ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Розпочинаючи діяльність у будь-якій зі сфер бізнесу, підприємець постає перед проблемою пошуку стартового капіталу, який створюється у вигляді статутного фонду. Один із постулатів бізнесу проголошує: «Без грошей у підприємництві нічого робити». У цьому контексті під грошима розуміють капітал, призначений для вкладання в підприємницьку діяльність.

Без наявності стартового капіталу не може бути підприємництва. Чим потужніший початковий капітал підприємця на момент заснування його бізнесу, тим значнішими й масштабнішими будуть результати його діяльності. Крім того, слід усвідомлювати, що наявний підприємницький капітал може створювати відповідний імідж підприємця як ділової людини, а також підвищувати ймовірність досягнення успіху в його власній справі.

Отже, початковий капітал — Це не тільки економічна категорія, необхідна для реалізації проекту, але й психологічний фактор, наявність і розмір якого впливають на імідж підприємця перед партнерами, а також є гарантом платоспроможності підприємця.

Стартовий (початковий) капітал у буквальному розумінні означає суму коштів, необхідних (авансованих) для започаткування підприємства, які й утворюють статутний фонд.

Зазначимо, що розуміти під капіталом лише певні речові об’єкти власності було б помилкою. Капітал може існувати В матеріалізованій та ментальній формах. Зокрема знання, вміння, здібності, «ноу-хау», сама ідея майбутнього бізнесу також виступають структурними елементами початкового капіталу. Варто звернути увагу на те, що іноді грошова вартість підприємницької ідеї може переважити вартість матеріальних ресурсів, необхідних для її реалізації.

Власник капіталу, купуючи на ринку товари — засоби виробництва і робочу силу, поєднує їх, спрямовуючи на досягнення місії та конкретних цілей у процесі праці, і після реалізації створеного продукту (товару, послуги) одержує більшу вартість, ніж та, яку було авансовано.

Дві різноспрямовані частини авансованих у стартовий капітал грошових коштів (засоби праці і робоча сила) називають відповідно Постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованості використання й характеру кругообігу завжди поділяється на основний та оборотний.

До складу основного капіталу входять усі технічні засоби виробництва. Оборотний капітал — це передусім матеріалізовані оборотні елементи виробництва (сировина, матеріали тощо), грошові оборотні кошти.

Наголосимо, що поділ капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення.

Основні фонди підприємств – це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Не є виробничими фондами засоби праці, не залученні в процес виробництва (не введені в дію підприємства, засоби праці у стадії монтажу, демонтоване обладнання).

Основні фонди підприємства поділяються на виробничі (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства) і невиробничі (фонди невиробничої сфери підприємства).

В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:

1) будівлі;

2) споруди;

3) передавальні пристрої;

4) машини і обладнання;

5) транспортні засоби;

6) інструмент;

7) виробничий інвентар;

8) господарський інвентар.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є Предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість, меншу, ніж 1000 грн. або термін служби менше одного року).

Оборотні фонди поділяються на ряд груп:

1. Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів).

2. Незавершене виробництво (предмети праці, які ввійшли в процес виробництва, але ще не закінчили його).

3. Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння. нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка вивантажена і знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках.

5. Готівка в касі.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства.

Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних засобів - це оборотні фонди, а 1/3 – фонди обігу.

Важливим елементом вивчення теми є розгляд проблемних питань, пов’язаних із визначенням необхідного обсягу і джерел фінансування капіталу.

Стосовно порядку формування стартового капіталу варто пам’ятати, що потреба в певному обсязі капіталу залежить, насамперед, від стратегічних планів самого підприємця і від його підприємницької ідеї. Крім того, існують як капіталомісткі галузі, так і такі, що не потребують великих вкладень капіталу.

Розмір початкового капіталу залежить передусім Від галузі, в якій планується реалізовувати підприємницьку ідею. Співвідношення між основним та оборотним капіталом у різних галузях не одне й те саме. Окрім того, вибір напрямку діяльності залежить від того, наскільки він є перспективним із погляду змін кон’юнктури ринку.

Необхідний розмір початкового капіталу визначається на основі розрахунків певних економічних показників щодо конкретного проекту.

Зауважимо, що під час формування початкового капіталу доцільно враховувати можливі альтернативні варіанти перебігу подій (песимістичний, оптимістичний, найбільш реальний) і відповідно розробляти перелік дій, спрямованих на формування окремих елементів підприємницького капіталу.

Джерела формування початкового капіталу залежать від обраної підприємцем чи підприємцями організаційно-правової форми господарювання. Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника до статутного фонду обумовлюються в Засновницьких документах. Статутний фонд є власністю засновників у межах їхніх вкладів. Створення статутного фонду є не тільки підставою для державної реєстрації, а й відправною точкою для початку діяльності підприємства.

Розв’язуючи проблему вибору найбільш прийнятного способу формування первісного капіталу, підприємець аналізує всі можливі варіанти (табл. 4.1).

Під час формування стартового підприємницького капіталу не тільки враховується його вартість, а й прогнозується економічна вигода від його інвестування в започаткування бізнесу. Для цього з достатньою вірогідністю визначаються очікуваний рівень прибутковості підприємницького проекту та строк окупності капіталу, розрахований із виокремленням показника чистого прибутку.

Таблиця 4.1

СХЕМА МОЖЛИВИХ ВАРІАНТІВ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

1 Спільним є виробництво (кооперація), що здійснюється на підставі договору, за яким підприємець отримує право користуватися будівлею, але певну частину виготовленої продукції передає партнерові-власнику.

2 Для обладнання цеху є лише одна можливість — купівля технічних засобів виробництва.

Отже, бізнесмен має прийняти свідоме рішення стосовно способів формування статутного фонду, виходячи з аналізу багатьох факторів як економічного, так і політичного характеру.

У цьому разі є сенс говорити не про політичні фактори як самі по собі, а радше про залежність підприємницької діяльності від зовнішнього середовища взагалі. Політика в цьому ракурсі виступає одним із багатьох факторів, які не залежать від підприємця, але опосередковано впливають на ті рішення, які він приймає стосовно свого бізнесу. З огляду на це, перш ніж розпочати підприємницьку діяльність, необхідно скласти бізнес-план, тобто план організації підприємства, визначивши розмір і джерела стартового капіталу та подавши відповідне економічне обґрунтування.

Сутність, зміст, структуру бізнес-плану, а також сукупність методів, способів та інструментів, що використовуються у процесі його розробки, доволі докладно розкрито в навчальних посібниках і розглядається у наступній темі.