28оС протягом 3-4 днів. Перед сівбою насіння змішують з чистим піском у співвідношенні 1:40. При догляді за розсадою підтримують сприятливу температуру (18-20оС), проріджують рослини, проводять підживлення, поливають і закаляють. Г отова до садіння розсада повинна мати
5- 6 справжніх листків і досягти 8-12 см. Таку розсаду в парниках вирощують за 30-35 днів, а на грядках за 40-45 днів.
Більш ефективне раннє садіння махорки - наприкінці квітня або в першій декаді травня. Садять махорку розсадосадильними машинами або вручну з шириною міжрядь 50-60 см і відстанню між рослинами в рядках 25-30 см. Оптимальна густота насаджень махорки крупнолистих сортів тис./га, середньолистих - 70-80 тис. і дрібнолистих - 80-90 тис./га.
Сіють махорку одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. Для сівби використовують пророщене і сухе насіння, змішане в однакових кількостях. Якщо сходи від пророщеного насіння будуть пошкоджені заморозками, можна одержати сходи без пересівання за рахунок сухого насіння. Сіють махорку широкорядним способом з міжряддями 50-60 см. На 1 га висівають 4-5 кг насіння (в перерахунку на сухе) на глибину 1 см. Під час сівби ґрунт в рядках ущільнюють котками, які йдуть услід за соняшниками.
Догляд. Перше міжрядне розпушування проводять як тільки з'являться сходи на глибину 5-6 см. Через 8-10 днів розпушують повторно ґрунт в міжряддях на глибину 6-8 см і одночасно виполюють бур'яни в рядках. Букетування посівів махорки починають при з'явлені на рослинах
2- 3 справжніх листків (довжина букета 10-12, виріз 20 см). Проривають сіянку в період утворення 4-5 справжніх листків (через 10-12 днів після букетування), залишаючи в букеті одну краще розвинену рослину. Одночасно з прорідженням рослин проводять підживлення.
При вирощуванні махорки саджанкою, як і при вирощуванні тютюну, через 10-12 днів після садіння видаляють 2-3 нижніх пожовклі листки. Вершкування (видалення суцвіть) проводять в фазі бутонізації, а пасинкування - як тільки пасинки досягнуть довжини 5-6 см.
Збирання. Збирають махорку за один раз цілими рослинами при досягненні листям технічної стиглості. Її визначають за такими ознаками: листя стає щільним і звисає вниз, на листі з'являються світлі плями, пластинка листка стає крихкою. Достигле листя махорки має своєрідний запах. Для прискорення висихання рослини махорки за 3-4 дні до збирання розрізають зверху донизу.
Зрізані рослини залишають на полі для пров’ялення. Коли листки на рослинах стають м'якими і при згинанні не ламаються, махорку перевозять до сушильних приміщень, де складають для томління шарами заввишки 50-70 см і завширшки в дві рослини. Рослини складають листям усередину і стеблами назовні. Томління при температурі 30-40оС триває 20-24 год. Після томління махорку сушать при інтенсивній вентиляції протягом 25-30 днів до стандартної вологості 35% і здають на заготівельні пункти.
