Теоретичні основи ресурсозберігаючих і сортових технологій вирощування сільськогосподарських культур
Ресурсозберігаючі технології. Інтенсифікація рослинництва незалежно від необхідності підтримки екологічної рівноваги в агроекосистемах (перехід до сівозмін з короткою ротацією і до монокультури, зменшення генетичної різнотипність культивованих видів і сортів тощо) вимагає все більшого використання енергетичних затрат, пестицидів і добрив. Внаслідок цього з'являються стійкі до пестицидів і більш шкодочинні популяції хвороб, шкідників і бур’янів, підсилюється порушення екологічної рівноваги в агроекосистемах внаслідок загибелі корисної мікрофлори, погіршуються фізико-хімічні властивості ґрунту, зростає загроза забруднення навколишнього середовища, погіршується якість сільськогосподарської продукції. Тому необхідний пошук альтернативних технологій виробництва продуктів харчування рослинництва, однією з яких є ресурсозберігаюча технологія, яка не заперечує існуючі інтенсивні технології, проте вона орієнтує на ріст наукоємності сільськогосподарського виробництва в цілому.
Вона передбачає, що основна роль в боротьбі з бур’янами повинна належати агротехнічним заходам, а гербіцидам - допоміжна. Локальне внесення гербіцидів в декілька разів зменшить потребу в мінеральному азоті. Велике значення має біологічний азот, який накопичується азотфіксуючими бактеріями.
Все більшу роль в підвищенні енергетичної ефективності рослинництва відіграє диференційоване використання природних ресурсів і адаптованого потенціалу культивованих видів рослин, розробка сортової технології, нова стратегія боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками, широке використання біологічних регуляторів росту та розвитку рослин і біологічних методів захисту рослин.
Одним із заходів зменшення енергозатрат в рослинництві є мінімальний обробіток ґрунту, в тому числі і перехід на нульовий обробіток. Особливе практичне значення має раціональне використання рослинних залишків, що не тільки забезпечує ріст енергетичного потенціалу ґрунту, але і покращує воднофізичні властивості та зменшує ерозійні його процеси.
Сортові технології. Теоретичною основою сортової технології сільськогосподарських культур є знання біологічних властивостей сорту, його потреб у воді і елементах мінерального живлення, теплі і світлі, стійкості до вилягання, шкідників, хвороб, бур’янів. Тому тільки глибоке знання властивостей сорту, та створення засобами агротехніки оптимальних умов росту і розвитку рослин, може забезпечити повну реалізацію його потенційних продуктивних можливостей.
Особливо важлива розробка сортової агротехніки, як підкреслює А. А. Жученко, для екологічно спеціалізованих сортів і гібридів, які мають вузькі межі пристосування до варіюючих умов зовнішнього середовища. Величина і якість урожаю таких сортів варіює сильніше не тільки в залежності від зміни погоди, але і від рівня агротехніки. Саме цим і пояснюється та обставина, що інтенсивні сорти, як правило, менш урожайні порівняно з місцевими сортами в несприятливих ґрунтово-кліматичних і погодних умовах, а також при обмежених можливостях оптимізації росту і розвитку за рахунок добрив, пестицидів, зрошення тощо.
При розробці сортової технології для кожного сорту і гібриду важливо виявити фази, коли вони найкраще реагують на регульовані фактори зовнішнього середовища.
