РОСЛИННИЦТВО

Зернові бобові культури

До складу зернових бобових (зернобобових) культур, які вирощуються в Україні, належать горох, соя, люпин, сочевиця, квасоля, чина, нут, кормові боби. Вони належать до родини бобових (БаЬаееае). Значення їх визначається насамперед високим вмістом в насінні і вегетативній масі білка (табл. 11).

1,5- 2,5 рази. Так, якщо, наприклад, у зерні твердої ярої пшениці середній вміст білка становить 16%, то в зерні зернобобових - 25-35%, а в деяких з них (соя, кормовий люпин) - понад 40%. Білки цінні за амінокислотним складом. За вмістом у насінні незамінних амінокислот (лізину, триптофану, аргініну, валіну та ін.) зернобобові в 1,5-3 рази переважають білок злакових культур. Крім білків насіння деяких зернових бобових багаті на жири (у сої - до 26%), вуглеводи, зольні речовини, вітаміни (А, В1, В2, С, Д, Е та ін.), що визначає їх продовольче та кормове значення.

Зернобобові культури мають велике продовольче значення. Зерно їх широко використовують для виготовлення круп, борошна, різних кондитерських виробів, консервів, харчових концентратів. Особливе значення серед зернових бобових культур має соя, яка за універсальністю використання - одна з найцінніших сільськогосподарських культур. Олію із насіння сої широко використовують для виробництва високоякісних сортів маргарину. Для населення нашої країни важливе продовольче значення має горох.

Насіння деяких зернобобових, зокрема чини, сої, використовують як сировину для виробництва клею, пластмас і лаків.

Кормове значення зернобобових полягає не тільки в тому, що вони самі мають високу кормову цінність, але і покращують якість кормів інших культур, збагачуючи їх білком. Відомо, що для повноцінної годівлі тварин в одній кормовій одиниці вміст перетравного протеїну має бути 110-115 г, фактично ж міститься 95-98 г або 83-87% від норми. В той же час, в насінні зернобобових міститься 174-276 г і в зеленій масі 160-205 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю. Тому за рахунок високобілкових кормів зернобобових культур є можливість балансувати кормові раціони і доводити їх до зоотехнічних норм.

На корм тваринам використовують подрібнене зерно, краще у складі комбікормів, сіно, сінаж, зелену масу, солому і полову зернобобових культур.

Зернобобові культури мають велике агротехнічне значення. Вони здатні фіксувати атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій і за рахунок кореневих і пожнивних залишків збагачувати ґрунт на азотні речовини. Дослідженнями встановлено, що на 1 га посіву зернобобових культур фіксується від 100 до 400 кг азоту повітря. Більша його частина виноситься з урожаєм і тільки 25-40% залишається в поживних залишках. Особливо активно засвоює атмосферний азот люпин (до 400 кг/га), в зв’язку з чим він є однією з найкращих сидеральних культур. Все це сприяє поліпшенню родючості ґрунтів, особливо бідних дерново-підзолистих.

Проте активна фіксуюча здатність азоту з повітря бульбочковими бактеріями можлива лише в сприятливих умовах зовнішнього середовища. Продуктивність бобових культур в цьому відношенні залежить від умов, які сприяють підвищенню активності бульбочкових бактерій. До них відносяться: оптимальне забезпечення поживними речовинами, особливо фосфором і калієм, вологою, повітрям, світлом, нейтральною реакцією ґрунту, сприятливою температурою, достатньою кількістю органічних речовин та ін. Біологічну діяльність бульбочкових бактерій можна активізувати, обробляючи насіння перед сівбою нітрагіном або ризоторфіном.

Зернобобові культури, крім збагачення ґрунту на азот, здатні також поліпшувати структуру ґрунту, збагачувати орний шар на фосфор, калій, кальцій, поліпшувати його хімічні властивості. Завдяки цьому вони є добрими попередниками в сівозміні для зернових і технічних культур.

