БУДОВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ МАШИН ОФСЕТНОГО ПЛОСКОГО ДРУКУ . ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ОФСЕТНИЙ ПЛОСКИЙ ДРУК . ЛІТОГРАФІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ОФСЕТНОГО ДРУКУ
|
Рис. 1.1. Перший літографський рейбериий верстат |
|
Рис. 1.2. Літографський верстат із циліндричним тиском |
З початку свого застосування плоский друк мав назву «літографія» (від грец. літо — камінь і графо — пишу), творцем якої є Алоїз Зенефельдер (1771—1834) — винахідник з німецького міста Мюнхена. В 1797 р. він запровадив «хімічний друк», як називали спочатку літографію, сконструював верстат, на якому одержували відбитки за допомогою рейбера (рис. 1.1). Цьому верстату передувала практика використання літографського верстата з циліндричним тиском (рис. 1.2) для одержання відбитків з літографського каменю. В 1798 р. А. Зенефельдер застосував техніку гравірування та перебивання на камінь. У 1805 р. він використав для плоского друку металеві пласини, в 1807 р. запровадив тоновий, а в 1808 р.— кольоровий друк з каменю. Пізніше замість літографського каменю він застосував штучні дошки, вкриті каменеподібною масою, що слугували замість важких плит. У 1817 р. Мюнхенська Академія відзначила нагородою запропоновану А. Зенефельдером модель
літографського верстата, в якому зволоження і накочування фарби на камінь здійснювалися автоматично самою машиною, що могла працювати за допомогою водяного приводу.
Цікавим, пророчим висловлюванням щодо майбутнього розвитку плоского друку є його слова, вміщені в підручнику з літографії: «Доти, доки довільна рука майстра, наскільки це можливо, не буде усунута, та відбитки в літографії не будуть одержувані цілком за допомогою машини, я не припускаю, що літографське мистецтво досягне вершини ступеня своєї довершеності. Рано чи пізно я маю намір здійснити свій задум, викласти свої ідеї в цьому питанні моїм друзям у літографському мистецтві». Винахідник удосконалив ряд технологічних процесів, що в наступній практиці літографії добре прислужилися; це друкування гравюри з каменю, писання і малювання спеціальною тушшю на папері, перебивання на камінь, робота олівцем на зерненому камені, тоновий і кольоровий друк. Із 1796 р. він безперервно до 1820 р. вів пошуки технології друкування з каменю на тканинах.
Усі пошуки і труднощі, які А. Зенефельдер долав від часу відкриття хімічного друку, він виклав у книзі «Повний курс літографії» (1818 р.). У цій книзі він описав свою самовіддану працю, подав рецептуру та перелік матеріалів, тютрібних у літографії.
Мистецтво літографії порівняно швидко усталилося в інших країнах світу. Завдяки студентові Нідермайєру зі Страсбурга вона потрапила до Франції. В 1805 р. Анреас Делармі з Мюнхена помандрував із верстатом до Риму. В 1815 р. в Росії у Петербурзі її запровадив П. Л. Шиллінг. В Україні літографія почала застосовуватися в 1823 р. В 1828 р. клопотами Барнета і Доулітла літографія потрапила до Нью-Йорка в Америку.
