Ярий ячмінь
Значення. Ярий ячмінь - важлива кормова, продовольча і технічна культура. Зерно за хімічним складом характеризується високими кормовими якостями і використовується як концентрований корм для всіх видів сільськогосподарських тварин і особливо для беконної відгодівлі свиней. За поживністю 1 кг зерна ячменю відповідає 1,2 кормової одиниці на яку припадає 100 г перетравного протеїну. В середньому зерно містить, в %: білків - 12,2, вуглеводів - 77,2, жирів - 2,3, золи - 2,8%. Білок цінний за амінокислотним складом, особливо за вмістом лізину та триптофану. Ячмінна солома і полова - цінний грубий корм. На півдні ячмінь використовується на зелений корм і сіно в суміші з зернобобовими культурами (вика, горох).
Із скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову та ячмінну крупу, яка містить 9-11% білка, 82-85% крохмалю. Борошно, внаслідок низькоякісної клейковини, малопридатне для випікання хліба. Його, при необхідності, використовують як домішку до пшеничного або житнього борошна, при випіканні більш якісного хліба.
Зерно дворядного ячменю є найкращою сировиною для пивоваріння. Пивоварне зерно повинно бути крупним, вирівняним з невисоким вмістом білка (9-12,5%) і з підвищеним вмістом крохмалю (63-65%). Використовується зерно ячменю також для виготовлення замінників кави і солодових екстрактів.
Відходи пивоваріння (пивна дробина) використовують для годівлі тварин.
Історія, поширення. Як культурна рослина ячмінь відомий дуже давно. На Близькому Сході (Ірак, Сирія) він почав вирощуватись близько 8 тисяч років до н. е. На території сучасної України поширювався в IV-III тисячоліттях до н. е.
В світовому землеробстві ячмінь займає важливе місце серед зернових культур. Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га. Його вирощують в США, Західній Європі, Китаї, Індії в країнах Близького Сходу. В Україні посіви ярого ячменю займають площу майже 4 млн. га. (2002р). Вирощують ячмінь у всіх зонах, але переважно в Степу і Лісостепу.
За урожайністю ярий ячмінь переважає всі інші ярі зернові культури першої групи. Середня урожайність ярого ячменю в Україні 24,9 ц/га (2002р). В кращі за погодними умовами ячмінь забезпечував урожай 33 ц/га (1990р). При вирощуванні за інтенсивною технологією, ячмінь спроможний формувати урожай 55-60 ц/га.
Біологічні особливості. Серед яких зернових культур ярий ячмінь - найскоростигліша культура. Вегетаційний період в залежності від сорту і погодних умов 70-100 днів.
До тепла ярий ячмінь не вибагливий. Зерно його проростає при температурі 1-20С. Невеликі і нетривалі заморозки до 3-40С витримує без значних пошкоджень. Сприятливою для росту і розвитку рослин у період вегетації є температура 17-180С. В той час ярий ячмінь є жаростійкою культурою. Параліч продихів на листках при температурі 38-400С у нього наступає через 25-35 год., а у вівса через 5 год.
По відношенню до вологи серед хлібів першої групи ярий ячмінь найбільш посухостійка культура. Для проростання насіння поглинає найменше води (45-50%). Має порівняно невисокий транспіраційний коефіцієнт, який коливається від 300 до 450. Дуже чутливий до вологи в міжфазний період вихід в трубку - колосіння. Проте і на початку вегетації, внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи, ячмінь погано витримує весняну посуху. За надмірної вологості на заболочених ґрунтах і ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод різко знижує урожайність.
Найбільш придатні для ячменю суглинкові родючі ґрунти добре забезпечені вологою, аеровані. Кислі, перезволожені, а також легкі піщані і солонцюваті ґрунти без відповідного покращення для ячменю непридатні. При надмірно кислій реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) сходи не з'являються. Порівняно з ярою пшеницею і вівсом характеризується кращою солевитривалістю і посухостійкістю. Порівняно з іншими зерновими культурами ячмінь менше виносить з ґрунту азоту і калію. На утворення 1 ц зерна з ґрунту виноситься 2,5 кг азоту, 1,1 кг фосфору, 1,8 калію.
Ячмінь - рослина довгого дня, типова самозапильна культура. Запилення відбувається ще до викидання колоса. Проростає 5-8 корінцями, кущиться краще, ніж яра пшениця і овес, утворюючи до 4-5 пагонів.
В Україні районовано такі найкращі сорти вітчизняної і зарубіжної селекції: Адапт, Адріон, Гонар, Гостинець, Деснянський 9, Екзотик,
Звершення, Миронівський 92, Надія, одеський 151, Подолян, Таран, Харківський 112.
