РОСЛИННИЦТВО

Сорго

Значення, походження, поширення. Сорго використовується як кормова, продовольча і технічна культура. Зерно використовується для приготування комбікормів і як концентрований корм для свиней, корів, коней і птиці. Зелена маса і сіно - добрий корм для великої рогатої худоби, а силос за якістю наближається до кукурудзяного. При скошуванні сорго в зеленому стані одержують непогане сіно. Для цього особливо придатне трав’янисте сорго (суданська трава). Після скошування відростає отава, яка може бути використана на зелений корм і як пасовище. За поживністю 100 кг зерна сорго відповідає 119 корм. од. (76 г перетравного протеїну на 1 корм. од.), 100 кг силосу - 22 корм. од., 100 кг зеленої маси - 23,5 корм. од., 100 кг сіна - 48,2 корм. од.

Сорго є важливою продовольчою культурою. В цьому відношенні воно займає третє місце в світі після пшениці і рису. Зерно використовується для виготовлення крупи. В країнах Африки, Індії, Східної Азії сорго є основною хлібною культурою.

Сорго вирощують також як технічну культуру. Цукрове сорго, зелені стебла якого містять 10-15% цукру використовують для виробництва сиропу. З волотей віничного сорго виготовляють віники, щітки.

Висівають сорго і як кулісну культуру для снігозатримання і для створення смуг для захисту посівів від суховіїв. Вирощують сорго в післяжнивних і післяукісних посівах.

Центром походження зернового сорго є Африка, цукрового - Східна Азія. В Китаї і Індії сорго відоме за 3 тис. років до н. е., в Середній Азії - за

2,5- 3 тис. років до н. е. В європейських країнах його вирощують з XV, у Росії - з XVH ст. Сорго на корм вперше на Україні висівали під Херсоном у 1890 р.

Світова площа посіву сорго близько 50 млн. га. На значних площах його вирощують в Африці, Індії, Китаї, США, країнах Близького Сходу і в деяких європейських країнах. В світовому землеробстві середня урожайність зерна сорго близько 15 ц/га.

На Україні сорго вирощують переважно як кормову культуру - на зерно і зелену масу на площі понад 85 тис. га. Основні площі посіву розміщені в південних посушливих областях: Миколаївській, Херсонській, Одеській, Дніпропетровській та ін. Середня врожайність становить 12,5-14,5 ц/га. В передових господарствах збирають по 45-50 ц/га зерна і 250-300 ц/га зеленої маси.

Біологічні особливості. Сорго найбільш теплолюбна рослина серед хлібів другої групи. Насіння проростає при мінімальній температурі 12-130С. Сходи сорго дуже чутливі до низьких температур. Вони гинуть пари температурі мінус 20С. Сорго добре росте і розвивається при температурі 30­350С, легко переносить спеку до 400С. Для його дозрівання потрібна сума ефективних температур 2200-25000С. Сорго - одна з найбільш посухостійких рослин. Транспіраційний коефіцієнт його 150-200. Разом з тим позитивно реагує на зрошення підвищенням урожайності. Добре використовує вологу опадів другої половини літа початку осені. Надзвичайно стійке до ґрунтової і повітряної посухи.

Сорго не вимогливе до ґрунтів, добре росте на важких і легких ґрунтах. Найбільш придатними для нього є добре прогріті, пухкі, аеровані ґрунти. Переносить підвищену засоленість ґрунтів. На початку вегетації, як і всі просовидні хліба, росте повільно (4-5 тижнів) і пригнічується бур’янами.

Сорго - світлолюбна, перехреснозапильна культура короткого дня. Вегетаційний період триває від 90 до 115 днів (рис.10).

Сорти. Районовані сорти та гібриди зернового сорго: Генічеський 511, Кактус, Кримдар 10, Одеський 205, Степовий 13 та ін.; кормового - Кормове 35, Медовий F1, Одеський 220, Север 2, Силосне 88, Ювілейне та ін.; силосного - Вавіган 100, Донське 35, Українське 20 та ін.

Технологія вирощування. В сівозміні сорго вирощують по чорному або зайнятому пару, після кукурудзи, озимої пшениці та зернобобових культур. Витримує повторні посіви і може тривалий час вирощуватись на постійних ділянках. Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий же, як під просо і кукурудзу. Сорго добре реагує на глибоку зяблеву оранку.

Вимогливість сорго до добрив, як і кукурудзи, досить висока. Добре реагує на внесення повного мінерального добрива з розрахунку ^5-60Р45-60К45-60. На чорноземах сорго більш чутливе до фосфорних добрив, на каштанових ґрунтах - азотно-фосфорних. Підвищені дози азотних добрив сприяють накопиченню в зеленій масі сорго отруйних ціаністих речовин, що необхідно враховувати при вирощуванні сорго на зелений корм. Переважну кількість мінеральних добрив вносять під зяблеву оранку, залишаючи тільки 10-15 кг/га фосфору в формі гранульованого суперфосфату для внесення в рядки під час сівби.

Сіють сорго кондиційним насінням, протруюючи його байтаном (2 кг/т) або вітаваксом (2 кг/т). Сіяти починають, коли посівний шар ґрунту (5 см) прогріється до 12-150С. При сівбі в непрогрітий ґрунт насіння довго не проростає і загниває.

Зернове сорго сіють пунктирним широкорядним способом з шириною міжрядь 70 см; цукрове (на зелений корм) - широкорядним (45 см), на сіно - звичайним рядковим. Норма висіву при звичайному рядковому способі - 18-22 кг/га, широкорядному (70 см) - 10-15 кг/га, широкорядному з шириною міжрядь 45 см - 15-20 кг/га.

Насіння загортають на глибину 3-5 см, на легких підсохлих ґрунтах - на 6-8 см.

Після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками для швидкого проростання насіння. Через 3-4 дні після сівби, коли бур’яни знаходяться в фазі білої ниточки, проводять досходове боронування. По сходах, для боротьби з бур’янами, посіви боронують при з’явленні 3-4 листків на рослинах сорго. На широкорядних посівах проводять 1-2 міжрядних розпушення. В фазі 3-4 листків, при значному забур’яненні посівів, їх обробляють гербіцидами - агрітоксом (0,7-1,7 кг/га), 2,4Д (0,5-1 кг/га) або 2М-4Х (0,5-1,1 кг/га).

Зважаючи на те, що зернове сорго стійке проти обсипання його звичайно збирають при досягненні зерном повної стиглості прямим комбайнуванням із зменшенням обертів барабана до 500-600 за 1 хвилину. Роздільно збирають сорго на зерно тільки тоді, коли вологість зерна на час збирання перевищує 20%. Сорго скошують жатками у валки і після їх просихання обмолочують зерновими комбайнами. На посівах пізньостиглих сортів слід провести десикацію, обприскуючи їх дихлоратом магнію (40 кг) за 10-14 днів до збирання. Це прискорює достигання сорго.

Віничне сорго збирають в кінці воскової стиглості зерна, зрізуючи верхню частину рослин 60-70 см завдовжки. Зерно з волотей очісують, а вичесану сировину досушують, сортують і відправляють для виготовлення віників і щіток.

Сорго на зелений корм збирають на початку викидання рослинами волотей - поки стебла не огрубіли. Для того, щоб краще відростала отава сорго скошують з висотою зрізу 10-12 см. Для запобігання отруєння ціаністими речовинами, зелену масу згодовують після 3-4 годинного її пров’ялювання.