Розміщення культур у сівозміні
Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару у часі і на території. Основним завданням сівозміни є підвищення родючості ґрунту та раціональне використання поживних речовин, створення оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, зменшення забур’янення полів, пошкодження рослин шкідниками і ураження хворобами, запобігання ерозії ґрунтів тощо.
При розміщенні культур у сівозміні слід враховувати неоднакову реакцію різних культур до бур’янів, хвороб, шкідників, а також потребу в поживних речовинах і воді, як в окремі періоди росту і розвитку, так і в цілому за вегетаційний період. Слід враховувати також і те, що сільськогосподарські культури справляють істотний вплив на ґрунт не лише в рік вирощування, але і в наступні роки. Тому при розміщенні культур у сівозміні враховують їх цінність і значення, біологічні особливості, якість попередника. Кращими попередниками насамперед забезпечуються основні культури.
Озимі в сівозміні розміщують по чорних і зайнятих парах, а також після непарових попередників. По чорних парах озимі висівають в степових районах і південно-східних районах Лісостепу, тобто в зоні недостатнього зволоження.
У північних і західних районах Степу, у Лісостепу і на Поліссі озимі культури висівають переважно по зайнятих парах. На зайнятих парах вирощують культури, які рано звільняють поле і є добрими попередниками озимих, а саме: конюшину і еспарцет на один укіс, люпин, кукурудзу в суміші з бобовими культурами, вико-вівсяну чи горохо-вівсяну сумішку на зелений корм тощо.
На дерново-підзолистих піщаних ґрунтах Полісся озимі розміщують по сидеральних парах. На цих парах найчастіше вирощують люпин, який за 3-4 тижні до сівби озимих заорюють на зелене добриво.
Висівають озимі і після непарових попередників, найпоширенішими з яких є кукурудза на силос, озима пшениця по чорному пару, горох, рання картопля та ін.
Цукрові буряки, як дуже вимогливі до родючості ґрунту і попередників, розміщують здебільшого після озимої пшениці, яка вирощувалась по пару, після багаторічних бобових трав або однорічних бобових зернових культур.
Картоплю в польових сівозмінах розміщують після озимих, люпину та інших зернобобових культур. При внесенні під картоплю достатньої кількості органічних та мінеральних добрив, її можна вирощувати і після інших культур.
Кукурудзу в сівозміні здебільшого висівають після цукрових буряків, картоплі та озимих. Добрим попередником для неї є також зернобобові культури. В зв’язку з тим, що кукурудза за реакцією на беззмінні посіви відноситься до середньо чутливих культур, її можна вирощувати на тому ж полі декілька років підряд, особливо коли її висівають на удобрених, чистих від бур’янів полях.
Кращими попередниками соняшнику є озимі і просапні культури. Для уникнення засміченості вовчком соняшниковим і ураження хворобами, соняшник не рекомендується висівати на тому самому полі раніше як через 7-8 років.
Ярі зернові культури (пшениця, ячмінь, овес) висівають після картоплі, цукрових буряків, зернобобових. Круп'яні культури висівають після просапних (крім соняшника), озимих, ярих та зернобобових культур. Добрим попередником є багаторічні трави.
Зернобобові культури (горох, чина, соя, люпин, сочевиця та ін.) вирощують після просапних, озимих та ярих зернових культур. Щоб запобігти ураженню посівів кореневими гнилями, фузаріозом, пошкодження нематодами, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками, не рекомендується висівати зернобобові культури на тому ж полі раніше як через 4-5 років.
Льон-довгунець високі врожаї волокна забезпечує після озимих культур в ланці з багаторічними травами, удобреної картоплі і по пласту багаторічних трав. Для уникнення “льоновтоми”, яка викликається такими хворобами, як фузаріоз, антракноз, бактеріоз та ін., повертати льон на попереднє поле слід не раніше як через 6-7 років.
Коноплі вирощують у спеціальних сівозмінах. Кращими попередниками для них є просапні та озимі культури, багаторічні трави та зернобобові культури. Багаторічні трави (конюшина, люцерна, еспарцет, тимофіївка лучна, грясниця збірна та ін.) найчастіше сіють під покрив ярих і озимих зернових культур.