Технологія вирощування. Ярий ячмінь в сівозміні слід вирощувати після чистих від бур’янів, забезпечених поживними речовинами попередників. Кращими попередниками для нього є удобрені просапні культури (картопля, кукурудза, коренеплоди), озимі по удобрених парах, багаторічні трави, зернобобові культури.
Для кормових і продовольчих цілей ячмінь більш доцільно висівати після зернобобових культур і багаторічних трав (в зерні нагромаджується більше білка), а для пивоваріння - після кукурудзи, картоплі, цукрових буряків, озимої пшениці, льону-довгунцю. В цьому випадку в зерні накопичується більше вуглеводів.
Як скоростигла культура ячмінь є добрим попередником для ярих культур, а у вологі роки - і для озимих. Ячмінь, внаслідок скоростиглості і короткостебловості, є кращою покривною культурою для багаторічних трав, ніж інші ярі зернові культури.
Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під ячмінь передбачає створення пухкого, аерованого орного шару, боротьбу з бур’янами, збереження і накопичення вологи. В залежності від попередника, погодних умов та особливостей ґрунту обробіток проводять по-різному. При розміщенні ячменю після зернових і зернобобових, на полях з незначним забур’яненням однорічними бур’янами, одночасно із збиранням проводять одне лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. При надмірній засміченості однорічними бур’янами через 2-3 тижні проводять друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20, ЛДГ-10А.
Якщо поля засмічені багаторічними бур’янами, застосовують покращений зяблевий обробіток. На полях, забур’янених кореневищними бур’янами (пирієм) перше і друге лущення проводять дисковими боронами (БДТ-7, БДТ-8) або лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 10-15 см. На полях з коренепаростковими бур’янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, друге через 15-20 днів - лемішними лущильниками (ППЛ -10-25) на глибину 12-14 см.
Зяблеву оранку після стерньових попередників проводять плугами з передплужниками (ПЛН -5-35) на глибину 20-22 см, а на полях з коренепаростковими бур’янами - на 25-27 см.
Після збирання кукурудзи і багаторічних трав поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) в два сліди на глибину 12-14 см і слідом орють на глибину 25-27 см. Після картоплі і цукрових буряків проводять оранку без попереднього лущення на глибину 20-22 см. В зоні Степу оранку на зяб проводять наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур’янами, - наприкінці вересня початку жовтня, однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком; на Полісі - через 2-3 тижні після своєчасного лущення.
В південних районах, де можлива вітрова і водна ерозія ґрунтів, застосовують протиерозійний обробіток. Після збирання попередника поле обробляють голчастими боронами БИГ-3 на глибину 5-6 см. Слідом ґрунт рихлять культиватором-плоскорізом КПП -2,3 на глибину 8-10 см. Наприкінці літа, на початку осені поле рихлять плоскорізами-глибокорозрихлювачами (КПГ-250, ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 22-25 см.
Навесні на пухких ґрунтах проводять дворазове боронування середніми або важкими боронами, на важких - одноразове боронування і передпосівну культивацію з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8см). Починають весняний обробіток при настанні фізичної стиглості ґрунту.
Удобрення. Маючи недостатньо розвинену кореневу систему і не високу здатність засвоювати поживні речовини, ярий ячмінь позитивно реагує на внесення добрив. Під впливом добрив підвищується кущистість рослин і їх стійкість до посухи, хвороб і шкідників. Добрива впливають не тільки на урожай, але і на якість зерна, що необхідно враховувати при вирощуванні продовольчого, кормового і пивоварного ячменю. Пивоварний ячмінь слід, насамперед, забезпечувати фосфорно-калійними добривами для нагромадження в зерні крохмалю, а продовольчий і кормовий - азотними для підвищення білковості зерна.
Слід враховувати також реакцію ячменю на вміст поживних речовин в різних ґрунтах. Так, найкраще реагує ячмінь на азотні і фосфорні добрива на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах і деградованих чорноземах. На піщаних і осушених торфових ґрунтах найбільш ефективні калійні добрива, фосфорні на глибоких чорноземах.
При інтенсивному вирощувані ячменю дози добрив розраховують балансовим методом на заплановану урожайність з врахуванням родючості ґрунту. Органічні добрива краще внести під попередник і використовувати його післядію. Безпосередньо під ячмінь вносять тільки мінеральні добрива.