Біологічні особливості. Зернобобові культури по різному реагують на умови зовнішнього середовища. Найменш вимогливі до тепла горох, сочевиця і кормові боби. Насіння їх проростає при температурі верхнього шару ґрунту 2-30С. Ці культури здатні витримувати весняні заморозки. Так, горох і сочевиця в фазі сходів витримують зниження температури до мінус 7-80С, а люпин і кормові боби - до мінус 60С. Малочутливі вони і до похолодання в період вегетації, проте дуже вимогливі до вологи і формують високі врожаї лише у районах достатнього зволоження.

На відміну від гороху, сочевиці і бобів, нут і чина посухостійкі культури, хоч мають здатність проростати при температурі 2-30С і витримувати заморозки в період сходів до мінус 6-70С.

Найбільш вимогливі до тепла соя і квасоля. Мінімальна температура проростання насіння цих культур 8-100С, а сходи квасолі гинуть при зниженні температурі до мінус 0,5-10С та сої - до мінус 2,50С. Разом з тим, соя дуже вимоглива до вологи.

Насіння однорічного люпину проростає при 4-60С, проте може рости і розвиватись в прохолодну погоду, добре переносить посуху.

Висока вибагливість зернобобових до вологи виявляється вже при проростанні насіння, яке бубнявіє і проростає при поглинанні 100-160% води від своєї маси. Оптимальна вологість ґрунту для всіх культур, яка забезпечує активну фіксацію атмосферного азоту бульбочковими бактеріями і найвищий урожай - це вологість в діапазоні від 100% НВ, до вологості розриву капілярів (близько 60% НВ). Слід зазначити також і те, що для всіх зернобобових культур шкідлива надмірна вологість, яка викликає ураженість рослин хворобами і вилягання посівів (горох, чина).

Найбільш придатні для зернових бобових середні суглинкові слабокислі або нейтральні ґрунти, які містять достатньо фосфору, калію і кальцію. Легкі піщані ґрунти з кислою реакцією ґрунтового розчину для більшості зернобобових малопридатні. Серед зернобобових найменш вибагливі до ґрунтів люпин жовтий і синій (вузьколистий), які формують значний урожай на піщаних ґрунтах, навіть при кислій реакції ґрунтового розчину (рН 4-4,5). Виняток становить лише білий люпин, який потребує родючих слабокислих або нейтральних ґрунтів. Найбільш вибагливими до родючості ґрунтів є кормові боби.

За вимогливістю до світла зернові бобові поділяють на три групи: рослини довгого світлового дня (горох, сочевиця, чина, люпин, кормові боби); рослини короткого дня (соя, більшість сортів квасолі); нейтральні рослини до довжини дня (деякі сорти квасолі, нут). Проте кожна культура має сорти нейтральні до довжини дня. Короткоденні рослини подовжують період вегетації в північних районах, а рослини довгого дня - в умовах півдня. Слід зазначити, що багато зернобобових культур (соя, квасоля, горох, кормові боби) є тіньовитривалі рослини, які добре ростуть і розвиваються в загущених посівах, тому є цінними компонентами для змішаних посівів.

Характерною особливістю зернобобових культур є ремонтантний тип цвітіння і плодоношення, при якому на одній рослині можна виявити одночасно зрілі, незрілі і зелені плоди, що ускладнює їх збирання.

Фази росту зернових бобових культур: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, утворення бобів, достигання, повна стиглість насіння.

В світовому землеробстві зернові бобові культури вирощують на площі 100-110 млн. га при валовому зборі зерна близько 90 млн. т. Найбільші площі посіву цих культур зосереджені в Китаї, Індії, США. Серед зернобобових культур найбільш поширеними є соя (50 млн. га), квасоля (25 млн. га), горох (14-15 млн. га), нут (10-12 млн. га).

В Україні зернобобові вирощують на площі 1,3-1,4 млн. га (1992 р.). За останні роки площі посіву скоротились до 350 тис. га (2002 р.). Найбільш поширений на Україні горох. Він займає близько 1,3 млн. га. Інші зернобобові займають незначні площі.