За узагальненими результатами досліджень середні дози мінеральних добрив під ячмінь, з урахуванням післядії органічних, складають: на дерново - підзолистих ґрунтах Полісся - N60P45K45, на чорноземах правобережного Лісостепу - N60P60K60, лівобережного Лісостепу - N45P30K30, на чорноземах центрального і північного Степу - N45P30K30, на каштанових ґрунтах південного Степу - N45P45. При вирощуванні пивоварного ячменю збільшують кількість фосфорно-калійних добрив і зменшують дозу азотних. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні - під передпосівну культивацію і в підживлення. При посіви в рядки вносять 50 кг/га гранульованого суперфосфату.
Кислі ґрунти, особливо при вирощуванні на них пивоварного ячменю, обов’язково вапнують. Під ячмінь застосовують також мікроелементи у відповідності з потребою. На торфових ґрунтах вносять мідні добрива (25 кг/га мідного купоросу або 5 ц/га піритного недогарку). На чорноземах ефективні марганцеві добрива (2-3 ц/га марганцевого шлаку). На карбонатних ґрунтах слід застосовувати борні добрива у вигляді борної кислоти, якою опудрюють насіння перед сівбою. Вносять також суперфосфат збагачений мікроелементами.
Сівба. Для сівби використовують насіння з високими посівними якостями, масою 1000 насінин не менше 40г, силою росту 80%. Перед сівбою (або за 2-3 тижні) його протруюють наступними препаратами із застосуванням плівкоутворювачів (ПВС або №КМц); фундазолом (2-3 кг/т), вітаваксом (3-3,5 кг/т) та і. Для протруювання насіння використовують такі машини: ПС-10, ПСШ-5,КПС-10, ”Мобітокс”.
Сіють ячмінь в ранні строки при настанні фізичної стиглості ґрунту, одночасно з ярою пшеницею або слідом за нею. Запізнення з сівбою на 5-7 днів призводить до зниження врожаю на 5-6 ц/га. При ранніх строках сівби формується крупне зерно з високими пивоварними якостями. Сіяти ячмінь можна різними способами - вузькорядним, звичайним рядковим, перехресним та ін. Основним з них є звичайний рядковий з міжряддям 15 см. При сівбі формують постійні технологічні колії. Сіють сівалками СЗ-3,6, СЗП-3,6.
Оптимальними нормами висіву ячменю в різних ґрунтово-кліматичних зонах за даними науково-дослідних установ вважаються: на Поліссі і в західних районах - 4,5-5, у Лісостепу - 4-4,5, у Степу - 3,5-4 млн. схожих насінин на 1га. Норма висіву за масою від найменшої до найбільшої коливається в межах від 140-160 до 180-220 кг/га. Норму висіву сортів схильних до виляганя зменшують на 0,5-1 млн. на 1га, а стійких до вилягання - збільшують на таку ж величину. При підсіві під ячмінь багаторічних трав норму висіву ячменю зменшують на 10-15%.
Середня глибина загортання насіння ячменю 4-5 см. На важких глинистих і перезволожених ґрунтах насіння загортають на глибину 3 -4, на легких і у посушливих умовах - на 6-8 см.
Догляд за посівами. Після сівби ячменю в посушливих умовах проводять коткування кільчасто-шпоровими котками - 3ККТ-6, яке сприяє підвищенню польової схожості насіння. В районах достатнього зволоження проводять боронування одночасно з сівбою або після неї. Якщо після сівби на важких ґрунтах після дощів утворюється ґрунтова кірка, її руйнують голчастими боронами БІТ-3 або ротаційними мотиками.
У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту рослин від хвороб, шкідників та бур’янів. При виявленні ознак захворювання борошнистою росою, іржею, кореневими гнилями посіви обробляють байлетоном (0,6 кг/га), тілтом (0,5 кг/га) та ін., використовуючи такі обприскувачі: ОПШ-15-01, ОВТ-2, ОВТ-1А та ін.
Для боротьби з такими шкідниками, як жужелиця, злакові мухи, клоп - черепашка, попелиці та ін., посіви, при їх появі, обприскують базудіном (0,5-1 кг/га), волатаном (2 кг/га), нурелом (0,5 кг/га). Під час кущення для знищення бур’янів посіви обприскують розчином амінної солі 2,4Д (0,5-1 кг/га), діалену (1,7-2 кг/га) або базаграну (2-4 кг/га). На початку виходу в трубку для запобігання вилягання посіви обробляють ретардантами (ТУР 3-4 кг/га).
Збирання. При достиганні колос у ячменю поникає донизу і легко відламується, а тому збирати ячмінь необхідно у стислі строки, починаючи з роздільного у фазі воскової стиглості зерна. Роздільним способом обов’язково збирають забур’янені та полеглі посіви. Зріджені і чисті посіви слід збирати прямим комбайнування при вологості зерна 15-18%.
